Сторінка 7 з 10
група склала листівку, в якій закликала молодь не їхати до Німеччини, а вступати в партизанські загони й боротися проти окупантів. У березні 1943 року гестапівці посилили розшуки підпільників, вдалися до нових репресій. Оцінивши обстановку, комсомольська підпільна група в травні влилася в партизанський загін ім. Щорса, організований у квітні 1942 року під командуванням А. І. Цендровського. Разом з групою пішли в партизани сім'ї О. Г. Жиляєва, А. Й. Музики.
28 грудня 1943 року був пам'ятним днем для коростишівців. Війська 9-го Червонопрапорного ордена Суворова механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії визволили місто від гітлерівців. У боях за місто особливо відзначилася 69-а механізована бригада. Форсувавши річку Тетерів, вона вийшла в тил ворогу й оволоділа Коростишевом. Під час цієї операції загинув славний син вірменського народу, командир механізованої бригади полковник JI. А. Дарбінян. За виявлену відвагу й блискуче виконання завдання йому присвоєно посмертно звання Героя Радянського Союзу.
Тікаючи, гітлерівці заподіяли місту величезних збитків. Вони вивели з ладу всі промислові підприємства, зруйнували й спалили 400 житлових будинків, середню школу, лікарню, поліклініку та інші об'єкти. Під керівництвом райкому партії та райвиконкому, які одразу ж після визволення відновили свою діяльність, з небувалим піднесенням взялися коростишівці за відбудову рідного міста. На травень 1944 року в місті працювало 3 партійні та 7 комсомольських організацій. Комуністи та комсомольці подавали особистий приклад у відродженні підприємств, колгоспів, закладів культури та освіти. У серпні випускали продукцію вже 20 підприємств міста, в т. ч. спиртозавод, лісозавод, гранітний кар'єр, маслозавод, млин, хлібопекарня, меблева фабрика та інші.
Райком партії, виконком районної Ради депутатів трудящих, який очолив . колишній командир партизанського загону А. Й. Цендровський, провели значну роботу, спрямовану на відновлення й дальший розвиток колгоспів. У 1944 році в місті відродилися колгоспи «Перебудова», ім. Сталіна, «Змичка» й «Нове життя».
Велика допомога коростишівцям для відбудови міста надходила з РРФСР, інших братніх республік. 1944 року лише промкомбінат одержав з Російської Федерації понад 19 тис. куб. лісоматеріалу, 40 тонн цементу, велику кількість вапна та багато інших будівельних матеріалів. На підприємства надходили з Карело-Фінської PCP целюлоза, з Середньої Азії та Закавказзя — бавовна.
Радісною подією для трудящих Коростишева, як і для всього радянського народу, була перемога над фашистською Німеччиною. Щоб здобути її, чимало зробили й жителі міста. 2153 коростишівці мужньо билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни та в тилу ворога, 721 з них нагороджені орденами й медалями. За героїзм, виявлений у битві за Дніпро, уродженцю Коростишева Б. С. Сидоренку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Цього ж почесного звання удостоєний вихованець Коростишівської комсомольської організації Я. Ц. Форзун. 1944 року частина, в якій він воював, дістала завдання форсувати Західну Двіну. Відважний воїн разом з двома бійцями на плоту з установленим на ньому кулеметом першим переправився на протилежний берег, вибив з укріплених позицій гітлерівців і, захопивши плацдарм, утримував його до підходу основних сил. Золотою Зіркою Героя відзначено й подвиг коростишівця Ф. М. Сапотинського, який, визволяючи братню Молдавію, біля села Грасеня особисто знищив 12 гітлерівців. Звання Героя Радянського Союзу (посмертно) присвоєно й Г. І. Шелушкову. Багатьма орденами нагороджена сім'я Шкляруків. Усі три брати — Андрій, Іван та Михайло мужньо билися проти фашистських загарбників. Нині А. В. Шклярук — генерал-майор, І. В. Шклярук — майор запасу, а М. В. Шклярук — героїчно загинув, виконуючи завдання Житомирського підпільного обкому партії.
Перемога над лютим ворогом ще більше надихнула трудящих Коростишева на нові трудові звершення в ім'я Батьківщини. З великим піднесенням працював колектив паперової фабрики. Завдяки самовідданій праці робітників та інженерно-технічних працівників підприємство наприкінці травня 1945 року видало першу продукцію. З нагоди цієї події ЦК КП(б)У надіслав колективу фабрики вітальну телеграму, в якій поздоровив усіх трудівників з достроковим пуском підприємства. За систематичне перевиконання виробничих завдань сіточниця Г. Г. Юревич у 1948 році нагороджена орденом «Знак Пошани». Збільшувався випуск продукції на бавовняній фабриці. Протягом 1946—1950 рр. тут споруджено приміщення прядильного, ворсувального та
Дивиться також інші населені пункти району: