Сторінка 4 з 7
1922 року 23 господарства, в т. ч. 2 середняцькі, об'єдналися в комуну «Прогрес», за якою закріплено 100 десятин землі. Вона мала 15 коней, 18 корів, 13 свиней, 14 плугів, 22 борони, 14 возів та 4 культиватори. За допомогою держави комуна швидко міцніла й набувала все більшої популярності серед селян.
У 1923 році Брусилів став селом, центром однойменного району. В тому ж році створені районні партійна та комсомольська організації, райвиконком. Під їх керівництвом трудящі села й району пішли далі по шляху соціалістичного будівництва. У 1925 році, наслідуючи приклад передових господарств республіки, комуна «Прогрес» перейшла на статут сільгоспартілі й стала першим колгоспом в Брусилівському районі.
Багато уваги приділялося налагодженню охорони здоров'я трудящих, які дістали змогу безплатно користуватися медичною допомогою. З 1923 року працювали районна лікарня, аптека. Населення обслуговували лікар та два фельдшери. Особливо значна робота проводилася в галузі освіти. На кінець 1925 року в семирічній школі 10 учителів навчали 346 учнів. Починаючи з 1921 року, відкривалися пункти й школи ліквідації неписьменності серед дорослих. Так, у 1924 році в селі навчалася третина населення. З 1923 року працювали районний сельбуд, бібліотека, хата-читальня.
Після відбудовного періоду трудящі села ще з більшою енергією взялися за втілення в життя ленінського кооперативного плану. У 1927 році засновано сільгоспартіль «Червоний шлях», а в 1928—1929 рр. — «Незаможник» та ім. Котовського. Через рік усі чотири колгоспи об'єдналися в одне господарство «Перебудова». Куркулі намагалися всіляко перешкодити колективізації, вдавалися до шкідництва, шантажу й терору. В ніч на 3 серпня 1926 року вони убили активного сількора-комсомольця І. Литвинчука. Проте це не допомогло їм. Трудове селянство назавжди зв'язало свою долю з колгоспами.
Значну допомогу в зміцненні сільгоспартілей подала Брусилівська МТС, яку створено 1932 року. Робітники Ленінграда надіслали їй 15 вітчизняних тракторів, зустрічати яких з музикою і квітами вийшло майже все населення, відбувся мітинг. У лютому 1933 року над МТС узяв шефство Київський паровозо-вагоноремонтний завод, який виділив з свого колективу двох комуністів-слюсарів. У березні Київський обком партії надіслав для роботи в машинно-тракторній станції 8 комуністів. Незабаром у МТС, відгукнувшись на заклик знатного бригадира першої жіночої тракторної бригади Старобешівської МТС Донецької області Паші Ангеліної, прийшли дівчата. Вони швидко оволоділи професією трактористок і показували зразки високопродуктивної праці. На всю Україну прославилася комсомолка Ольга Байдюк, яка у 1934 році на всеукраїнському конкурсі трактористів посіла одне з перших місць.
На кінець першої п'ятирічки колгосп «Перебудова» так зріс, що 1934 року на його базі створено 4 артілі: «16-річчя РСЧА», ім. Котовського, ім. Будьонного та ім. 17-го партз'їзду, які спеціалізувалися на вівчарстві й добивалися успіхів у виведенні овець цигайської породи. Артіль «16-річчя РСЧА» протягом 1937— 1938 рр. в середньому отримувала по 136 ягнят на 100 вівцематок. У 1939 році три з чотирьох колгоспів були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки й занесені до її Книги пошани.
Напередодні Великої Вітчизняної війни працювало також кілька невеликих промислових підприємств, зокрема маслозавод, цегельний завод, який до 1937 року належав колгоспу «16-річчя РСЧА». У селі діяло 6 промислових артілей, а також млин, МТС, друкарня.
Завдяки піклуванню держави дедалі поліпшувалося медичне обслуговування населення. В 1940 році в селі діяли районна лікарня на 60 ліжок, поліклініка, пологовий будинок та аптека. У них працювало 6 лікарів і 20 чоловік середнього медперсоналу. Значних успіхів досягнуто в галузі культурного будівництва. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. До кінця 1935 року в основному ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. В 1940 році у двох середніх школах 35 учителів навчали 967 учнів. За самовіддану працю 1938 року вчителя А. С. Макаренка нагороджено орденом «Знак Пошани». Напередодні Великої Вітчизняної війни діяли будинок культури, кінотеатр та бібліотека, в якій налічувалося понад 14 тис. книжок. Більшість дворів була радіофікована. 1935 року відкрито палац піонерів. З 1930 року виходила районна газета «Колгоспна правда».
Мирну працю брусилівців перервав розбійницький напад фашистської Німеччини. З самого початку війни багато брусилівців пішло в Червону Армію.
Дивиться також інші населені пункти району: