Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
про події на фронтах. Коли гітлерівці ввели податок на домашніх тварин, підпільники поприв'язували собакам дощечки з надписом: «Ходжу, блукаю, роботи шукаю, щоб грошей заробити та німцям сплатити». Наприкінці травня комсомольці-підпільники В. Кондратюк, Ю. Зимин, О. Дрозд та О. Горбатюк підірвали військовий ешелон, знищивши паровоз, 13 вагонів та 190 фашистів. В липні 1942 року О. Войтенко, О. Горбатюк, Н. Войтенко пошкодили підземний кабель Берлін — Київ, що пролягав за 10 км від Житомира. В другій половині 1942 року підпільники ще тричі пускали під укіс поїзди на залізниці Житомир — Фастів. Загалом підпільна комсомольська організація підірвала 6 ворожих ешелонів, 2 танки, знищила 432 фашисти. Одночасно з комсомольцями при лікарні діяла підпільна група під керівництвом лікаря М. X. Верещака.
36 черняхівців воювали в партизанських загонах, зокрема у з'єднанні С. Ф. Маликова Я. Г. Ковальов був начальником штабу загону ім. Чапаєва, В. П. Кудрявцев — командиром роти загону ім. Боженка, М. А. Давиденко — командиром взводу загону «25 років Радянської України». У збройній сутичці з окупантами героїчно загинув партизан В. К. Шендерівський. Оточений ворогами, юний герой відстрілювався до останнього патрона, а потім підірвав себе гранатою. Цей мужній патріот, активний комсомолець, напередодні війни закінчив Черняхівську школу № 1. Батьки його працювали вчителями. Мати була перша в районі вчителька-орденоносець.
Високий патріотизм проявив під час окупації комсомолець В. Хращевський. Ризикуючи життям, він тривалий час зберігав у себе прапор Черняхівського райкому ЛКСМУ і передав його пізніше малинським підпільникам.
11 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту визволили Черняхів.
Всього у Великій Вітчизняній війні брали участь 797 жителів Черняхова, з них полягли смертю хоробрих 333, бойових орденів і медалей удостоєні 523 чоловіка. Багатьма орденами й медалями нагороджений А. П. Крисюк, який ще за участь у війні з білофіннами 1940 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу; повним кавалером ордена Слави став П. Г. Чайковський.
В Черняхові стоять два обеліски Слави на честь воїнів, які загинули у Великій Вітчизняній війні. В боях за визволення селища полягли смертю хоробрих сини багатьох народів Радянського Союзу. Серед них українці: Герой Радянського Союзу старший лейтенант І. С. Саєнко, підполковник П. Я. Ковтюненко, капітан Г. Д. Дорожко, лейтенант Г. О. Войтюк, рядові М. Д. Сидоренко та П. С. Черниченко; росіяни — підполковник Г. М. Можейков, капітан Є. Ф. Ломов. капітан М. М. Новиков, лейтенант Й. Ф. Кузнецов, старший сержант В. І. Харламов; вірмен — рядовий А. А. Енукян; татарин єфрейтор З. А. Ахметов та інші. Усі вони поховані на Радянській площі. На братській могилі ніколи не в'януть квіти.
Майже два з половиною роки «господарювали» в Черняхові фашистські недолюдки. Гітлерівці стратили 400, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 500 громадян, спалили 29 будівель, зруйнували МТС, колгоспи, школи, клуби, бібліотеки, лікарні.
Зразу ж після визволення відновили діяльність райком КП України, виконкоми районної і селищної Рад депутатів трудящих. Вони очолили відбудову господарства. Першочерговим завданням було успішне проведення сівби. Для цього взяли на облік наявний реманент, тяглову силу, у т. ч. корів, організували збір насіння. Жінки, підлітки й старі люди вивезли на поля багато місцевих добрив, у стислі строки провели сівбу, зібрали непоганий для воєнного часу врожай. Люди отримали продукти, колгосп виконав план хлібозаготівлі. На відзнаку 26-ї річниці Збройних Сил СРСР колгоспники внесли у фонд Червоної Армії 971 цнт хліба. На честь 27 роковин Великого Жовтня донбасівській шахті № 6 ім. Кірова черняхівці надіслали 20 тонн хліба, 26 тонн картоплі, 10 тонн овочів. 270 чоловік поїхали на Донбас працювати.
