Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Овруч

Сторінка 7 з 11
до Овруча війська та загони поліції. У партизанів не вистачало боєприпасів, пора­нені і хворі утруднювали маневрування загону. В цій обстановці підпільний рай­ком партії 2 листопада 1941 року ухвалив рішення розосередити партизанські сили. Загін під командуванням Ф. Є. Каткова вирушив на схід в напрямі лінії фронту, К. Г. Дзюби перемістився в
ровенські ліси, а І. Г. Старухіна залишився на тери­торії району, оскільки командир загону був одночасно й секретарем підпільного райкому партії. Карателям вдалося натрапити на його слід. 28 листопада 1941 року гестапівці схопили на явці І. Г. Старухіна й після жорстоких катувань 1 грудня розстріляли. Загинули також члени підпільного райкому КП(б)У М.К.Левандовський та Р. О. Березовський. Діяльність райкому припинилася. Проте ще в серпні 1941 року почала активно діяти підпільна організація, створена старшим лейте­нантом військ НКВС В. О. Редчицем. До її складу входили колишні командири і бійці Червоної Армії, що виходили з оточення, та місцеві комуністи, залишені на окупованій території. Підпільники здобували зброю, поставляли партизанському загону людей, розповсюджували листівки та зведення Радінформбюро. Вони мали радіостанцію та три радіоприймачі. В липні 1942 року, коли в бою з карателями загинув В. О. Редчиць, групу очолив О. С. Малолєтнєв. Щоб мати можливість легально зустрічатися з підпільниками, він влаштувався директором кінотеатру. До нього приходили на явку І. Г. Романов, О. С. Чистяков, О. І. Шваб, І. Д. Ща­дило, В. В. Литвинов, В. М. Каменський, В. І. Гришнюк, С. З. Редчиць, Ю. З. Ізраїлов та інші. І. Г. Романов замінував кінотеатр. Патріоти хотіли висадити його в повітря, коли прийдуть на демонстрацію фільму офіцери та солдати. Але здій­снити операцію не вдалося: зрадник видав підпільників. Фашисти жорстоко розпра­вилися з ними. 5 вересня 1942 року 43 чоловіка розстріляно, а О. С. Малолєтнєва та І. Г. Романова повішено.
З новою силою розгорнулася боротьба наприкінці 1942 року, коли в Овруцький район після тривалого рейду прибуло партизанське з’єднання О. М. Сабурова. Підпільник М. П. Поляков зв’язався з партизанами й добув для них детальний план міста з зазначенням усіх вогневих точок, окопів та бункерів ворога. Г. В. Дяченко, Я. З. Каплюк та М. І. Каплюк підірвали будинок гебітскомісаріату, за що були нагороджені орденами Вітчизняної війни. О. П. Добахова, Г. П. Овсієнко, Ф. Г. Хомутовська вели агітаційну роботу серед особового складу 2-ї Словацької дивізії, яку гітлерівці використовували для охорони транспортних комунікацій і військових об’єктів на території Житомирської та Пінської областей. Під впливом агітації офіцери й солдати групами й поодинці почали переходити до партизанів. Серед них був і колишній начальник штабу 101-го Словацького полку капітан Ян Налепка (Рєпкін). Перейшовши на бік народних месників, він очолив сформований словацький партизанський загін, що входив до складу з’єднання О.    М. Сабурова. В червні 1943 року Овруцький район відвідали секретар ЦК КП(б)У Д. С.Коротченко та начальник Українського штабу партизанського руху Т. А. Строкач. На нараді командирів загонів було розроблено оперативні плани дій на літньо-осінній період.
У жовтні – листопаді 1943 року, форсувавши Дніпро, радянські війська почали визволення Правобережної України. Налагодивши зв’язок з командуванням 13-ї армії, партизани допомагали радянським військам громити ворога. На початку листопада вони паралізували рух на залізниці Овруч – Мозир, Овруч – Коростень та на автошляху Овруч –Словечне. З сіл, розташованих поблизу міста, вигнали фашистські військові частини й, таким чином, ізолювали овруцький гарнізон, у якому налічувалося близько 8 тис. солдатів і офіцерів. У зв’язку з успішним просуванням радянських військ окупанти почали евакуацію. З’єднання О. М. Са­бурова у взаємодії з партизанською дивізією ім. Щорса (командир С. Ф. Маликов) 16 листопада почали наступ на місто. В штурмі брали участь загони ім. С. М. Будьонного, ім. К. Є. Ворошилова, словацький, Сарненський, Г. Д. Селивоненка. Після запеклого двадцятигодинного бою вранці 17 листопада місто й залізничний вузол були визволені. Через два дні до Овруча вступили передові частини 13-ї армії. Партизани знищили 870 гітлерівців, понад 100 автомашин та багато різноманітного військового спорядження, а також захопили склади: один з боєприпасами, п’ять з продовольством, два з обмундируванням, бензосховище, 60 автомашин, 9 мото­циклів. Народні месники визволили 200 радянських громадян, яким загрожував розстріл або відправка до


Сучасна карта - Овруч