Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Олевськ

Сторінка 2 з 8
майже непри­датної для обробітку землі. Високі викупні платежі змушували селян знову закабалятися у багатіїв або найматися на підприємства.
Після реформи в містечку збудовано три тартаки, дві смолокурні, каменеломня, два млини. Поряд з місцевими промисловцями лісорозробками займалося італійське акціонерне товариство. 1895 року поблизу Олевська почалися меліо­ративні роботи.
Розвиток промисловості сприяв зростанню містечка. Якщо 1866 року в ньому налічувалося 160 дворів і 1477 жителів, то 1899 року відповідно 262 та близько 2 тисяч. Особливо швидко воно почало розвиватися, коли 1903 року тут проля­гла залізнична колія Київ — Ковель. Через рік відкрилася поштова станція та пош­тово-телеграфне відділення. 1909 року почав діяти фарфоровий завод, де 47 робіт­ників виготовляли господарський посуд. Відкривалися нові тартаки, каменоломні, смолокурні. Розвивалася борошномельна промисловість. У 1910—1913 рр. тільки один паровий млин перемелював за рік 15—20 тис. пудів зерна. Це досягалося внаслідок нещадної експлуатації робітників. Вони мусили за мізерну плату за будь-якої погоди працювати від зорі до зорі. Особливо важко доводилося працю­вати на лісорозробках, де через відсутність охорони праці частими були каліцтва, хвороби.
У містечку налічувалося близько ста крамничок. Збагачувалися підприємці, торговці, лихварі.
Місцеві власті не піклувалися про охорону здоров'я населення. На 2,1 тис. жителів тут працювала невеличка лікарня на 10 ліжок, де медичну допомогу подавав один лікар.
З навчальних закладів в Олевську було двокласне сільське училище, в якому три вчителі навчали 137 хлопчиків і 59 дівчаток. Школа не мала навіть власного приміщення.
Ще більш погіршилося становище населення з початком першої світової війни. Чоловіків мобілізували до царської армії. Залишилися діти, жінки й старики. У селян забрали тягло. Тільки з 3 червня по 2 жовтня 1915 року для потреб армії з Олевської волості відправлено близько 5,5 тис. голів худоби.
З надією і сподіванням на краще життя зустріли жителі Олевська перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції. Створений волосний земельний комітет прийняв постанову про конфіскацію церковних земель. Проте місцевий епіскоп негайно повідомив про те губернського комісара, який вжив усіх заходів, щоб не допустити розподілу землі. Та селяни не примирилися з цим, захоплювали поміщицькі землі, луки, ліси, відмовлялися збирати хліб землевласників та оренда­рів, підпалювали їхні садиби, не платили податки.
З радістю зустріли жителі Олевзька перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. В листопаді 1917 року в селищі встановлено Радянську владу, ство­рено ревком, що почав розподіляти землю. У грудні виникла організація РСДРП(б), яка встановила зв'язки з Центральним Комітетом партії більшовиків. «Цим дово­димо до відома ЦК партії,— говорилося в одному з листів, датованому 10 груд­ня 1917 року,— що новостворена організація, не маючи достатньо вільних коштів для широкої агітації, просить Вас постачати, по можливості, агітаційну літера­туру на адресу: Діюча армія, 18-а піша Ярославська дружина». За дванадцять днів надійшла відповідь:
«Шановні товариші. Листа Вашого отримали і вітаємо Вашу молоду організа­цію із вступом у наші лави. Повідомте, будь ласка, чи велика Ваша організація? Яку роботу Ви тепер проводите? Чи думаєте Ви зайнятися більш грунтовно вивчен­ням програми, чи обмежитеся самою агітацією?
Висилаємо Вам для початку повний комплект наших видань на суму [в доку­менті пропуск], що її просимо компенсувати».
Однак соціалістичне будівництво було перерване. Наприкінці лютого 1918 року австро-німецькі війська вдерлися в Олевськ. Майже рік господарювали вони в міс­течку, де спільно зі своїми прислужниками — українськими буржуазними націо­налістами грабували населення, переслідували борців за владу Рад.
Трудящі не мирилися з цими порядками і розгорнули боротьбу проти ворогів. Влітку 1918 року в містечку виникла підпільна група в складі 30 жінок. Її очолила комуністка Зося Уніковська. Підпільниці розповсюджували більшовицькі листівки, збирали відомості про дислокацію ворожих військ, їх кількість та озброєння.


Сучасна карта - Олевськ