Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
радянською дивізією під командуванням М. О. Щорса, до якої приєдналися партизани. Селяни допомагали визволителям продовольством, кіньми, фуражем. Відновив свою діяльність ревком. Він організовував розподіл землі між бідняками, допомагав селянам у проведенні весняної сівби. Та мирне життя тривало недовго. Скориставшись наступом денікінців на південному фронті, у похід на Київ знову рушили з заходу петлюрівці. В кінці серпня вони зайняли містечко, але не надовго. 17 вересня 1919 року частини 44-ї та 45-ї радянських дивізій, ведучи наступ у напрямі Житомира, визволили Левків. Новостворений ревком насамперед зосередив свою увагу на організації допомоги Червоній Армії: проводився збір продовольства, фуражу, одягу та мобілізація до радянських військових частин. На честь 2-ї річниці Великого Жовтня трудящі села направили для підшефного госпіталю 110 пудів картоплі, ЗО пудів круп, кілька кілограмів тютюну, 100 полотняних сорочок та інші речі.
Наприкінці 1919 року тут були створені партійний та перший на Волині комсомольський осередки. Партійний осередок, який на той час налічував 23 члени ВКП(б), очолив С. І. Йонников, комсомольський, до складу якого входило майже 100 юнаків та дівчат — У. І. Кондратюк. 17 січня 1920 року відбулося засідання Левківського волосного партосередку, на якому головою обрали М. Й. Марчука. Пізніше він був учасником IX Всеросійської конференції РКП(б) та V конференції КП(б)У, делегатом IX Всеросійського з'їзду Рад, на якому його обрали кандидатом у члени ВЦВК. Комуністи та комсомольці проводили серед населення широку масово-політичну роботу. Вони організовували лекції, голосне читання газет.
Навесні 1920 року на молоду країну Рад напала буржуазно-поміщицька Польща. Дізнавшись про наступ польських військ, левківці почали формувати партизанський загін. 26 квітня в село вдерлися загони польських інтервентів. У кривавій сутичці з ними загинуло багато жителів і серед них — один з організаторів комсомолу Волині, перший секретар Волинського губернського комітету КСМУ О. Байко. На його честь 1968 року в селі встановлено пам'ятник. Комсомольці Левкова створили кінний загін, який успішно діяв проти польських військ у районі Житомира та Коростишева. На початку червня 1920 року Перша Кінна армія під командуванням О. М. Будьонного, прорвавши під Попельнею ворожий фронт, почала швидко просуватися вперед. 7 червня після запеклого бою 4-а кавалерійська дивізія визволила Левків від інтервентів.
Одразу відновили роботу органи Радянської влади. Почав працювати волосний ревком, очолений О. Г. Шахраєм. Свою діяльність він спрямував на здійснення соціалістичних перетворень. Проводився перерозподіл землі, здійснювався контроль за розподілом продуктів харчування. Одержавши землю, більшість бідняцьких господарств не мала змоги її обробляти. Не вистачало тяглової сили, реманенту. Взимку 1921 року комуністи і комсомольці проводили роботу по мобілізації населення на заготівлю палива. Протягом 3 тижнів щодоби вивозили 150 підвід.
За новим адміністративним поділом 1923 року, Левків став районним центром. До складу однойменного району, крім Левківської волості, увійшли Троковицька, Піщанська, Кам'янська, Вересівська та Городищенська сільські Ради Черняхівської волості. Через два роки Левківський район був ліквідований, а його територія включена до складу Іванківського району. З цього часу Левків — село.
Партійна організація Левкова, яка об'єднувала 36 членів партії, спрямовувала зусилля трудящих на відродження сільського господарства.
Активну участь у відбудові народного господарства брала комсомольська організація, в якій налічувалося 142 чоловіка. Широко розгорнула свою роботу Левківська сільська Рада, головою якої був обраний А. Н. Калита. При ній працювали землемірна, культосвітня, санітарна та побутова секції. З серпня 1920 року діяв комнезам, очолюваний П. Й. Карпенком. Згодом створено сільське споживче товариство.
