Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Андрушівка

Сторінка 5 з 9
п'ятисотенницею у колгоспі ім. Т. Г. Шевченка стала Н. В. Рудюк. Серед робітничих колективів найбільше стахановців було на спиртовому заводі. 1937 року колек­тив підприємства здобув право називатися стахановським. Наступного року завод перевиконав виробничий план. За ним йшов цукровий завод, на якому в 1939 році пра­цювало 92 стахановці. За високі виробничі показники учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1939 році став колектив конеферми колгоспу ім. Т. Г. Шев­ченка. Цієї ж честі удостоїлися конюх Г. Й. Берладин, бригадир тракторної бригади Андрушівської МТС Л. М. Ру­дюк та багато інших передовиків праці.
Чималих успіхів у передвоєнні роки досягнуто в галузі культурного будів­ництва. В 1929—1930 рр. споруджено приміщення нової школи, будинку культури цукровиків ім. В. І. Леніна та бібліотеки. В райцентрі працювали 2 середні школи, 3 бібліотеки, будинок культури, кінотеатр. 1937 року в Андрушівській середній школі № 1 відбувся перший випуск. У 1939 році вчительку середньої школи В. Ю. Павлівську за сумлінну працю по вихованню молодого покоління нагоро­джено орденом Леніна.
З 30 листопада 1931 року виходить районна газета «Соціалістичний шлях» (з квітня 1965 року — «Шлях до комунізму»).
Мирна творча праця андрушівців, як і всього радянського народу, була перер­вана підступним нападом гітлерівської Німеччини на нашу країну. В перші дні війни більшість чоловіків стала на захист Батьківщини. На виробництві їх замі­нили жінки та підлітки. Коли ворог наблизився до Житомирської області, тисячі юнаків і дівчат працювали на будівництві оборонних споруд. Близько 3 тис. комсо­мольців Андрушівського, Корнинського, Попільнянського та Ружинського районів трудилися на спорудженні оборонних рубежів під Фастовом. Партійна органі­зація Андрушівки, яка напередодні війни налічувала в своїх рядах 261 комуніста, організувала і мобілізувала сили для оборони Вітчизни. Переважна більшість членів партії пішла на фронт. А ті, хто був залишений, не шкодуючи сил і здоров'я, працювали в народному господарстві, на спорудженні оборонних укріплень, здійснювали евакуацію населення і матеріальних цінностей, робили для оборони Вітчизни все, що могли.
10 липня 1941 року фашисти вдерлися в Андрушівку. Почалися масові репресії. Наводячи т. зв. новий порядок, вони та їх прихвосні — поліцаї розстрілювали мир­них жителів, нищили й грабували все, що протягом років створювалося руками радянських людей. Першими жертвами ворога стали 22 комуністи Андрушівки та сусідніх сіл, по-звірячому вбиті в катівнях поліції. Тоді ж був замордований організатор колгоспу в Андрушівці Р. П. Огороднійчук.
Андрушівці, виховані в дусі беззавітної відданості справі комунізму, не скори­лися ворогові. На початку 1942 року на цукровому заводі розпочала свою діяль­ність підпільна група під керівництвом В. П. Мехеди, О. Г. Сорокіна та інших. Патріоти виводили з ладу устаткування, псували картоплю, заготовлену для гіт­лерівців.
Всіма засобами трудящі Андрушівки, ризикуючи життям, чинили опір оку­паційному режиму. Вони зволікали здачу податків, ховали від фашистів хліб та інші продукти, зривали відправку людей до Німеччини, допомагали парти­занам. Кілька лікарів у складі М. Ю. Скачинського, П. М. Накоп'юк та інших тримали зв'язок з партизанською диверсійною групою І. Д. Богорада, яка діяла на території району. Вони лікували поранених партизанів, постачали загону ме­дикаменти, тривалий час переховували у себе партизанських дітей, видавали фік­тивні довідки юнакам та дівчатам про хворобу і цим рятували молодь від виве­зення на каторжні роботи до фашистської Німеччини. Працівник контори зв'язку П. Т. Лялюшко для партизанської групи І. Д. Богорада склав радіоприймач. Відважні партизани і підпільники розповсюджували листівки із зведенням Радян­ського інформбюро. Диверсійна група І. Д. Богорада протягом 1942—1943 рр. зни­щила всі молотарки в районі, не дала можливості німецько-фашистським загарб­никам вивезти хліб, пустила під укіс дев'ять ешелонів з живою силою, продоволь­ством та бойовою технікою ворога на залізничній лінії Фастів — Козятин. До складу диверсійної групи і підпільників входили як місцеві жителі, так і воїни — пред­ставники різних національностей, що потрапили у вороже оточення.
Фашисти лютували. Вони проводили облави проти партизанів і підпільників. Смертю героїв загинули комсомольці Юрій Шлапак, Анатолій Ходаківський,


Сучасна карта - Андрушівка