Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коростень

Сторінка 5 з 16
З допомогою партизанів, які діяли в Овруцькому повіті, та партизанів Білору­сії радянські війська, що наступали з півночі, з району Мозиря, 18 лютого 1919 року оволоділи Коростенем. Зразу ж після визволення містечка почав діяти ревком.

Для захисту вузла залізничники за короткий строк збудували бронепоїзд «Кому­ніст Коростенського району».
В цей час, скориставшись перевагою сил, петлюрівці розпочали наступ на коростенському напрямі. 15 березня під натиском буржуазно-націоналістичних частин радянські війська і загін коростенців змушені були відійти до станції Бородянки. Та не надовго. Після тяжких боїв Богунський та Ніжинський полки перейшли в наступ і 7 квітня визволили Коростень. У ході цих боїв захоплено три бронепоїзди ворога, 6 гармат, 16 кулеметів та ін. трофеї. Перемогу під Коростенем високо оцінив уряд Радянської України, зокрема народний комісар військових справ М. І. По- двойський. У боях під Коростенем перше бойове хрещення пройшла команда броне­поїзда «Комуніст Коростенського району». Бронепоїзд став грозою для ворогів. За вміле керівництво бойовими операціями й особистий героїзм командир броне­поїзда Л. М. Табукашвілі був нагороджений орденом Червоного Прапора.
Надзвичайно складною була обстановка під Коростенем у липні—серпні. Ско­риставшись просуванням денікінців на півдні України, петлюрівці почали з заходу наступ на Київ через Коростень. Основний тягар боротьби за Коростенський ву­зол взяла на себе 44-а стрілецька дивізія під командуванням М. О. Щорса. Чер­воні війська героїчно билися за кожний клаптик радянської землі. В бою під с. Білошицею (нині Щорсівка) 30 серпня 1919 року ворожа куля обірвала життя безстрашного командира. Дізнавшись про смерть М. О. Щорса, бійці кинулися на ворога і відкинули його до с. Іванівки.
Незважаючи на те, що в районі Коростеня протягом майже всього 1919 року точилися запеклі бої, тут під керівництвом ревкому вживалися заходи, спрямовані на зміцнення Радянської влади. В квітні створено волосний комбід. Проводилася робота, спрямована на організаційне зміцнення профспілок і залучення молоді до активної участі у господарському будівництві. 7 листопада створено комсомоль­ський осередок. На основі декретів Радянської влади взято під контроль підприєм­ства, проводився розподіл націоналізованої землі, велася рішуча боротьба із спеку­ляцією та бандитизмом. Особлива увага приділялася організації допомоги фронту. Органи влади провели мобілізацію молоді в Червону Армію. Тільки з 9 по 23 липня 1919 року призвано 350 чоловік.
Водночас відбудовувалося господарство. Насамперед необхідно було налаго­дити роботу залізничного транспорту, якому протягом 1918—1919 рр. завдано вели­чезної шкоди. Але по-справжньому взятися за справу не вдалося: буржуазно-поміщицька Польща розпочала похід проти Країни Рад. Під натиском переважаю­чих сил ворога 26 квітня 1920 року радянські війська залишили Коростень.
Трудящі містечка одразу включилися в боротьбу проти інтервентів. Була ство­рена підпільна більшовицька група, що очолила їх. Пліч-о-пліч з коростенськими під­пільниками діяла група білоруських партизанів на чолі з Я. Я. Таргонським. Під
ударами радянських військ на початку червня 1920 року окупанти почали від­ступати. Щоб не дати можливості ворогу опам’ятатися, для переслідування його кинуто 14-у кавалерійську дивізію під командуванням О. Я. Пархоменка та ще кілька кавалерійських полків Першої Кінної армії. 20 червня 1920 року кіннотники


Сучасна карта - Коростень