Жителі Левкова брали участь у боротьбі братніх народів за зміцнення Радянської влади. Так, 1925 року група юнаків села виїхала до Таджикистану
Левків
Сторінка 3 з 6
нападали на Левків, двічі підпалювали його, обстрілювали з артилерії. Але ніщо не могло залякати левківців. Партизани робили засідки на шляхах, громили ворога. У березні партизанська група на залізниці Київ — Житомир захопила петлюрівський бронепоїзд «Чорноморець». 12 квітня 1919 року територія повіту була очищена від петлюрівських банд Першою Українською Наприкінці 1919 року тут були створені партійний та перший на Волині комсомольський осередки. Партійний осередок, який на той час налічував 23 члени ВКП(б), очолив С. І. Йонников, комсомольський, до складу якого входило майже 100 юнаків та дівчат — У. І. Кондратюк. 17 січня 1920 року відбулося засідання Левківського волосного партосередку, на якому головою обрали М. Й. Марчука. Пізніше він був учасником IX Всеросійської конференції РКП(б) та V конференції КП(б)У, делегатом IX Всеросійського з'їзду Рад, на якому його обрали кандидатом у члени ВЦВК. Комуністи та комсомольці проводили серед населення широку масово-політичну роботу. Вони організовували лекції, голосне читання газет.
Навесні 1920 року на молоду країну Рад напала буржуазно-поміщицька Польща. Дізнавшись про наступ польських військ, левківці почали формувати партизанський загін. 26 квітня в село вдерлися загони польських інтервентів. У кривавій сутичці з ними загинуло багато жителів і серед них — один з організаторів комсомолу Волині, перший секретар Волинського губернського комітету КСМУ О. Байко. На його честь 1968 року в селі встановлено пам'ятник. Комсомольці Левкова створили кінний загін, який успішно діяв проти польських військ у районі Житомира та Коростишева. На початку червня 1920 року Перша Кінна армія під командуванням О. М. Будьонного, прорвавши під Попельнею ворожий фронт, почала швидко просуватися вперед. 7 червня після запеклого бою 4-а кавалерійська дивізія визволила Левків від інтервентів.
Одразу відновили роботу органи Радянської влади. Почав працювати волосний ревком, очолений О. Г. Шахраєм. Свою діяльність він спрямував на здійснення соціалістичних перетворень. Проводився перерозподіл землі, здійснювався контроль за розподілом продуктів харчування. Одержавши землю, більшість бідняцьких господарств не мала змоги її обробляти. Не вистачало тяглової сили, реманенту. Взимку 1921 року комуністи і комсомольці проводили роботу по мобілізації населення на заготівлю палива. Протягом 3 тижнів щодоби вивозили 150 підвід.
За новим адміністративним поділом 1923 року, Левків став районним центром. До складу однойменного району, крім Левківської волості, увійшли Троковицька, Піщанська, Кам'янська, Вересівська та Городищенська сільські Ради Черняхівської волості. Через два роки Левківський район був ліквідований, а його територія включена до складу Іванківського району. З цього часу Левків — село.
Партійна організація Левкова, яка об'єднувала 36 членів партії, спрямовувала зусилля трудящих на відродження сільського господарства.
Активну участь у відбудові народного господарства брала комсомольська організація, в якій налічувалося 142 чоловіка. Широко розгорнула свою роботу Левківська сільська Рада, головою якої був обраний А. Н. Калита. При ній працювали землемірна, культосвітня, санітарна та побутова секції. З серпня 1920 року діяв комнезам, очолюваний П. Й. Карпенком. Згодом створено сільське споживче товариство.
Жителі Левкова брали участь у боротьбі братніх народів за зміцнення Радянської влади. Так, 1925 року група юнаків села виїхала до Таджикистану