Сторінка 3 з 6
Відновили роботу сільський і волосний ревкоми, було створено сільський та волосний комітети незаможних селян. 1920 року виник Барашівський волосний партійний осередок. На його перших організаційних зборах було присутніх 5 членів і 2 кандидати в члени партії. Комуністи згуртовували
трудове селянство. Того ж року створено комсомольський осередок у складі 12 чоловік. Комсомольці допомагали влаштовувати платні вистави сільських аматорів сцени, а на зібрані гроші купували хліб для голодуючих. Тільки з 1 січня по 1 вересня 1921 року було закуплено 567 пудів хліба. Голодуючим Поволжя того року надіслано 156 підвід із хлібом.
В листопаді 1921 року контрреволюція активізувала свої дії, тому знову було створено ревком, під керівництвом якого трудящі повели боротьбу з бандитизмом.
1923 року Бараші стали адміністративним центром Барашівського району. У селі на той час було 600 дворів, в яких мешкало 3353 чоловіка. Все громадське та господарське життя спрямовував партосередок райцентру, що складався з 17 комуністів, під керівництвом яких трудящі села поступово долали розруху. В 1925 році тут працював державний млин, водяний млин, два вітряки, олійня й крупорушка.
Сталися зрушення в сільському господарстві, що за обсягом виробництва майже сягало довоєнного рівня, але через обмеженість матеріальної бази, брак сільгосптехніки урожайність лишалася низькою.
Поліпшувалася навчально-виховна робота. 1924 року єдину трудову школу 1-го ступеня реорганізовано в семирічну. Для ліквідації неписьменності серед дорослих створено 2 гуртки.
1923 року працював райсельбуд, де культосвітню роботу вели 10 комуністів і 10 комсомольців. Діяла бібліотека, політичний, драматичний та інші гуртки.
В серпні 1929 року дев'ять бідняцьких сімей об'єдналися в колгосп «Червоний партизан» (згодом ім. Крупської). 1931 року колективізацію завершено повністю. Утворилося ще три господарства: «Червона гора» (згодом ім. Калініна), «Більшовик», «Сталінський шлях».
Зміцненню колективних господарств сприяла створена влітку 1931 року Яблунецька МТС, що вже восени виділила для оранки полів барашівських колгоспів два трактори.
1936 року стала до ладу Барашівська МТС. При ній діяли курси підготовки бригадирів рільничих бригад та завідуючих фермами.
Рік у рік міцніли господарства. В колективній праці люди навчилися вирощувати стійкі врожаї. Колгоспи збирали 1937 року з одного гектара пересічно по 8 цнт пшениці, 8,5 цнт жита, 7,6 цнт ячменю, 7 цнт гречки, 140 цнт картоплі, від кожної фуражної корови надоювали по 1300—1350 кг молока. Це дало можливість видати в середньому на трудодень по 3 кг хліба і 2 крб. грішми. Наприклад, ланковий І. Чабан (колгосп «Червоний партизан») отримав 106 пудів хліба на 602 вироблені трудодні, колгоспник П. Зінченко (артіль «Більшовик») заробив 1120 крб.
1939 року колгосп ім. Крупської виробив з гектара понад 4,2 цнт льоноволокна, а ланкові М. Радчук і Г. Марченко натіпували по 28—33 кг у день. Того ж року колгосп одержав 27 тис. крб. прибутку від реалізації виробів гончарного цеху.
У 1939 і 1940 рр. великі групи трудівників Варантів були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Я. С. Ковальчук у 1938 році від 18 конематок виростив 18 лошат, у 1939 році від 13 конематок — 13 лошат. Постановою Головного комітету Виставки від 7 березня 1940 року він нагороджений Малою срібною медаллю. До Книги пошани Виставки занесено імена кращих барашівських трудівників. Зекономивши сотні літрів пального і обробивши при цьому великі площі полів, 11 трактористів і комбайнерів Барашівської МТС також здобули право брати участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1940 року.
Змінився загальний вигляд села. Ще 1931 року дала струм Барашівська електростанція. Вулиці села, що доти з настанням вечора поринали в темряву, тепер освітлювалися електричними ліхтарями. Трудящі проклали дерев'яні тротуари, впорядкували центральну площу, де спорудили пам'ятник В. І. Леніну.
В райцентрі діяла лікарня на 50 ліжок, де працювало 20 медпрацівників з вищою та середньою спеціальною освітою.
Дивиться також інші населені пункти району: