Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
здійснювало також кредитні й постачально-збутові операції, займалося лісорозробками, контрактацією цукрових буряків у населення для Червонського цукрового заводу, створило прокатний, ремонтний стани сільськогосподарських машин і реманенту.
За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року село стало центром однойменного району Житомирського округу Волинської губернії, а через три роки його територія увійшла до складу Іванківського району Волинського округу.
Поряд з успіхами в господарському будівництві сталися значні зміни і в культурному житті. З перших днів встановлення Радянської влади в Кодні багато робилося для ліквідації неписьменності. Відкрили семирічну школу, клуб, бібліотеку, почали працювати сільськогосподарські курси.
Члени партосередку, комсомольці, активісти села вели широку роз'яснювальну роботу серед бідняків, переконуючи їх у необхідності соціалістичних перетворень, у тому, що шлях до заможного життя лежить через здійснення ленінського кооперативного плану. Куркулі всіляко перешкоджали проведенню колективізації. Вони робили замахи на активістів, підпалювали їх хати, псували та знищували громадське майно. Незважаючи на куркульський опір, 1930 року почався масовий перехід селян до колективних форм господарювання. В цей час у Кодні створено два колгоспи: ім. Петровського та ім. Чапаєва, які через рік об'єднували близько 65 проц. селянських дворів.
Важливу роль у розвитку економіки колгоспів та організаційному їх зміцненні відіграла Коднянська МТС, створена на початку 1932 року. Вона мала 42 трактори, 5 автомашин, 38 плугів, 25 двигунів, 25 молотарок та іншу техніку і обслуговувала 27 колгоспів. Механізований обробіток землі остаточно переконав селянство в перевагах колгоспного ладу.
Коли в країні розгорнувся стахановський рух, у Кодні широкого розмаху набрало змагання за вміле використання техніки, підвищення продуктивності праці, виконання виробничих завдань. Ланка А. С. Бубинецької з колгоспу ім. Чапаєва вирощувала по 300—350 цнт цукрових буряків з га. 1938 року третя рільнича бригада цього ж господарства була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Широкого розмаху стахановський рух набрав серед механізаторів Коднянської МТС. Працівники станції високопродуктивно використовували трактори та інші машини. Так, річний виробіток трактористки Г. О. Стінської становив 500 га умовної оранки.
Радянська влада піклувалася про здоров'я трудящих. Працювали дільнична лікарня та пологовий будинок, в яких жителів Кодні обслуговували 10 лікарів.
Зростала освіта й культура населення. 1936 року всі неписьменні й малописьменні були охоплені гуртками лікнепу, школами. В середній школі 22 вчителі навчали 700 дітей. При клубі на 400 місць була сільська бібліотека з книжковим фондом 6,5 тис. примірників, працювали хоровий та драматичний гуртки.
Коли 1936 року стався фашистський заколот проти уряду Іспанії, трудящі Кодні на мітингах і зборах гнівно таврували підступи іспанської та міжнародної реакції, висловлювали свою солідарність з героїчним народом Іспанії, допомагали йому грішми. Уродженець села Т. М. Федоренко добровільно пішов зі зброєю в руках відстоювати свободу республіканської Іспанії. За виявлений героїзм у боях проти фашистів його нагороджено орденом Червоного Прапора.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав соціалістичне будівництво країни. На мітингах коднянці заявляли, що не пошкодують сил і життя для захисту Вітчизни, соціалістичних завоювань. 8 липня 1941 року ворожі війська захопили Кодню. Почалися чорні дні гітлерівської окупації, дні катувань і насильств над мирним населенням. Німецько-фашистські загарбники пограбували і знищили МТС, зруйнували виробничу базу колгоспів, спалили багато адміністративних та житлових будинків.