Неоціненною була допомога братніх республік, зокрема Російської Федерації та Вірменії, які надіслали худобу, посівні матеріали. Через кілька місяців після визволення діяла МТС, промартіль, почав давати продукцію гранітний кар'єр.
Черняхів
Сторінка 4 з 7
гинули десятки ні в чому не винних людей. Але трудящі не схилили голови перед ворогом. У вересні 1941 року виникла в Черняхові підпільна комсомольська організація. Очолив її комуніст О. Л. Войтенко. Через півроку в організації налічувалося близько 40 молодих патріотів, які розповсюджували листівки, що викривали «новий порядок» окупантів, інформували населення 36 черняхівців воювали в партизанських загонах, зокрема у з'єднанні С. Ф. Маликова Я. Г. Ковальов був начальником штабу загону ім. Чапаєва, В. П. Кудрявцев — командиром роти загону ім. Боженка, М. А. Давиденко — командиром взводу загону «25 років Радянської України». У збройній сутичці з окупантами героїчно загинув партизан В. К. Шендерівський. Оточений ворогами, юний герой відстрілювався до останнього патрона, а потім підірвав себе гранатою. Цей мужній патріот, активний комсомолець, напередодні війни закінчив Черняхівську школу № 1. Батьки його працювали вчителями. Мати була перша в районі вчителька-орденоносець.
Високий патріотизм проявив під час окупації комсомолець В. Хращевський. Ризикуючи життям, він тривалий час зберігав у себе прапор Черняхівського райкому ЛКСМУ і передав його пізніше малинським підпільникам.
11 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту визволили Черняхів.
Всього у Великій Вітчизняній війні брали участь 797 жителів Черняхова, з них полягли смертю хоробрих 333, бойових орденів і медалей удостоєні 523 чоловіка. Багатьма орденами й медалями нагороджений А. П. Крисюк, який ще за участь у війні з білофіннами 1940 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу; повним кавалером ордена Слави став П. Г. Чайковський.
В Черняхові стоять два обеліски Слави на честь воїнів, які загинули у Великій Вітчизняній війні. В боях за визволення селища полягли смертю хоробрих сини багатьох народів Радянського Союзу. Серед них українці: Герой Радянського Союзу старший лейтенант І. С. Саєнко, підполковник П. Я. Ковтюненко, капітан Г. Д. Дорожко, лейтенант Г. О. Войтюк, рядові М. Д. Сидоренко та П. С. Черниченко; росіяни — підполковник Г. М. Можейков, капітан Є. Ф. Ломов. капітан М. М. Новиков, лейтенант Й. Ф. Кузнецов, старший сержант В. І. Харламов; вірмен — рядовий А. А. Енукян; татарин єфрейтор З. А. Ахметов та інші. Усі вони поховані на Радянській площі. На братській могилі ніколи не в'януть квіти.
Майже два з половиною роки «господарювали» в Черняхові фашистські недолюдки. Гітлерівці стратили 400, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 500 громадян, спалили 29 будівель, зруйнували МТС, колгоспи, школи, клуби, бібліотеки, лікарні.
Зразу ж після визволення відновили діяльність райком КП України, виконкоми районної і селищної Рад депутатів трудящих. Вони очолили відбудову господарства. Першочерговим завданням було успішне проведення сівби. Для цього взяли на облік наявний реманент, тяглову силу, у т. ч. корів, організували збір насіння. Жінки, підлітки й старі люди вивезли на поля багато місцевих добрив, у стислі строки провели сівбу, зібрали непоганий для воєнного часу врожай. Люди отримали продукти, колгосп виконав план хлібозаготівлі. На відзнаку 26-ї річниці Збройних Сил СРСР колгоспники внесли у фонд Червоної Армії 971 цнт хліба. На честь 27 роковин Великого Жовтня донбасівській шахті № 6 ім. Кірова черняхівці надіслали 20 тонн хліба, 26 тонн картоплі, 10 тонн овочів. 270 чоловік поїхали на Донбас працювати.
Неоціненною була допомога братніх республік, зокрема Російської Федерації та Вірменії, які надіслали худобу, посівні матеріали. Через кілька місяців після визволення діяла МТС, промартіль, почав давати продукцію гранітний кар'єр.