Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Стара Котельня

Сторінка 2 з 6
тижні зби­ралися ярмарки. З того часу одна частина містечка стала називатися Старою, а друга Новою Котельнею.
В кінці XIX ст. землі Котельні потрапили до рук заводчика Терещенка. Розви­ваючи цукрове виробництво, він скуповував у своїх сусідів землі, придатні для вирощування цукрових буряків. Угіддя Котельнянського маєтку, розташовані по­близу Андрушівського цукрового заводу, становили особливий інтерес. Заволодівши землею, Терещенко більшу частину її відвів під посіви цукрових буряків. На виро­щуванні буряків широко використовувалася наймана праця. Поряд з котельнянцями на бурякових плантаціях працювали люди сусідніх сіл.
Нестерпні умови праці на бурякових плантаціях змушували трудящі маси під­німатися на боротьбу проти буржуазно-поміщицького ладу. 1901 року тут сталося заворушення селян, які вимагали повернення відрізків. У листопаді 1905 року під впливом революційних подій, що проходили в країні, в Котельні відбувся масо­вий мітинг, в якому взяли участь представники 25 сіл та 5 хуторів. У червні на­ступного року місцеві селяни, змовившись, пустили худобу на землі цукрозаводчика. Землевласник наказав зайняти її і зачинити в оборі. Тоді натовп селян, побивши охоронника, поламав огорожу і випустив худобу. Масові виступи селян не припи­нялися протягом усього літа. В жовтні для розправи з «бунтарями» до містечка увірвався загін карателів. Почалося масове катування селян різками й нагайками, багатьох з них віддали до суду.
В роки столипінської аграрної реформи ще більше прискорився процес кла­сового розшарування селянства. В його середовищі утворювалися великі кур­кульські господарства, в кожному з яких було від 20 до 30 десятин землі. Основна ж маса селян дедалі зубожіла і розорювалася. Шукаючи кращої долі, селянські сім'ї виїжджали на нові землі до Сибіру та на Далекий Схід. Лише в березні 1909 року з Котельні та ближніх сіл переселилося в Примор'я близько 70 сімей.
Котельня в той період стала центром різного роду кустарних промислів. Особ­ливого поширення набули шевський, ковальський, ткацький промисли та плетіння кошиків з лози.
В1913 році розпочалися заняття у двокласному училищі, де навчалося 188 учнів; працювали земська поштова станція, земська лікарня, аптека.
Звістку про повалення царського самодержавства трудящі Котельні зустріли радісно. Всі чекали змін у житті, селяни вимагали розподілу поміщицької землі, але Тимчасовий уряд не виправдав їхніх сподівань.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді активізувала боротьбу котельнянців за владу Рад. 20 листопада 1917 року селяни захопили в ма­єтку Терещенка 211 десятин землі. Переляканий управитель маєтком просив губерн­ського комісара вжити термінових заходів для припинення самочинних дій селян­ства. Губернський комісар на деякий час зумів припинити розподіл землі. На по­чатку січня 1918 року в містечку встановлено Радянську владу. 11 січня селяни знову почали ділити землю. Але довести до кінця розпочату справу тоді не вдалося. В лютому 1918 року на запрошення Центральної ради на Україну прийшли австро-німецькі окупанти. Майже рік інтервенти та буржуазно-націоналістичні посіпаки хазяйнували у містечку. В грудні Котельня опинилася під владою Директорії.
На початку березня 1919 року частини 1-ї Української радянської дивізії під ко­мандуванням М. О. Щорса визволили Котельню. Відразу ж були створені волос­ний та містечковий революційні комітети. З великим піднесенням трудящі Ко­тельні взялися за здійснення соціалістичних перетворень. За короткий строк між селянами була розподілена земля. Жителі містечка і волості активно підтримували всі заходи Радянської влади. Коли влітку 1919 року в повіті проводився збір про­довольства для Червоної Армії, Котельнянська волость зібрала понад 10 тис. пудів хліба, що в 5—6 разів перевищувало контрольне завдання.
Великі труднощі доводилося переборювати на шляху господарського будівни­цтва. Селяни хоч і одержали землю, але більшість з них не мала ні тягла, ні рема­ненту, ні посівного матеріалу. Волосний та містечковий ревкоми, спираючись на актив, подавали селянам всебічну допомогу. Проте по-справжньому розгорнути господарське й культурне будівництво заважала складна обстановка, яка була тоді на Україні. Скориставшись виступом Денікіна, петлюрівські недобитки переправи­лися через річку Збруч і почали наступ на Київ. У другій половині серпня 1919 року


Сучасна карта - Стара Котельня