Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Верхівня

Сторінка 2 з 6
укладення викупної угоди селяни вважалися тимчасовозобов'язаними і за користування на­ділами змушені були відбувати по 111 літніх та 72 зимових дні панщини або платити оброк. Викупні платежі лягали непосильним тягарем на плечі селян. Вони опинилися в економічній кабалі поміщика.
Грабіжницький характер реформи викликав обурення серед селян. Вони по­вели боротьбу проти тяжкого поміщицького гніту. Найбільш поширеною формою боротьби була відмова тимчасовозобов'язаних селян відбувати панщину і платити оброк. Нерідко протест набував гострого характеру і справа доходила до зброй­них сутичок з місцевими властями та військовими командами, присланими на при­боркання селян. 1864 року до Верхівні двічі вводилися війська для придушення селянських заворушень.
У пореформений період село поступово зростало. З 1866 року воно стало центром новоутвореної волості. Починаючи з 1837 року, тут систематично, спочатку раз на тиждень, а потім через кожні два тижні відбувалися ярмарки. До села було припи­сано 2800 десятин землі, з яких у користуванні селян перебувало 1281 десятина. За даними загального перепису населення 1897 року у Верхівні налічувалося 2440 жителів, основним заняттям яких було хліборобство. Крім того, частина селян ходила на заробітки в Київ, Одесу та на залізницю.
Під час першої російської революції 1905—1907 pp. селяни Верхівнянської волості піднімалися на боротьбу проти гнобителів. У червні 1906 року в селі від­бувся виступ селян проти поміщика.
В роки реакції й столипінської аграрної реформи посилився процес обеззе­мелення і соціального розшарування серед селянства. 1912 року з 444 селянських, господарств 100 були безземельними або мали менше однієї десятини, 95 — мали від 1 до 2, 80 — від 2 до 3 десятин. Малоземельні господарства становили 61,9 проц. загальної кількості селянських господарств. З 275 малоземельних господарств 143 — не мали худоби.
Незадовільним було медичне обслуговування населення. Переважна більшість жителів лишалася неписьменною. Працювала лише церковнопарафіяльна школа, відкрита в середині XIX століття.
Перша світова війна принесла верхівнянцям багато горя і страждань, дальше розорення бідняцьких господарств.
Після повалення самодержавства селяни Верхівні почали вимагати розподілу поміщицької землі, проте реалізувати свої вимоги вони не змогли. На перешкоді стояв буржуазний Тимчасовий уряд.
З великою радістю зустріли трудящі Верхівні звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Сільська біднота одностайно схвалювала ленін­ські декрети про мир і землю. Але контрреволюційна Центральна рада, яка в листо­паді 1917 року узурпувала владу на Україні, стала на охороні інтересів своєї со­ціальної бази — куркульства й поміщиків. Радянську владу в селі встановлено у січні 1918 року. В лютому 1918 року німецькі імперіалісти вдерлися у Верхівню. З перших днів окупації трудящі Верхівні розгорнули боротьбу. Багато жителів влилося в повстанський загін сусіднього села Мовчанівки. Загін завдавав відчут­них ударів загарбникам і їх пособникам — буржуазним націоналістам. Виступи селян ряду сіл на початку серпня 1918 року переросли в повстання на чолі з кому­ністом А. Правдюком. Повстанці захопили села Ружин, Ягнятин, Карабчиїв, Вер­хівню, Паволоч. Частина з них вирушила на Сквиру і в ніч на 10 серпня зав'язала бій з німецькими військами та їх українськими буржуазно-націоналістичними прислужниками. Активними учасниками цього повстання були жителі Верхівні брати Костянтин і Кирило Івановичі Бондаренки. В листопаді окупанти залишили Верхівню. В грудні село захопили петлюрівці, яких у березні 1919 року вигнали з Верхівні частини 1-ї Української радянської дивізії у взаємодії з повстанцями. Після визволення тут організовано ревком на чолі з Т. М. Проценком. Під керівницт­вом ревкому верхівнянці вели рішучу боротьбу з контрреволюцією, проводили збір продовольства та коней для Червоної Армії. Тоді ж був організований комітет бід­ноти на чолі з комуністом К. І. Бондаренком. Він допомагав ревкому у здійсненні продрозкладки, розподілу поміщицької землі.
У серпні 1919 року Верхівню знову захопили петлюрівці. Але безчинствували вони тут недовго. У вересні того ж року Південна група радянських військ, здійс­нюючи перехід з-під Одеси в район Коростеня на з'єднання з військами 12-ї армії, визволила село від петлюрівців. Проте обстановка в цьому районі була дуже склад­ною. Село кілька разів переходило з рук в руки. Становище


Сучасна карта - Верхівня