Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коротишів

Сторінка 2 з 10
Коростишів з Києва в західні землі проходив торговельний шлях. Сюди часто приїжджали купці з багатьох міст Росії і Західної Європи. Вони торгували хлібом, худобою, ремісничими виробами. За даними 1777 року, у містечку відбувалося вісім ярмар­ків. 1779 року воно стало містом й дістало магдебурзьке право. 1783 року тут налічувалося 358 димів.

Після возз'єднання Правобережної України з Росією 1797 року Коростишів знову став містечком, волосним центром Радомисльського повіту Київської губер­нії. В першій половині XIX ст. тут почали виникати мануфактури, що виробляли сукно. В 40-х роках їх налічувалося 16. Робочою силою були селяни-кріпаки. 1829 року тут виникла суконна фабрика. Тоді ж стали до ладу пивоварня, вино­курня, шкіряний та цегельний заводи. На річці Тетереві працювали два млини. З 50-х років почалася розробка гранітів. Як і раніше, велику роль у житті містечка відігравала торгівля. В 40-х роках XIX ст. щорічно відбувалося шість яр­марків.
Власниками містечка залишилися магнати Олізари. Тільки в Коростишеві 1846 року їм належало 1123 кріпаки (555 ревізьких душ). Більшу частину угідь маєтку становили ліси. 1846 року тут налічувалося 7214 десятин будівельного лісу і 8820 десятин дров'яного, у фільварку — 397 десятин орної землі. Саме тому се­ляни переважно працювали на лісорозробках та лісовпорядних роботах. У госпо­дарстві поміщика було запроваджено 12-пільну сівозміну, через що прибутки зро­сли в 2—3 рази. На ділянках кріпаків, що становили не більше 3,5 десятини на ревізьку душу, переважало все те ж трипілля. Врожаї не перевищували 25 пудів з десятини. Землі оброблялися погано, багато часу доводилося працювати на фео­дала. Тривалість панщини становила 3—-5 днів на тиждень.
Крім селян, у Коростишеві 1849 року проживало близько 2-х тис. міщан, дріб­них торговців та ремісників, переважно шевців, кравців та шапкарів. 1850 року в містечку було 219 будинків, у яких жило 3941 чоловік. Внаслідок виснажливої праці, недоїдання трудове населення часто хворіло. Першу лікарню на 20 ліжок тут відкрито в 1785 році. 1796 року почала працювати водолікарня, де лікува­лися лише багатії. Не краще було і з освітою. 1796 року при костьолі заснували початкову школу, де навчали польською мовою. Ще до середини XIX ст. більшість населення Коростишева не знала грамоти. Тут налічувалося лише дві церковно­парафіяльні школи.
Реформа 1861 року не поліпши­ла економічного становища селян. В 1863 році за 1257 десятин землі вони мали сплатити 37 183 крб. викупу. До укладення уставної грамоти ко­лишні кріпаки залишалися тимча­совозобов'язаними, відбували пан­щину. На 1885 рік в середньому на одну ревізьку душу в Радомисльському повіті, до якого входив і Коростишів, припадало по 1,5 десятини орної землі, 0,9 — лугів та випасів, 0,5 десятини непридатної землі.
Після реформи в містечку по­жвавився розвиток промисловості. Зросла кількість робітників на су­конній фабриці. 1861 року тут налічувалося 103 чоловіка. 1871 року засновано паперову фабрику, через рік — ще один винокурний завод. Наприкінці XIX ст. діяли сірникова, 5 дрібних суконних фабрик, склозавод, 3 каменотесні майстерні, де в нестерпних умовах працювало 176 робітників. На сірниковій фабриці, як і на інших, разом з дорослими гнули спини на підприємців і діти. Виробниче приміщен­ня було тісне, темне й брудне, без вентиляції. Робочий день тривав 10 з поло­виною годин, а денна заробітна плата становила всього 30 коп. для дорослих і 15 — для підлітків.
Таке становище викликало незадоволення робітників. Під час першої росій­ської революції у Коростишеві відбулося кілька масових виступів трудящих. У січні і лютому 1905 року застрайкували робітники паперової та сірникової фаб­рик. Вони вимагали скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати та поліпшення умов праці. Але страйкарям бракувало організованості, тому вони не могли добитися задоволення своїх вимог. Страйки придушили, а їх організаторів заарештували. Незважаючи на невдачі, трудящі містечка не припиняли боротьби. На приборкання «непокірних» було кинуто озброєні загони поліції. Царські посі­паки заарештували кількох активістів. Це обурило робітників. Між ними й полі­цією сталися збройні сутички, але сили були нерівні. За участь у «збройному пов­станні проти влади» сім чоловік у лютому 1906 року засуджено до ув'язнення. 1-го Травня 1905 року близько 100 робітників-каменярів вийшли на демонстрацію. З революційними піснями, під червоним прапором, на якому були вишиті слова «За свободу!», вони


Сучасна карта - Коротишів