Сторінка 6 з 7
та подвоїти грошову оплату колгоспників. Випуск валової продукції місцевої промисловості зріс на 830,5 тис. крб. В ті роки до Ємільчинського колгоспу було направлено працювати 15 фахівців з вищою та середньою освітою, в т. ч. 9 спеціалістів сільського господарства, 5 посланців робітничого класу — тридцятитисячників.
В 1960 році трудящі Ємільчиного спрямували зусилля на дальшу інтенсифікацію виробництва, осушення боліт, освоєння нових земельних масивів. При комплексній механізації робіт запроваджувалися нові культури, зокрема, пшениця Миронівська — 808, що давала по 25—30 цнт з га. Ланка Г. М. Денешко одержувала по 6— 7 цнт льоноволокна з гектара.
Колгосп ім. Котовського став багатогалузевим господарством. За ним закріплено 5,9 тис. га землі, в т. ч. 2,8 тис. га орної, вирощуються зернові, картопля,
Змінилися умови праці за роки восьмої п'ятирічки. На ланах стало працювати 20 тракторів, 6 комбайнів, 13 автомашин. Всі основні роботи механізовано. Колгосп повністю електрифіковано. На тваринницьких фермах діє понад 50 електромоторів.
Трудовими здобутками зустріли жителі селища 50-річчя утворення СРСР. За високі показники в праці 391 трудівника Ємільчиного відзначено урядовими нагородами.
Багато зроблено в галузі охорони здоров'я. У Ємільчиному діє лікарня на 200 ліжок, де працює 24 лікарі та 112 чоловік середнього медперсоналу, поліклініка, дві аптеки.
1972 року у двох середніх, початковій та школі робітничої і сільської молоді 150 учителів навчали близько двох тисяч учнів. Директора школи робітничої і сільської молоді Г. І. Новодерьожкина нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Для розвитку музичних здібностей дітей відкрито музичну школу-семирічку, де набувають знання 130 учнів.
Тільки за роки восьмої п'ятирічки середню освіту в селищі здобуло 1003 чоловіка. 180 ємільчинців стали вчителями, 35 — лікарями, 68 — агрономами, 49 — інженерами.
Улюбленим місцем відпочинку трудящих став будинок культури на 450 місць, де працює 10 самодіяльних гуртків. Особливу популярність здобув танцювальний колектив. У будинку культури періодично влаштовуються виставки картин місцевих самодіяльних митців. На одній з останніх було представлено 150 творів.
Завжди багато відвідувачів у бібліотеках — районній та дитячій, загальний книжковий фонд яких близько 55 тис. примірників.
Змінився загальний вигляд Ємільчиного, що з квітня 1957 року віднесене до категорії селищ міського типу. Центральні вулиці і тротуари заасфальтовані. Окрасою селища є добре впорядкований парк. Тут встановлено пам'ятник В. І. Леніну. Останнім часом збудовано кінотеатр на 325 місць, універмаг «Полісся», автоматичну телефонну станцію, дитячі ясла-садок на 295 місць, десятки житлових будинків. Достаток прийшов у кожну трудову родину селища. Робітник бондарного цеху І. Ю. Онопченко та його дружина санітарка райлікарні О. К. Онопченко виростили й виховали трьох дочок, одна з яких має вищу освіту, дві — середню спеціальну. Всі вони працюють на підприємствах Ємільчиного, мають свої сім'ї, мешкають у добротних будинках. У їх особистому користуванні — телевізори, пральні та швейні машини, холодильники та інші сучасні речі домашнього вжитку.
Усі нові радянські свята та обряди — свято проводів зими, зустріч весни, свято праці, новорічні щедрівки, проводи до Радянської Армії, свято повноліття, комсомольські весілля, урочисті реєстрації новонароджених — міцно увійшли в побут ємільчинців.
Успіхи в колгоспному й промисловому виробництві є наслідком роботи, що її ведуть серед трудящих 529 комуністів, об'єднаних у 31 партійну організацію. Вірними помічниками комуністів є 453 комсомольці, що стоять на обліку у 22 первинних організаціях.
Питаннями господарства, культури, освіти повсякденно займається селищна Рада депутатів трудящих, у складі якої працює 119 депутатів. їм допомагають громадські організації, постійно діючі комісії при райвиконкомі, народний контроль, жіноча рада, товариський суд, штаб народної дружини, вуличні комітети і т. д. Бюджет Ради на 1973 рік становить 493 тис. крб., переважну
Дивиться також інші населені пункти району: