Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Чуднів

Сторінка 2 з 8
десятини сінокосу. Викупна сума 213 десятин присадибної землі становила 21 755 крб. 83 коп., 735 десятин польової — 8558 крб. На кожний піший двір припадало 4 десятини орної землі і десятина сіножатей. До того ж, селянам виділялися найгірші землі. В скарзі на пана до властей вони писали; що «багато у нас нікчемної землі, зовсім поганої, непідходящої». 16 грудня 1864 року селяни звернулися до мирового посередника з проханням зменшити
плату за землю. Та полегшення селяни не дочекалися. На 1878 рік тільки один селянин зміг викупити свою ділянку та ще 4 роки добивався посвідчення на викуплену землю.
В пореформений період Чуднів зростає, збільшується кількість населення. 1897 року в містечку проживало 8640 чоловік. На початку XX ст. появляються маслоробний завод, на базі ґуральні — винокурний, паровий млин, відкрився хлі­боторговий склад. Розвиткові промисловості й торгівлі сприяла залізниця Берди­чів — Шепетівка, колія якої пролягла поблизу Чуднова. В містечку діяла пошта, телеграф, агродільниця. Проте медичне забезпечення залишалося на низькому рівні. Тут були лікарня на 14 ліжок, аптека. Хворих приймали три лікарі.
Населення залишалось неписьменним. Освіту здобували одиниці. На базі однокласного училища, заснованого 1871 року, 1907 року в містечку відкрито двоклас­не сільське училище. У ньому вчилося в 1913 році 264 дітей, а закінчили його 30. 1913 року почало діяти вище початкове змішане училище, за навчання в якому треба було платити, але в трудящих таких коштів не було. Недоступними були приватна бібліотека, книжкова крамниця.
Тяжкі соціально-економічні умови життя селян та міщан штовхали їх на бороть­бу. В 1905 році під впливом революційних подій у країні, в Чуднові відбулася масова демонстрація, в якій пліч-о-пліч з робітниками виступали селяни. Вона проходила під лозунгами: «Геть самодержавство!», «Хай живе демократична республіка!». Житель Чуднова Н. І. Абраменко розповсюджував серед демонстрантів листівки соціал-демократичної партії: «До всіх робітників», «До всіх громадян»,що закликали трудящих до збройного повстання проти самодержавства. 2 жовтня 1906 року в с. Пилипах Абраменка схопили жандарми, а через рік за вироком Київської судової палати він був засланий до Сибіру.
Столипінська аграрна реформа загострила класові суперечності, прискорила процес класового розшарування селянства. Одночасно з утворенням куркульських господарств посилювалася пролетаризація селянства. Бідняки наймалися до куркулів або виїжджали до Калузької, Самарської та інших губерній Росії.
В умовах першої світової війни злиденне становище чуднівців погіршало. Чоло­віки пішли на фронт. Сім'ї лишилися без годувальників. Господарства занепадали, зменшилися посівні площі, знизилася урожайність.
Повідомлення про повалення царизму чуднівці зустріли як давно очікувану звістку, та буржуазний Тимчасовий уряд не збирався розв'язувати питання про мир і землю. Перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і ленінський Декрет про землю чуднівці сприйняли з радістю. Проте приступити до соціалістич­них перетворень трудящим Чуднова одразу не судилося. На зміну органам буржуаз­ного Тимчасового уряду прийшли ставленики буржуазно-націоналістичної Централь­ної ради. 5 січня 1918 року селяни зробили спробу конфіскувати поміщицькі землі і розподілити їх між собою, але місцеві органи Центральної ради взяли під охорону поміщицький маєток.
В кінці січня 1918 року в містечку встановлено Радянську владу, обрано Чуднівську Раду робітничих, селянських та солдатських депутатів на чолі з О. Й. Козловським. Рада приступила до розподілу поміщицької землі. Та скорис­татися правом на землю трудящі тоді ще не змогли. В кінці лютого 1918 року Чуднів захопили німецькі окупанти.
Восени 1918 року під керівництвом Волинського підпільного губкому КП(б)У на території повіту, й Чуднівської волості зокрема, почав розгортатися партизанський рух. Керував ним підпільний ревком. Наприкінці листопада партизани визволили Чуднів від німецьких окупантів та гетьманців.
Але владу в містечку захопили ставленики петлюрівської Директорії. Кілька місяців у районі Чуднова точилися запеклі бої партизанів і підпільників з петлюрів­ськими військами. Чуднів кілька разів переходив з рук у руки. Вдруге він був визво­лений 4 березня 1919 року. Разом з частинами Червоної Армії до містечка увійшли 200 партизанів, які в бою поблизу станції Чуднів-Волинський захопили ворожий бронепоїзд та велику кількість боєприпасів. Через кілька


Сучасна карта - Чуднів