Сторінка 3 з 8
У листопаді 1918 року, після втечі австро-німецьких окупантів, містечко захопили петлюрівці. У березні 1919 року їх було відкинуто за Збруч. У містечку відновилася Радянська влада. Проте 29 серпня петлюрівці, скориставшись наступом Денікіна, знову захопили Олевськ. Остаточно їх було вигнано у вересні 1919 року. В містечку було створено ревком, який основну діяльність спрямував на організацію допомоги Червоній Армії. Члени ревкому проводили серед населення роз'яснювальну роботу. В цій справі їм
допомагали політпрацівники 44-ї дивізії, що приїздили до Олевська.
Напружена обстановка склалася навесні 1920 року, у зв'язку з агресивними діями польських інтервентів, які, перейшовши в наступ по всьому фронту, 25 квітня захопили Олевськ. Але надовго тут закріпитися вони не змогли. 6 липня Червона Армія вигнала ворога з Олевська. Розгорнули діяльність волосний та містечковий ревкоми, волосний комнезам. Радянські органи очолили боротьбу трудящих з господарською розрухою. Їм допомагали військові частини. Робота велася в надзвичайно складних умовах. Не вистачало коштів, матеріалів, продовольства. До того ж на початку листопада 1921 року на територію волості ввірвалася з Польщі націоналістична банда, яка 14 листопада зробила спробу захопити Олевськ, але жителі разом з місцевим гарнізоном дали їй рішучу відсіч.
Відбудовуючи народне господарство, олевці звертали велику увагу на перебудову сільського господарства. Розподіливши землю між селянами, ревком та комнезам спрямували свою роботу на кооперування бідноти. Наприкінці грудня 1922 року виникло споживче товариство, а через рік — ТСОЗ, до якого вступило кілька бідняцьких сімей.
Відновили роботу фарфоровий і шкіряний заводи, дала перший струм районна електростанція.
Відкрилися лікарня на 5 ліжок, аптека. 1922 року почали працювати семирічна та три початкові школи. Завідуючим семирічкою був призначений Г. М. Ступін, демобілізований боєць Червоної Армії, згодом заслужений вчитель УРСР. Вчителі Олевська водночас були агітаторами і пропагандистами: читали доповіді й лекції, керували гуртками: природничим, атеїстичним, художньої самодіяльності; ліквідовували неписьменність. При семирічній школі вони організували вечірній відділ, де вчилася молодь фарфорового заводу та інших підприємств.
У лютому 1923 року відкрився сельбуд. Діяли клуб фарфорового заводу, кінотеатр, 6 невеличких бібліотек.
Організаторами господарського й культурного будівництва були комуністи й комсомольці. В той час в Олевську діяли містечковий партійний осередок, партосередок фарфорового заводу, створений 15 грудня 1922 року, та комсомольський осередок. 1923 року засновано піонерську організацію, що налічувала близько 50 юних піонерів.
1923 року Олевськ став центром району. Створюються райком КП(б)У, райвиконком та інші установи й організації. Олевська районна партійна організація була найбільшою серед районних партійних організацій Коростенського округу. До її складу входила значна кількість військових, які несли службу в прикордонних частинах. Наполегливо працювали комуністи в роки колективізації. Вже 1929 року в містечку організовано перший колгосп, а в листопаді наступного — їх уже було два — ім. Леніна та ім. Ворошилова. Спочатку до них вступили найбідніші селяни. Але добрі наслідки їх дружної колективної праці, зокрема гарний урожай, вирощений 1930 року, привернули увагу й середняків. На 1 січня 1931 року колгоспи об'єднували 76 дворів. Колгосп ім. Леніна мав 25 кінних плугів, 13 борін, 3 сівалки, культиватор, 2 віялки та січкарню.
Велику допомогу колгоспам подавали робітники фарфорового заводу. Під час польових робіт вони виряджали пересувні майстерні лагодження сільськогосподарського реманенту. Для культурного обслуговування колгоспників у поле виїздили заводські агіткультбригади.
1931 року відбулася районна партійна конференція, серед делегатів якої були представники від колгоспників, робітників, інтелігенції та прикордонників, всього 95 чоловік. Конференція обговорила підсумки господарського і культурного будівництва в районі за 1929—1930 рр., викрила недоліки, допущені в ході соціалістичного будівництва, зокрема в проведенні колективізації.
Дивиться також інші населені пункти району: