Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Овруч

Сторінка 5 з 11
150 ро­бітників.
У місті наприкінці 1920 року створено сільськогосподарське кредитне това­риство, яке надавало селянам позики на придбання сільськогосподарського інвен­таря та насіння, мало прокатний пункт сільськогосподарських машин та реманенту. Товариство очолював комуніст Я. У. Бондарчук, який у жовтні
1920 року був делегатом 1-го Всеукраїнського з’їзду комнезамів у Харкові.
Борючись з господарською розрухою в своєму краї, 1921 року трудящі міста подавали братерську допомогу населенню Поволжя, що голодувало. Вони збирали хліб, продовольчі продукти, гроші і відправляли в Саратовську та інші губернії Росії. Овруцька комісія допомоги голодуючим відправила 908 пудів жита та пше­ниці, 1388 пудів картоплі. Було надано притулок дітям потерпілих, яких привезли до Овруча. З цією метою відкрито 4 дитбудинки, де утримувалося близько 400 дітей.
Велику радість трудящим Овруча 1922 року принесла звістка про одужання В. І. Леніна. 18 жовтня загальні збори комуністів, комсомольців та робітників міста надіслали йому телеграму: «Дорогий наш вождь Ілліч, зібравшись на збори, ми, члени КП(б)У, КСМУ і робітники м. Овруча, посилаємо Вам своє гаряче приві­тання з приводу одужання і початку роботи на користь усього світу».
Згідно з новим адміністративним поділом 1923 року місто стало центром Овруць­кого району. Створено відповідні радянські, партійні й комсомольські органи, які багато робили для економічного й культурного розвитку міста й району. Під їх керівництвом проводилося кооперування селян. З метою популяризації досягнень перших колективних господарств 14 жовтня 1925 року в Овручі організовано сіль­ськогосподарську виставку, відбулося свято врожаю. На кінець відбудовного пері­оду в районі налічувалося 139 колективних господарств. Одним з найбільших було Овруцьке товариство спільного обробітку землі, створене на початку 1925 року. В ньому об’єдналося 530 чоловік.
Значних успіхів досягнуто в галузі охорони здоров’я. На 1925 рік у місті було дві лікарні на 57 ліжок, де працювало 8 лікарів і 9 працівників середнього мед­персоналу, та аптека. Велика увага приділялася освіті. Одразу після закінчення громадянської війни розпочалося навчання у 3-х трудових семирічних школах, у т. ч. двох другого концентру і одній – першого. На 1925 рік у них 34 учителі навчали 482 учні. Багато зусиль докладалося щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення. У місті працювало три школи лікнепу. Розгорнули роботу культурно-освітні заклади. 1922 року відкрито сельбуд. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності, в яких брали участь понад 150 чоловік. З 1923 року діяв районний будинок селянина, де уже в липні 1925 року почали демонструва­тися кінофільми, а також провадилися вечори відпочинку, відзначення знаменних дат. Роботою його керувала громадська рада. На околиці міста 1922 року відкрито червоноармійський клуб ім. К. Маркса, що обслуговував й місцеве населення. У районній бібліотеці, створеній 1923 року, налічувалося близько 4 тис. книг.
Після відбудовного періоду з допомогою держави дальшого розвитку набула промисловість. 1926 року столярну майстерню перетворено на деревообробну, через рік відбулася її реконструкція, завдяки якій виробництво продукції зросло з 40 тис. крб. до 450 тис. крб. в 1931 році. Починаючи з 1936 року, на підприємстві ширився стахановський рух. В авангарді його йшли комсомольці, яких в 1940 році налічу­валося 35; 25 з них завоювали звання стахановців. Напередодні Великої Вітчизняної війни кількість стахановців зросла до 75. У 1929 році засновано завод виробництва технічного спирту з торфу. З 30-х років у місті працювали макаронна фабрика, шкірзавод № 20, маслозавод, промислові артілі шевців – «Об’єднана праця», крав­ців – «Іскра», меблевиків – «Деревометал», «Харчовик» та дві кашкетні артілі. Зростало значення залізничної станції. 1930 року відкрився рух поїздів на лінії Овруч – Чернігів, а через два роки – Овруч – Білокоровичі. В цей час кількість залізничників досягла 1051 чоловіка. З розгортанням стахановського руху на тран­спорті міські залізничники широко підхопили починання знатних машиністів країни П. Ф. Кривоноса та М. О. Луніна, добивалися високих техніко-економічних показників. Тільки за першу декаду лютого 1939 року машиністами станції проведено 11 великовагових поїздів і перевезено понад план 3513 тонн


Сучасна карта - Овруч