Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Народичі

Сторінка 4 з 6
населення. Значну роль у культурному розвитку села відіграли будинок культури, збудований 1937 року, бібліотека, кінотеатр.
Підступний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю громадян Народичів. У перші ж дні війни майже всі чоловіки пішли на фронт. Високий патріотизм проявили жінки та підлітки. Сотні їх добровільно працювали на будівництві оборонних споруд під Коростенем. Близько 200 жителів району будували аеродром поблизу Овруча. Для
боротьби з диверсантами в Народичах створено винищувальний загін із 70 чоловік. Командував ним начальник райвідділу міліції М. І. Ковальов. Використовуючи завчасно побудовані оборонні споруди в районі Коростеня, радянські воїни героїчно відбивали атаки ворога. Лише 22 серпня 1941 року гітлерівські війська захопили Народичі.
Майже два з половиною роки хозяйнували окупанти в селі. їх сваволі не було меж. Одного дня гітлерівці розстріляли в Народичах 250 дітей, 4 вчительки, а за роки окупації — 650 чоловік. Насильно вивезли на каторгу до Німеччини близько 2 тис. жителів району.
Радянські люди не корилися ворогові. На території Житомирщини, зокрема району, активно діяли партизанські з'єднання С. Ф. Маликова та М. І. Наумова. Народні месники не раз завдавали дошкульних ударів окупантам. 16 листопада 1943 року після впертих боїв 143-я стрілецька дивізія 1-го Українського фронту визволила село від фашистів. У боях за Народичі знищено 600 гітлерівських солда­тів і офіцерів, 9 гармат, 6 мінометів, 40 кулеметів та багато іншої техніки, а також склад з боєприпасами.
Мужньо билися з німецько-фашистськими загарбниками жителі Народичів. З першого і до останнього дня війни перебував на фронті старший лейтенант Г. І. Кравченко. В складі танкового екіпажу він брав участь у боях під Сталінградом, на Курській дузі, під час форсування Дніпра, під Будапештом та Віднем. Після капітуляції гітлерівських військ громив японських імперіалістів. Свій бойовий шлях славний воїн закінчив у Порт-Артурі. Він нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, 3 орденами Червоної Зірки та кількома медалями. Тисячі кілометрів з боями пройшли генерал-лейтенант І. М. Галушко, полковник О. О. Кравченко, підполковник І. М. Лисаківський. Всього в боротьбі з гітлерів­ськими окупантами в роки Великої Вітчизняної війни брало участь близько 2 тис. жителів села, з них 730 — відзначено урядовими нагородами, 216 — віддали своє життя за Батьківщину. 1949 року в селі на честь полеглих воїнів споруджено 2 обеліски вічної Слави.
Зразу ж після визволення, коли ще продовжувалася війна, жителі Народичів взялися за відбудову зруйнованого господарства. Завдяки героїчній праці населення, переважно жінок і підлітків, на початок 1944 року відновили роботу колгоспи. Ціною великих зусиль вони провели першу після визволення весняну сівбу. План посіву виконали на 152 проц. Велику допомогу в цьому подали трудящі РРФСР. Вони надіслали трактори, реманент, насіння, коней, корів.
Поступово піднімалася з руїн і МТС. В 1944 році вона виконала 9909 га умовної оранки.
Стали до ладу місцеві промислові підприємства — райпромкомбінат, харчоком­бінат, артілі «Дружба», «Кооптруд», «Червоний промінь».
Завдяки наполегливості і ентузіазму трудящих, систематичній допомозі з боку держави відбудова народного господарства здійснювалася швидкими темпами. В липні 1944 року на заклик райкому партії в Народичах організовано недільник по ремонту шкіл та лікарні, під час якого було виконано роботи на суму 116 840 крб. Того ж року сіли за парти діти двох середніх шкіл. Відновили свою роботу лікарня, поліклініка, дитяча консультація, санепідемстанція, дитсадок, будинок культури, кі­нотеатр, комбінат побутового обслуговування, заготконтора, торговельні організації.
Самовіддано працювали народичанці в рік перемоги над фашизмом. На весняній сівбі трактористи П. В. Галушко і Г. Д. Кароль щоденно виконували норми виробіт­ку на 150—200 проц. Збираючи врожай 1945 року, колгоспниця Л. В. Кушнір за світловий день зв'язувала в снопи жита на площі 0,5 га, Т. І. Середович — 0,75 га, Т. І. Фещенко — 0,9 гектара.
За успішне виконання комплексу робіт колгоспу ім. В. І. Леніна в 1945 році присуджено перехідний Червоний прапор обкому КП(б)У та виконкому обласної Ради депутатів трудящих.


Сучасна карта - Народичі