Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Любар

Сторінка 4 з 7
Після XV з'їзду ВКП(б) у Любарі, як і повсюдно в країні, розгорнувся масовий рух за суцільну колективізацію сільського господарства. Її здійснення відбувалося в умовах гострої класової боротьби. Куркулі знищували колгоспне добро, вчиняли терористичні акти. У Ф. С. Харчишина куркулі
спалили хату. Та їх спроби зірвати соціалістичну перебудову на селі зазнали провалу. В кінці 20 — на початку 30-х ро­ків на базі ТСОЗів і невеликих артілей утворилося 5 колгоспів: ім. Леніна, «Пере­довик», ім. Жовтневої революції, ім. Кірова та «Червоне козацтво». Серед колгоспни­ків широко розгорнулося соціалістичне змагання. Велику організаторську та ідейно-виховну роботу проводили партійні осередки колгоспів, що виникли у 1931—1932 pp.
Важливу роль у зміцненні колгоспів відіграла Любарська МТС, створена 1931 року. Перші шість тракторів «Червоний путіловець» любарці одержали з Ленін­града. Директора МТС М. Т. Жука, одного з кращих господарників області,1938 року обрано депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання.
У роки довоєнних п'ятирічок любарські колгоспи досягли значних успіхів. Зросла врожайність сільськогосподарських культур. У 1936 році за вирощення 200-пудового врожаю зернових ордена «Знак Пошани» удостоєний голова колгоспу «Передовик» Г. М. Іваній. У 1940 році 20 колгоспників були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Значного розвитку набула місцева промисловість. 1936 року збудовано масло­завод. Збільшили випуск продукції вальцьовий і водяний млини, дві олійниці, шкір­завод. Цегельно-черепичний завод виробив у 1940 році 350 тис. штук цегли, 150 тис. — черепиці, 250 тонн вапна.
Невпинно зростав добробут колгоспників, робітників і службовців, підвищувався їх культурний рівень. Вже 1931 року здійснено загальнообов'язкове навчання дітей віком від 8 до 15 років. 1935 року відкрито районний піонерський клуб. У 1940—41 навчальному ро­ці в Любарі було 2 середні, 2 семи­річні і 2 початкові школи, в яких вчилося близько 2 тис. учнів. Значна увага приділялася до­шкільному вихованню дітей. В се­лищі функціонувало 2 дитячих ясел та 2 дитячих садків.
Райсельбуд перетворено на будинок культури. Тут у лютому і 939 року любарці вперше диви­лися звуковий кінофільм.
Віроломний напад фашист­ської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю. На початку липня 1941 року Любар опинився в смузі бойових дій Південно-Західного фронту. 5 днів частини 6-ї армії стримували тут натиск гітлерівських військ. 8 липня 1941 року в повітряному бою над Любарем героїчно загинули члени екіпажу бомбардувальника росіянин С. І. Герусов, Г. Я. Калінін, В. В. Митягін і білорус Є. М. Гриневич. Однак, незважаючи на героїчний опір радянських військ, ворог, який мав велику перевагу в живій силі і техніці, просувався вглиб країни. 9 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Любар. Гітлерівці почали криваві репресії проти радянських активістів. 15—20 вересня 1941 року було знищено до 3 тис. чоловік.
З перших днів окупації радянські люди піднялися на боротьбу проти ворога. В жовтні 1941 року в Любарі виник підпільний райком партії. Очолив його уродже­нець Любара В. С. Марушко, колишній політрук Червоної Армії. Підпільники зби­рали зброю і готували базу для партизанського загону. їм удалося встановити зв'я­зок з підпільним обласним комітетом КП(б)У. В Любарі часто бували член Жито­мирського підпільного обкому партії Г. С. Протасевич і зв'язковий обкому В. П. Діденко. Партизанський рух незабаром охопив весь район. У травні 1942 року вороги розгромили підпільний Любарський райком партії. В. С. Марушко потрапив до рук гітлерівців і був розстріляний. Дальшими діями народних месників керували С. І. Жук, С. К. Науменко, І. Д. Остапчук.
У червні 1943 року підпільники разом з партизанами диверсійної групи (коман­дир Ю. К. Тиміров) партизанського загону ім. К. Є. Ворошилова Першого Молдав­ського з'єднання партизанів роззброїли жандармерію. У вересні цього ж року підпільна молодіжна група В. К. Сови разом з партизанами загону ім. M. І. Куту­зова з'єднання І. І. Шитова здійснила у Любарі напад на окупаційні установи.
Любарці подавали партизанам і підпільникам активну допомогу. Л. К. Рак, яка працювала перекладачкою у комендатурі, забезпечувала їх німецькими паспор­тами, перепустками, посвідченнями, що давало можливість вільно пересуватися по території району і за його межами. Знищуючи донесення на


Сучасна карта - Любар