Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Овруч

Сторінка 4 з 11
розгортатися боротьба, яку очолили більшовики. У липні на нараді підпільників-більшовиків у с. Покалеві створено Овруцький повітовий ревком на чолі з М. М. Пархомчуком. У селах Черепині, Гладковичах, Клинцях, Гуничах, Оленичах, Стугівщині та ін­ших формувалися партизанські загони. Активну участь у цьому брали більшовики В. Є. Старовойт, І. К.
Данильченко, С. П. Корсун та інші. Ревком незабаром вста­новив зв’язок з партизанами Білорусії, які діяли в районі Мозиря і Калинковичів. Спільними діями овруцькі та білоруські партизани завдавали дошкульних ударів ворогу. Наприкінці листопада повстанці вирішили оволодіти Овручем. У ніч на 1 грудня партизани з трьох боків атакували місто й на світанку визволили його і відновили Радянську владу. Про цю подію Д. З. Мануїльський від імені Україн­ського Радянського уряду повідомив голову ВЦВК Я. М. Свердлова. Створений одразу ревком на чолі з Ф. Г. Хомутовським підтримував у місті революційний порядок, організовував оборону його від петлюрівських банд, займався постачан­ням населення й повстанців продовольством і боєприпасами. Проте, зламавши героїчну оборону захисників Овруча, 17 грудня 1918 року петлюрівські війська захопили місто. Вони жорстоко розправлялися з партизанами й жителями, убили командира загону кіннотників Д. Г. Шевчука, грабували населення. Та недовго довелося їм «господарювати». 27 січня партизани, з’єднавшись з регулярними військами, визволили місто від ворогів.
З лютого 1919 року поновлено склад повітового ревкому, організовано 8 відді­лів: управління, продовольства, земельний, праці, фінансовий, народної освіти, юстиції та військовий комісаріат. До ревкому обрано І. К. Данильченка, М. М. Пархомчука, І. В. Сташкевича та інших. 15 лютого створено більшовицький осередок з 25 комуністів. Почала виходити газета «Голос рабочего и крестьянина». Тоді ж передова молодь міста об’єдналася в комсомольський осередок, у якому в жовтні налічувалося близько 50 юнаків і дівчат. З його ініціативи було відкрито клуб «Юний комунар», хату-читальню. На початку лютого відбувся учительський пові­товий з’їзд, який обговорив питання про роботу шкіл. На виконання його рішення в Овручі створено місячні курси вчителів.
Напруженим було становище в Овручі навесні 1919 року. Петлюрівські банди раз по раз нападали на місто. Для збереження порядку та надання ворогові від­січі організовано радянську міліцію. Лише в квітні після остаточного розгрому військ Директорії на деякий час встановився спокій. Ревком, партійний та комсо­мольський осередки зосередили всю увагу на питаннях господарського та культур­ного будівництва. Важливою політичною кампанією в травні – червні стали вибори до волосних та повітових виконкомів Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. Але здійсненню кампанії перешкоджали контрреволюційні еле­менти, які активізувалися з наступом денікінців. У червні для боротьби з банди­тами в місті сформовано з добровольців червоний батальйон. А коли в липні петлю­рівці розпочали новий наступ на Україну, багато комсомольців, молоді влилося в загони Червоної Армії.
Та мирне життя тривало недовго. В березні 1920 року, відхиливши другу мирну пропозицію Радянського уряду, війська буржуазно-поміщицької Польщі перейшли в наступ у районі Олевська й 6 березня захопили Овруч. Проте закріпитися ворогу не вдалося. У травні в Овручі та повіті почалися повстання проти військ буржуазно-поміщицької Польщі. На початку червня, прорвавши фронт, Червона Армія почала рішучий контрнаступ. 21 червня 1920 року частини 12-ї армії визво­лили місто від інтервентів.
Одразу відновили свою діяльність партосередок та ревком. Поступово налаго­джувалось мирне життя. У вересні Овруч відвідав голова ВУЦВКу Г. І. Петровський. Він зустрічався з робітниками та селянами, виступив з доповіддю про полі­тичне й економічне становище, закликав їх якнайшвидше відбудовувати зруйно­ване господарство. Під керівництвом партійних і радянських органів трудящі з великим піднесенням взялися за дальші соціалістичні перетворення в усіх галузях господарського та культурного життя. Наприкінці жовтня в Овручі відбулися перевибори повітового ревкому, який мобілізував трудящих на розв’язання завдань господарського й культурного будівництва, боротьбу з контрреволюційними бан­дами. Партійні та радянські органи значну увагу зосереджували на питаннях роз­витку промисловості. На кінець відбудовного періоду станція Овруч стала однією з найбільших на Південно-Західній залізниці. Тут працювало понад


Сучасна карта - Овруч