Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
межами. Справжню славу Баранівці принесли фарфоровики, у виробах яких дедалі відчутнішим ставав вплив народних мотивів.
Перша світова війна несла розорення, голод і сирітство в селянські родини. Збільшилися податки. Лише протягом чотирьох днів 1915 року у жителів Баранівки було реквізовано 1339 голів великої рогатої худоби. З надією на краще зустріли вони звістку про Лютневу революцію. Створили земельний комітет, на фарфоровому заводі — професійну організацію, що рішуче поставила вимогу про скорочення робочого дня, поліпшення умов праці. Селяни випасали худобу на панських ланах. Коли повітовий комісар надіслав сюди для «наведення порядку» своїх уповноважених, жителі роззброїли їх.
Справжнє визволення трудовому народу принесла Велика Жовтнева соціалістична революція. В лютому 1918 року в Баранівці встановлено Радянську владу. Та не встигли трудящі приступити до здійснення соціалістичних перетворень, як на початку березня містечко окупували австро-німецькі війська.
Трудящі містечка, як і всієї України, чинили опір ворогові. Багато хто пішов до партизанського загону Новоград-Волинського військово-революційного комітету. У листопаді 1918 року після шестигодинного бою загін вибив ворога з Баранівки. Разом з окупантами втекли начальник поліції та сім'я поміщика Грипарі. Однак становище залишалося напруженим. Контрреволюційні банди неодноразово вривалися до містечка і чинили жорстокі розправи над населенням.
Лише в травні 1919 року настав відносний спокій. До Баранівки прибув загін Червоної Армії, було створено ревком, а при ньому — збройний загін робітничо-селянської міліції.
Ревком проводив збір продовольства для голодуючих, здійснював розподіл поміщицьких земель. Допомагала йому створена в липні 1919 року комсомольська організація.
В серпні того ж року Баранівку захопили петлюрівці і безчинствували тут майже півроку. В лютому 1920 року радянські війська очистили від них містечко. Одразу ж відновив діяльність ревком, який організовував допомогу Червоній Армії, вів боротьбу з ворожими елементами.
Налагоджувалося мирне життя. Але наприкінці квітня Баранівку захопили польські інтервенти. Жителів обклали великими податками. Тих, хто не сплачував їх, забивали до смерті шомполами. Членів ревкому Івана Гімбутіса, Євгена Голубкова та інших патріотів було розстріляно.
Остаточне визволення прийшло 27 червня 1920 року.
Нарешті трудящі дістали змогу приступити до мирного будівництва. Активну участь у цій роботі брав створений того ж року комнезам, що повів боротьбу із спекулянтами, організував фонди
Баранівка
Сторінка 3 з 10
В Баранівці існувало дві бібліотеки. Але через неписьменність відвідувало їх дуже мало читачів. Містечко славилося своїми умільцями, які плели гарні меблі, виточували деталі до механізмів і верстатів, робили дитячі іграшки, що розходилися по губернії та за її Перша світова війна несла розорення, голод і сирітство в селянські родини. Збільшилися податки. Лише протягом чотирьох днів 1915 року у жителів Баранівки було реквізовано 1339 голів великої рогатої худоби. З надією на краще зустріли вони звістку про Лютневу революцію. Створили земельний комітет, на фарфоровому заводі — професійну організацію, що рішуче поставила вимогу про скорочення робочого дня, поліпшення умов праці. Селяни випасали худобу на панських ланах. Коли повітовий комісар надіслав сюди для «наведення порядку» своїх уповноважених, жителі роззброїли їх.
Справжнє визволення трудовому народу принесла Велика Жовтнева соціалістична революція. В лютому 1918 року в Баранівці встановлено Радянську владу. Та не встигли трудящі приступити до здійснення соціалістичних перетворень, як на початку березня містечко окупували австро-німецькі війська.
Трудящі містечка, як і всієї України, чинили опір ворогові. Багато хто пішов до партизанського загону Новоград-Волинського військово-революційного комітету. У листопаді 1918 року після шестигодинного бою загін вибив ворога з Баранівки. Разом з окупантами втекли начальник поліції та сім'я поміщика Грипарі. Однак становище залишалося напруженим. Контрреволюційні банди неодноразово вривалися до містечка і чинили жорстокі розправи над населенням.
Лише в травні 1919 року настав відносний спокій. До Баранівки прибув загін Червоної Армії, було створено ревком, а при ньому — збройний загін робітничо-селянської міліції.
Ревком проводив збір продовольства для голодуючих, здійснював розподіл поміщицьких земель. Допомагала йому створена в липні 1919 року комсомольська організація.
В серпні того ж року Баранівку захопили петлюрівці і безчинствували тут майже півроку. В лютому 1920 року радянські війська очистили від них містечко. Одразу ж відновив діяльність ревком, який організовував допомогу Червоній Армії, вів боротьбу з ворожими елементами.
Налагоджувалося мирне життя. Але наприкінці квітня Баранівку захопили польські інтервенти. Жителів обклали великими податками. Тих, хто не сплачував їх, забивали до смерті шомполами. Членів ревкому Івана Гімбутіса, Євгена Голубкова та інших патріотів було розстріляно.
Остаточне визволення прийшло 27 червня 1920 року.
Нарешті трудящі дістали змогу приступити до мирного будівництва. Активну участь у цій роботі брав створений того ж року комнезам, що повів боротьбу із спекулянтами, організував фонди