Сторінка 2 з 7
народна бібліотека.
Багато горя і злиднів зазнали жителі містечка в роки першої світової війни. Всіх дорослих і здатних до військової служби чоловіків було відправлено на фронт, з яких багато загинуло. Значно скоротилися посівні площі. Населення Словечного з задоволенням зустріло Лютневу революцію 1917 року, сподіваючись, що вона дасть народу мир, землю, визволення від нестерпного гніту. Проте Тимчасовий уряд, який узяв владу в свої руки, не виправдав надій трудящих мас.
З великою радістю селяни Словечного сприйняли звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. Ленінські декрети про мир і землю дістали загальне їх схвалення. Але приступити до здійснення соціально-економічних перетворень вони не змогли, оскільки владу захопили ставленики буржуазно-націоналістичної Центральної ради.
Лише в середині січня 1918 року, після того, як червоногвардійці визволили від українських буржуазно-націоналістичних військ залізничні станції Сарни, Олевськ, Лугини, в Словечному було встановлено Радянську владу. Однак наприкінці лютого містечко окупували кайзерівські війська. Восени 1918 року, коли в Овруцькому та Ровенському повітах розгорнулася партизанська боротьба, трудящі Словечного взяли в ній активну участь. Член підпільного повітового ревкому А. М. Радченко з 30 жителів містечка сформував партизанський загін5. Тоді ж створено партійний осередок і волосний підпільний ревком, який очолив Д. М. Вітченко. До складу його входили також А. Й. Навєт, А. Г. Горбачевський та Н. М. Бутова6. Під керівництвом партосередку, підпільного ревкому в грудні партизанський загін визволяв Овруч від петлюрівців, а в січні 1919 року – й Словечне.
Вийшовши з підпілля, ревком приступив до здійснення соціалістичних перетворень. Були створені відділи: земельний, лісівництва, культосвітній, соціального забезпечення та охорони здоров’я. Але діяльності ревкому чинила опір місцева контрреволюція. Для боротьби з нею сформовано загін робітничо-селянської міліції. Під керівництвом ревкому за короткий час проведено розподіл земель нетрудових елементів, велася робота щодо зміцнення бідняцьких господарств. Одним із центральних питань була заготівля хліба, який всіляко приховували куркулі, намагаючись викликати голод. Ціною великих зусиль весною селяни засіяли більшу частину посівних площ.
Та незабаром над містечком знову нависла небезпека. Скориставшись успіхами денікінців на півдні України, з заходу на Київ рушили банди петлюрівців. У середині липня, форсувавши річку Збруч, вони почали просуватися вперед. На початку вересня на лінії Олевськ – Зубковичі – Ємільчине частинам 12-ї армії вдалося на деякий час затримати наступ петлюрівців. З наближенням фронту в Словечному й волості активізувалися контрреволюційні елементи. Але повітовий та волосний ревкоми мобілізували трудящих на боротьбу з ними, посилили серед населення політичну агітацію, яка викривала підлі наміри ворогів Радянської влади. В середині вересня 1919 року на дільниці Олевськ – Ємільчине ворог перейшов у наступ. Радянські війська мужньо стримували натиск петлюрівців, які намагалися оволодіти Коростенеьким укріпленим районом. Ціною великих втрат ворог захопив Словечне. Частина жителів залишила містечко й у складі загону добровольців під керівництвом комуніста Дубравіна пішла громити ворога.
Наприкінці вересня Словечне було визволено від петлюрівців. Створений одразу ревком мобілізував трудящих на боротьбу з контрреволюційними бандами. Активну участь у ній брав комсомольський осередок, що оформився на початку грудня.
З кінця 1919 по лютий 1920 року в Словечному «хазяйнували» війська буржуазно-поміщицької Польщі. В районі містечка точилися запеклі бої. Частини 12-ї армії, що перейшли в наступ проти ворога, на кінець лютого визволили всю територію Овруцького повіту. Але 26 квітня війська інтервентів знову окупували Словечне.
Прорвавши оборону ворога, 22 червня частини 12-ї армії визволили містечко від інтервентів. Одразу було обрано містечковий і волосний ревкоми. Згодом створено містечковий та волосний комітети незаможних селян, які розподіляли серед безземельних і малоземельних селян землю, вели боротьбу з куркульськими бандами, подавали допомогу біднякам у налагодженні їх господарств, заготовляли хліб. На початку 1921 року
Дивиться також інші населені пункти району: