Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коростень

Сторінка 10 з 16
А. Дубовцев. Для підпільної роботи в місті залишилися брати М. О. Дідківський та І. О. Дідківський, які також підтримували зв’язок з партизанським загоном ім. Боженка. В серпні 1943 року гітлерівці схопили їх і стратили. На заліз­ничному вузлі всіма засобами
робітники затримували ремонт паровозів. З 30 локо­мотивів більш-менш справними було тільки 10. У боротьбі проти ворога брали участь учні школи № 37 Жора Кудаков та Володя Чуйков. Вони діставали розвід­дані про гітлерівців і передавали їх партизанському загону ім. Котовського.
За завданням партизанського з’єднання ім. Щорса у місті друкувалася газета «Червоне Полісся». Діяльністю підпільних груп у селах району керував Коростенський підпільний райком партії, очолюваний секретарем Й. М. Ющенком, який водночас був і комісаром партизанського загону ім. Котовського. На території району діяли також партизани з’єднань О. М. Сабурова та С. Ф. Маликова. В ре­зультаті їх спільних дій Коростенський залізничний вузол був паралізований.
Після визволення Києва частини Червоної Армії розпочали бої на Коростенському напрямі. 17 листопада частини 13-ї й 60-ї армій у взаємодії з партизанами з’єднань О. М. Сабурова й С. Ф. Маликова визволили Коростень від фашистських загарбників. У боях за місто особливо відзначилися 225-а, 226-а Глухівсько-Київська, 280-а Червонопрапорна Конотопська, 143-я Конотопська стрілецькі дивізії, 112-а Рильська дивізія, 150-а Київська окрема танкова бригада, 130-й винищу­вальний протитанковий артилерійський та 316-й гвардійський мінометний полки. За успішні бойові дії під час визволення Коростеня усім вищеназваним військовим з’єднанням і частинам присвоєно найменування «Коростенських», а 225-а стрі­лецька дивізія нагороджена й орденом Червоного Прапора.
Окупанти не хотіли миритися з втратою Коростенського вузла. Майже три дні радянські бійці мужньо стримували шалений натиск фашистських військ. 19 лис­топада наші війська тимчасово залишили місто. В ці дні у тилу ворога небувалого розмаху набула партизанська боротьба. Щоб допомогти Червоній Армії, народні месники відтягували на себе частину фашистських військ, громили гітлерівські гарнізони в тилу ворога, організовували диверсії на комунікаціях. Підривники партизанського з’єднання С. Ф. Маликова в листопаді—грудні 1943 року в районі Коростенського вузла пустили під укіс 101 ешелон ворога, зокрема 85 — на діль­ниці Коростень—Сарни, 9 — на дільниці Житомир—Коростень та 7 — на дільниці Коростень—Овруч. Перегрупувавши сили, війська 1-го Українського фронту перейшли в рішучий наступ, і 28 грудня Коростень знову став радянським. У боях за місто яскраво проявилися самовідданість і відвага, братерська єдність представ­ників багатьох народів Країни Рад. Так, 7 грудня в бою на підступах до Коростеня фашистські танки прорвали лінію оборони 112-ї Рильсько-Коростенської дивізії. Група саперів 159-го окремого батальйону, що мінувала поле, вступила в єдино­борство з ворожими танками. У вирішальну хвилину запеклого бою казах Абдула Усенов з двома мінами кинувся під гусеницю головного танка й підірвав його. Про­хід у мінному полі було загороджено. Решта фашистських «тигрів» повернула назад. За цей подвиг Абдулі Усенову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Чимало героїчних подвигів здійснили військові льотчики під командуванням гвардії полковника Козлова, які в боях за Коростень збили 28 ворожих літаків. Улітку 1944 року, здійснивши повітряний таран, загинув льотчик І. М. Поляков — уродженець міста Вольська Саратовської області. За героїзм, виявлений під час виконання


Сучасна карта - Коростень