Сторінка 3 з 6
вдягається. Діти вчаться в школі. Щоразу стає життя кращим, веселішим. За це я сердечно вдячний партії більшовиків».
У тридцяті роки широкого розмаху серед трудівників Яруня набув стахановський рух. У змаганні за 500 кг льоноволокна з гектара брало участь 10 молодіжних ланок. Ланка Ф. 3. Мороз-Корнійчук збирала по 550 кг. Десятки колгоспників систематично виконували свої виробничі завдання на 150—250 процентів.
1930 року в Яруні стала до ладу теплова електростанція, потужність якої становила 200 кіловат.
У передвоєнні роки колгосп ім. Куйбишева перетворився у велике багатогалузеве господарство, що користувалося 1,4 тис. га угідь, у т. ч. 1,1 тис. га орної землі. Воно мало три стайні, корівник, льонотіпальний пункт, майстерні для ремонту сільськогосподарського реманенту. За високі виробничі показники у вирощуванні й переробці льону Д. І. Майор, Д. І. Шевелюк, М. З. Шевелюк та Г. Ю. Шевчук 1939 року були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. їх імена занесено до Книги пошани Виставки, а Д. І. Майор нагороджено Малою золотою медаллю. Тоді ж комсомолка Ф. З. Мороз-Корнійчук побувала на прийомі, влаштованому Народним комісаріатом земельних справ СРСР на честь кращих льонарів країни.
Не пізнати вже було старого Яруня. На центральній вулиці, вкритій бруківкою, вечорами горіли ліхтарі. Електрика і радіо прийшли в хати колгоспників. Працювали пошта, телеграф, чотири магазини, їдальня.
У довоєнні роки багато зроблено в галузі охорони здоров'я. 1938 року до лікарні добудовано амбулаторію та аптеку.
1933 у Ярунську семирічну школу перетворено на середню, де 35 педагогів навчали 600 учнів. З 1937/38 навчального року почала працювати вечірня школа. 1940 року побудовано дитячий садок на 70 місць.
Велику роботу вів будинок культури на 600 місць. Три рази на тиждень демонструвалися кінокартини, працювали хоровий, танцювальний та драматичний гуртки.
Районна бібліотека обслуговувала понад 1 тис. читачів. Її книжковий фонд становив 12 тис. примірників. В селі виходила газета «Прикордонна зірка».
Війна, розв'язана фашистською Німеччиною, перервала мирну працю. 6 липня 1941 року Ярунь окупували німецько-фашистські загарбники, принісши з собою режим терору і катувань. Одними з перших жертв фашистів став колишній голова колгоспу комуніст М. Д. Шаповал та А. Г. Нехай. Гітлерівці знищили частину села разом з її жителями.
Та переслідування і вбивства не залякали радянських патріотів. Перша підпільна група у складі 26 чоловік була створена в жовтні 1941 року. Старшим групи став місцевий лісничий, комуніст з 1919 року, Р. І. Дегтяренко, його заступником військовий лікар, москвич, комуніст Л. Ф. Козлов-Виноградов, який вийшов з ворожого оточення.
В січні 1942 року ярунські підпільники встановили зв'язок з Новоград-Волинським підпільним комітетом партії. На той час вони мали склад зброї та боєприпасів. Група Г. П. Жука поповнила його 10 ящиками патронів і 4 — гранат, 3 кулеметами, знятих з підбитого танка. Добувши радіоприймач, патріоти почали слухати Москву. Написані від руки листівки із зведеннями Радінформбюро дочка Р. І. Дегтяренка Паша та інші підпільники розклеювали в Яруні й сусідніх селах.
12 серпня 1942 року фашисти схопили Л. Ф. Козлова-Виноградова, П. Пивова, В. Судова, Т. Туровця та П. Филончука. Але катування не зломили підпільників. Перед смертю Л. Ф. Козлов-Виноградов своєю кров'ю написав на стіні ярунської в'язниці: «Москва, я вмираю..., але не скажу жодного слова». Через три дні герої-підпільники були страчені.
Але боротьба не припинялася. На зміну загиблим патріотам прийшли нові. Група Р. І. Дегтяренка поповнилася 14 чоловіками. Вирішивши розгорнути збройну боротьбу, вона влилася до загону ім. Чапаєва. Для підпільної роботи в Яруні залишилася група з дев'яти чоловік на чолі з Д. Г. Гриценком. Тільки за жовтень — грудень 1942 року вона переправила до лісу 33 чоловіка, передала народним месникам 2 кулемети та 10 тис. патронів
У травні 1943 року в Яруні розгорнула діяльність підпільна комсомольська організація, створена з ініціативи колишніх ярунських школярок М. В. Сокирко та В. О. Петришиної. Керівником юних підпільників було обрано І. В. Лисюка, який, працюючи в місцевій райуправі, передавав цінні дані партизанам. В
Дивиться також інші населені пункти району: