Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ємільчине

Сторінка 3 з 7
допомогло. 22 червня Чер­вона Армія підійшла до Ємільчиного. Бої за містечко розпочалися на світанку 24 черв­ня, а надвечір населення радо вітало 4-у кавалерійську дивізію Першої Кінної армії.
В складній обстановці, коли навкруги точилися бої, розгорнули роботу сільський та волосний ревкоми. У липні 1920 року організовано волосний відділ міліції, ком­незам. Основна увага органів Радянської влади
зосереджувалася на допомозі Чер­воній Армії, сім'ям червоноармійців, на виконанні планів продрозкладки. 55 родин червоноармійців одержували грошову допомогу, а 17 — ще й продовольчий пайок. Бралися на облік весь наявний сільськогосподарський реманент, а також худоба з метою їх використання під час весняної сівби. Водночас вирішувалися й інші пи­тання. Зокрема, в лютому 1921 року для робітників Донбасу було зібрано 110 ком­плектів білизни, 233 рушники та кілька сувоїв лляного полотна.
З 1921 року відбудову народного господарства в Ємільчиному очолив партійний осередок, що складався тоді з 6 членів та 2 кандидатів у члени партії.
Велику роботу виконував актив містечка у боротьбі з голодом. За рішенням партосередку в травні 1922 року спеціальні уповноважені при сприянні бідноти виявляли захований куркулями хліб і конфісковували його.
18 березня 1924 року в Ємільчиному створено ТСОЗ імені Карла Маркса, до якого записалися 10 родин (25 працездатних). Вони мали 62 дес. землі, 3 пари коней,  3 плуги, 4 борони. В серпні 1924 року товариство, яке згодом переросло в колгосп, очолив А. М. Кушнірський і керував ним понад 30 років.
Поступово налагоджувалося життя в містечку. З серпня 1920 року діяла лікарня на 15 ліжок, де працювало три лікарі і три фельдшери. Наприкінці року відкрилася школа. Хоч не вистачало парт, шкільних дошок, підручників, зошитів, діти охоче відвідували уроки. Щоб навчити грамоти дорослих, учителі створили дві групи лік­непу. Активну участь у ліквідації неписьменності брав завідуючий волосним відді­лом народної освіти Л. Г. Сокирко, згодом кандидат філологічних наук, професор.
У 1921 році організовано хату-читальню, у 1923 році — райсельбуд, де після тру­дового дня влаштовувалися голосні читки газет, лекції та концерти самодіяльних гуртків. З 1924 року почалося демонстрування кінокартин. Усі комуністи й комсомольці у ті роки включилися в антирелігійну пропаганду. Очолював цю роботу агіт­колектив з 13 чоловік.
З 7 березня 1923 року Ємільчине стало адміністративним центром одного з най­більших поліських районів — Ємільчинського.
Трудящі завжди відгукувалися на всі події в країні та за її межами, були вірні ідеям інтернаціоналізму й пролетарської солідарності. Влітку 1926 року вони зібрали кошти для допомоги страйкуючим гірникам Англії.
Райком партії та райвиконком залучали до громадської діяльності жінок. У січні 1927 року відбувся районний з'їзд жінок, який обговорив питання: «Про участь жінок у роботі Рад», «Про роботу споживчої кооперації», «Про вибори деле­гаток на Всеукраїнський з'їзд жінок». Активістками тих років були Д. Шомко, яка була кіннотницею в Першій Кінній армії, а потім працювала на відповідальній партійній роботі, Т. Кузько — член ВУЦВК. Жінки створили районну організацію «Друг інваліда», що вивчала матеріальне становище сімей інвалідів і подавала їм всебічну допомогу; дитячу комісію, що діяла при райвиконкомі.
Трудящі Ємільчиного, як і всієї країни, рухалися вперед по шляху соціалістичного будівництва. В ході колективізації селянські господарства райцентру об'єд­налися в колгосп ім. К. Маркса, ім. Орджонікідзе, ім. XVII партз'їзду, «Шлях до соціалізму». В усіх артілях велика увага приділялася піднесенню громадського тваринництва.
У зміцненні економіки колективних господарств важливу роль відіграла органі­зована восени 1931 року МТС, що вже через рік мала 29 тракторів та велику кіль­кість різного реманенту. 1933 року політвідділ МТС очолив В. М. Буяновський, згодом секретар Ємільчинського райкому партії.
Значну кількість техніки придбали колгоспи. Зокрема, колгосп ім. К. Маркса мав 2 вантажні автомашини, молотарку, кінні косарки, самоскидки, снопов'язалки. Колгоспи споруджували корівники, свинарники, телятники, пташники.
Усвідомлення того, що від успіхів колгоспу залежить добробут кожного, підносило трудову активність трударів. Доярки Ф. Д. Сокирко та У. А.


Сучасна карта - Ємільчине