Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бараші

Сторінка 2 з 6
На початку XX ст. в Барашах розвивалися різноманітні кустарні промисли, особливо ткацький та вишивальний. У 1914 році ними займалося 35 проц. насе­лення. Торгували в селі 18 крамничок.
Власті мало турбувалися про медичне обслуговування селян. На всю волость у Барашах працювала невелика лікарня, а в ній — один лікар. Була в селі аптека.
1905 року однокласне сільське училище, що існувало з 1872 року, стало дво­класним. В ньому 5 учителів навчали 196 дітей. Серед дорослого населення грамот­ність становила 4 проценти.
Багато горя завдала населенню перша світова війна. Скоротилися площі посі­ву, зменшились і без того низькі врожаї. Десятки сімей позбулися своїх годувальни­ків, десятки чоловіків поверталися в село каліками.
Дізнавшись про повалення самодержавства в лютому 1917 року, барашівці вимагали розподілу поміщицьких і церковних земель. Але власті не поспішали ро­бити той розподіл.
З радістю трудящі вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної револю­ції. Звістку про неї приніс уродженець села комуніст Т. І. Волощук. Він розповів землякам про перші ленінські декрети, про те, що відбувалося в Петрограді та ін­ших містах країни. В січні 1918 року на сільському сході було встановлено Радян­ську владу. Але здійснити ленінські декрети не судилося: в лютому 1918 року до села вдерлися австро-німецькі війська.
Барашівці не схилили голови. Вони включилися в боротьбу проти окупантів, що розгорнулася на території волості. Активними учасниками партизанського руху були М. П. Козак, І. І. Жовтянський, Т. А. Миронець, Н. Н. Давидюк, К. Г. Цуман, В. С. Боровицький та багато інших. Н. І. Канюка очолив один із загонів. Партизани нападали на ворожі гарнізони, знищували прихвоснів німецьких окупантів, вели агі­тацію за Радянську владу. В листопаді окупанти залишили село. Але його захопили петлюрівці. В середині квітня 1919 року Червона Армія вигнала ворогів. У Барашах відновилась Радянська влада. Боротьбу трудящих за її зміцнення очолили волосний та сільський ревкоми.
Здійснювати соціалістичні перетворення перешкоджали націоналістичні банди. Вони вбивали радянських активістів, вдавалися до контрреволюційної пропаганди, грабували населення. Для боротьби з бандитами створювалися добровільні озброєні загони.
Водночас сільський ревком дбав про поповнення для Червоної Армії, збір одягу, взуття, хліба для військових частин. Влітку 1919 року виник комітет бідноти.
В липні 1919 року над селом знову нависла небезпека. Скориставшись просуван­ням Денікіна на півдні України, з заходу полізло недобите петлюрівське військо. В середині серпня воно захопило Бараші. Але ворог не зміг закріпитися на захоп­леній території. В кінці грудня Червона Армія визволила Бараші.
Щоб допомогти радянським військам громити ворога, 1 січня 1920 року ревком закликав усіх здатних тримати зброю вступати до лав Червоної Армії. У відповідь десятки юнаків стали червоними бійцями й пішли боронити молоду Країну Рад.
Великих труднощів зазнавало тоді село. Неодноразово робили наскоки загони польських інтервентів. Весною 1920 року десятки людей загинули від епідемії тифу. Але і в такий важкий час ревком у квітні 1920 року розпочав ділити землю, допомагав бідноті налагоджувати господарство. Та 26 квітня село захопили польські загарбники. Члени сільського й волосного ревкомів змушені були піти в підпілля. Куркулі виказали інтервентам комісара волревкому В. І. Боячука. Вороги оточили його будинок і запропонували здатися. У відповідь Боячук відкрив вогонь. До остан­нього патрона відстрелювався відважний комісар, а коли набоїв не стало, піді­рвав себе гранатою.
Два місяці безчинствували інтервенти в Барашах. 20 червня на світанку 12-а ка­валерійська дивізія під командуванням Ф. Н. Морозова, що входила до складу Першої Кінної армії, визволила село. Але ворог не складав зброї. Того ж дня він ата­кував частини Морозова в Барашах, проте був відбитий. За годину інтервенти повто­рили атаку й увірвались на південно-західну околицю села. П'ять годин точився бій за кожен дім, за кожен клапоть землі. Але сили були нерівні, і ввечері село знову опинилося в руках ворога. 23 червня частини 6-ї та 11-ї дивізій остаточно визволили Бараші.


Сучасна карта - Бараші