Трудящі Кодні, як і інших міст і сіл, окупованих гітлерівцями, розгорнули боротьбу проти ненависного ворога. У березні 1942 року з ініціативи М. Г. Лозійчука створено підпільну групу з 8 чоловік, яка мала зв'язок з
Кодня
Сторінка 3 з 6
Долаючи труднощі, коднянці переходили до колективних форм господарювання. В листопаді 1922 року створено сільськогосподарське і кредитне товариства, за якими закріпили 50 десятин землі, в т. ч. 42,5 орної. Вони мали зерноочисний трієр, віялку, двигун та млин. Товариство За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року село стало центром однойменного району Житомирського округу Волинської губернії, а через три роки його територія увійшла до складу Іванківського району Волинського округу.
Поряд з успіхами в господарському будівництві сталися значні зміни і в культурному житті. З перших днів встановлення Радянської влади в Кодні багато робилося для ліквідації неписьменності. Відкрили семирічну школу, клуб, бібліотеку, почали працювати сільськогосподарські курси.
Члени партосередку, комсомольці, активісти села вели широку роз'яснювальну роботу серед бідняків, переконуючи їх у необхідності соціалістичних перетворень, у тому, що шлях до заможного життя лежить через здійснення ленінського кооперативного плану. Куркулі всіляко перешкоджали проведенню колективізації. Вони робили замахи на активістів, підпалювали їх хати, псували та знищували громадське майно. Незважаючи на куркульський опір, 1930 року почався масовий перехід селян до колективних форм господарювання. В цей час у Кодні створено два колгоспи: ім. Петровського та ім. Чапаєва, які через рік об'єднували близько 65 проц. селянських дворів.
Важливу роль у розвитку економіки колгоспів та організаційному їх зміцненні відіграла Коднянська МТС, створена на початку 1932 року. Вона мала 42 трактори, 5 автомашин, 38 плугів, 25 двигунів, 25 молотарок та іншу техніку і обслуговувала 27 колгоспів. Механізований обробіток землі остаточно переконав селянство в перевагах колгоспного ладу.
Коли в країні розгорнувся стахановський рух, у Кодні широкого розмаху набрало змагання за вміле використання техніки, підвищення продуктивності праці, виконання виробничих завдань. Ланка А. С. Бубинецької з колгоспу ім. Чапаєва вирощувала по 300—350 цнт цукрових буряків з га. 1938 року третя рільнича бригада цього ж господарства була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Широкого розмаху стахановський рух набрав серед механізаторів Коднянської МТС. Працівники станції високопродуктивно використовували трактори та інші машини. Так, річний виробіток трактористки Г. О. Стінської становив 500 га умовної оранки.
Радянська влада піклувалася про здоров'я трудящих. Працювали дільнична лікарня та пологовий будинок, в яких жителів Кодні обслуговували 10 лікарів.
Зростала освіта й культура населення. 1936 року всі неписьменні й малописьменні були охоплені гуртками лікнепу, школами. В середній школі 22 вчителі навчали 700 дітей. При клубі на 400 місць була сільська бібліотека з книжковим фондом 6,5 тис. примірників, працювали хоровий та драматичний гуртки.
Коли 1936 року стався фашистський заколот проти уряду Іспанії, трудящі Кодні на мітингах і зборах гнівно таврували підступи іспанської та міжнародної реакції, висловлювали свою солідарність з героїчним народом Іспанії, допомагали йому грішми. Уродженець села Т. М. Федоренко добровільно пішов зі зброєю в руках відстоювати свободу республіканської Іспанії. За виявлений героїзм у боях проти фашистів його нагороджено орденом Червоного Прапора.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав соціалістичне будівництво країни. На мітингах коднянці заявляли, що не пошкодують сил і життя для захисту Вітчизни, соціалістичних завоювань. 8 липня 1941 року ворожі війська захопили Кодню. Почалися чорні дні гітлерівської окупації, дні катувань і насильств над мирним населенням. Німецько-фашистські загарбники пограбували і знищили МТС, зруйнували виробничу базу колгоспів, спалили багато адміністративних та житлових будинків.
Трудящі Кодні, як і інших міст і сіл, окупованих гітлерівцями, розгорнули боротьбу проти ненависного ворога. У березні 1942 року з ініціативи М. Г. Лозійчука створено підпільну групу з 8 чоловік, яка мала зв'язок з