Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Любар

Сторінка 3 з 7
КП(б)У ство­рило партизанський загін в складі 70 чоловік під командуванням І. Волка. 24 грудня 1919 року Любар захопили війська буржуазно-поміщицької Польщі, Разом з ними повернулися поміщики. Окупанти почали чинити розправу над учасни­ками розподілу панського майна. Вже другого дня вони зігнали на сходку всіх жи­телів, включаючи стариків і дітей, і протягом 8 годин тримали їх на колінах перед волосною управою. Активістів і тих, у кого
знайшли зброю, жорстоко били. Вороги замордували селян П. Т. Муковоза, Р. Г. Саламаху та інших. У відповідь на звірства окупантів того ж дня в Новому Любарі сформувався повстанський загін із 35 чоловік. До нього ввійшли голова волревкому Ф. К. Орлик, П. К. Орлик, О. І. Паламарчук, Т. М. Будім, П. А. Рудевич та інші. Протягом кількох місяців повстанці вели активні бойові дії в тилу ворога. 27 червня 1920 року кавалерійська бригада під командуванням Г. І. Котовського, що входила до Першої Кінної армії, форсувала Случ і ввійшла в Любар. Серед бійців-котовців, які визволили селище, був і його уродженець, колишній батрак І. Л. Василівський.
Відновив свою діяльність волревком. Велику допомогу у зміцненні Радянської влади в Любарі подавав в цей час Н. І. Дубовий, який був членом Волинського губкому КП(б)У і неодноразово приїздив сюди.
Восени 1920 року в районі Любара знову точилися запеклі бої між військами Червоної Армії і польськими інтервентами та недобитками петлюрівців. Селище кілька разів переходило з рук у руки. 18 жовтня 1920 року воно остаточно визволене від ворога окремою Башкирською кавалерійською бригадою, якою командував О. В. Горбатов.
Відновив діяльність волревком, головою якого став К. М. Величко. В кінці травня — на початку червня 1921 року створено волосний партосередок і комсо­мольську організацію. Того ж року обрано сільвиконком та волвиконком. Але нала­годженню мирного життя перешкоджали недобитки буржуазно-націоналістичних банд. 4 січня  1922 року бандити вдерлися в клуб комунарів і закатували 18 комсо­мольців. Тоді ж вони смертельно поранили голову волвиконкому Ф. П. Базієвського, військового комісара А. У. Козачка та секретаря волосного комітету комсомолу JI. У. Плоскера. Подія ця увійшла в історію комсомолу Житомирщини під назвою Любарської трагедії.
Та вже 26 травня 1922 року комсомольську організацію було відновлено. Через рік в Любарі було 23 комсомольці, у т. ч. 7 дівчат.
За рішенням Уряду УРСР в 1924 році Любар віднесено до селищ міського типу. У роки відбудови народного господарства тут стали до ладу шкірзавод, ґураль­ня, суконна та сірникова фабрики, миловарня, олійниця, вальцювальний млин, на якому встановили генератор електричного струму потужністю 46 квт. В хатах тру­дящих та в будинках установ з'явилося електричне освітлення.
В кінці 1923 року на околицях селища виникли 5 товариств спільного обробітку землі. Це були невеликі колективні господарства. Артіль «Труд», що утворилася у вересні 1922 року (голова — X. К. Рогальський), об'єднувала 7 сімей.
Щоб допомогти колективним господарствам, органи Радянської влади відкрили агродільницю, ветамбулаторію і. прокатний пункт сільськогосподарських машин, яким керував демобілізований котовець Ф. А. Зінчук.
Уже в перші роки Радянської влади партійні і радянські органи подбали про поліпшення соціальних умов життя населення. В 1920 році Любарський волревком відкрив в одному з колишніх поміщицьких маєтків, розташованому в мальовничій місцевості над Случем, нову лікарню. Велика увага приділялася вихованню дітей. 1922 року комітет незаможних селян створив дитяче містечко ім. Паризької комуни. В ньому розмістили сиріт, яких привезли на Волинь з голодуючого Поволжя.
Розширювалася мережа загальноосвітніх шкіл. У 1923 році в Любарі діяли дві трудові семирічні і 3 початкові школи, в яких навчалося 582 учні. При одній із семирічних шкіл створено інтернат для дітей незаможних селян з навколишніх сіл.
Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення було створено 5 пунк­тів лікнепу. Жителі широко користувалися послугами бібліотеки, яка діє з 1920 року. В 1923 році в селищі урочисто відкрили сельбуд. 1927 року почав працю­вати місцевий радіотрансляційний вузол.


Сучасна карта - Любар