Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Посилення соціального й національно-релігійного гніту викликало загострення боротьби селян, яка проявлялася в поданні скарг та петицій королю, у відмовлянні виконувати повинності, у підпалах поміщицьких
маєтнозтей, вбивстві окремих феодалів, у втечах поодинці, групами й цілими селами і, нарешті, у збройних виступах. Так, 1587 року селяни з участю козаків розгромили в Кодні маєток польського воєводи Тишкевича. Жителі Слободищанської волості (недалеко від Бердичева) не допустили «померы земли» на волоки і перепису населення. Селяни й міська біднота Житомира, становище яких ще більше погіршилося в зв'язку з неврожаєм 1591 року, взяли активну участь у першому великому селянсько-козацькому повстанні на Правобережній Україні під керівництвом К. Косинського 1591—1593 pp. Повстанці громили маєтки магнатів і шляхти, чинили розправу над панами і їхніми прислужниками. В січні 1593 року в бою під містечком П'яткою повстанці зазнали поразки і К. Косинський з козаками відступив на Запорізьку Січ. У 1595—1596 pp. селяни та міська біднота Житомирщини були учасниками селянсько-козацького повстання, яке очолював Северин Наливайко. В той час, коли Наливайко з повстанцями перебував у Білорусії і в Пінських лісах, на Київському Поліссі (в Овруцькому й Житомирському повітах) діяло кілька озброєних загонів селян і козаків, очолюваних Лободою, який мав намір в Овручі зимувати. Відомий, зокрема, загін, яким керував овруцький міщанин О. Слуцький.
Великого розмаху селянсько-козацький рух набрав під час польсько-шляхетської інтервенції проти Російської держави 1618 року. Жителі околиці Житомира, Кодні, Ходоркова, Радомишля, Паволочі, Брусилова, Коростишева, Корнина, Троянова та інших населених пунктів «наезжали на окрестные имения шляхты». Вони виганяли і вбивали ненависних панів, оголошували себе вільними козаками і створювали загони. Для придушення повстання польський уряд кинув регулярні війська. Але селяни й міщани не скорилися. Вони продовжували боротьбу і в наступні роки. 1640 року повстали міщани Коростеня, а через три роки жителі Котельні побили місцевих шляхтичів.
Жорстока феодальна експлуатація, що доповнювалася тяжким національним гнітом і релігійними переслідуваннями українського народу з боку польської шляхти і католицької церкви, призвели на початку 1648 року до вибуху народно-визвольної війни на Україні 1648—54 pp., в якій активну участь взяли й житомиряни. Коли на Житомирщині з'явилося військо повстанців, багато жителів міст і сіл влилося в козацькі загони для боротьби проти поневолювачів. Тільки в селах Паволочі та Котельні було сформовано селянсько-козацький полк. Його очолив Іван Кучевич. З особливим завзяттям та енергією вели боротьбу повстанці, очолювані Максимом Кривоносом, проти війська магната Я. Вишневецького. Перша сутичка між ними сталася на початку липня 1648 року на Поділлі біля Махнівки. Під сильними ударами повстанців Вишневецький почав тікати на Бердичів. Кривоніс наздогнав Я. Вишневецького під П'яткою і почав оточувати його військо. Проте Вишневецький встиг перебратися за Случ. Кривоніс продовжував погоню, займаючи по дорозі міста і села. Польсько-шляхетське військо відступило за Горинь. Повстанці на чолі з М. Кривоносом визволили Чуднів, Бердичів та інші міста на території Житомирщини..
Загальнонародна боротьба за визволення з-під польсько-шляхетського гніту, за возз'єднання України з Росією завершилася рішенням Переяславської ради. Воно було могутнім волевиявленням українського народу, відображенням його одвічних прагнень і надій.
Возз'єднання України з Росією мало прогресивне значення для економічного і політичного розвитку України. «Актом возз'єднання український народ закріпив свій тісний і нерозривний історичний зв'язок з російським народом, в особі якого він знайшов великого союзника, вірного друга і захисника в боротьбі за своє соціальне . і національне визволення».
Після возз'єднання України з Росією територія Житомирщини увійшла до складу Київського, Білоцерківського і Паволоцького полків. Овруч, Ворсівка, Черняхів, Радомишль, Житомир, Коростишів, Любар, Бердичів, Ходорків та інші були сотенними містами.
Житомирська область
Сторінка 7 з 48
некатоликів було поставлено в безправне становище. З допомогою Брестської церковної унії, проголошеної 1596 року, польські пани й католицьке духовенство намагалися обернути православних, як стануть уніатами, на католиків, розірвати їхні зв'язки з братнім російським народом.Посилення соціального й національно-релігійного гніту викликало загострення боротьби селян, яка проявлялася в поданні скарг та петицій королю, у відмовлянні виконувати повинності, у підпалах поміщицьких
Великого розмаху селянсько-козацький рух набрав під час польсько-шляхетської інтервенції проти Російської держави 1618 року. Жителі околиці Житомира, Кодні, Ходоркова, Радомишля, Паволочі, Брусилова, Коростишева, Корнина, Троянова та інших населених пунктів «наезжали на окрестные имения шляхты». Вони виганяли і вбивали ненависних панів, оголошували себе вільними козаками і створювали загони. Для придушення повстання польський уряд кинув регулярні війська. Але селяни й міщани не скорилися. Вони продовжували боротьбу і в наступні роки. 1640 року повстали міщани Коростеня, а через три роки жителі Котельні побили місцевих шляхтичів.
Жорстока феодальна експлуатація, що доповнювалася тяжким національним гнітом і релігійними переслідуваннями українського народу з боку польської шляхти і католицької церкви, призвели на початку 1648 року до вибуху народно-визвольної війни на Україні 1648—54 pp., в якій активну участь взяли й житомиряни. Коли на Житомирщині з'явилося військо повстанців, багато жителів міст і сіл влилося в козацькі загони для боротьби проти поневолювачів. Тільки в селах Паволочі та Котельні було сформовано селянсько-козацький полк. Його очолив Іван Кучевич. З особливим завзяттям та енергією вели боротьбу повстанці, очолювані Максимом Кривоносом, проти війська магната Я. Вишневецького. Перша сутичка між ними сталася на початку липня 1648 року на Поділлі біля Махнівки. Під сильними ударами повстанців Вишневецький почав тікати на Бердичів. Кривоніс наздогнав Я. Вишневецького під П'яткою і почав оточувати його військо. Проте Вишневецький встиг перебратися за Случ. Кривоніс продовжував погоню, займаючи по дорозі міста і села. Польсько-шляхетське військо відступило за Горинь. Повстанці на чолі з М. Кривоносом визволили Чуднів, Бердичів та інші міста на території Житомирщини..
Загальнонародна боротьба за визволення з-під польсько-шляхетського гніту, за возз'єднання України з Росією завершилася рішенням Переяславської ради. Воно було могутнім волевиявленням українського народу, відображенням його одвічних прагнень і надій.
Возз'єднання України з Росією мало прогресивне значення для економічного і політичного розвитку України. «Актом возз'єднання український народ закріпив свій тісний і нерозривний історичний зв'язок з російським народом, в особі якого він знайшов великого союзника, вірного друга і захисника в боротьбі за своє соціальне . і національне визволення».
Після возз'єднання України з Росією територія Житомирщини увійшла до складу Київського, Білоцерківського і Паволоцького полків. Овруч, Ворсівка, Черняхів, Радомишль, Житомир, Коростишів, Любар, Бердичів, Ходорків та інші були сотенними містами.