Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
17 листопада 1920 року націоналізовано фарфоровий завод. Профспілка хіміків допомагала заводському колективу відбудувати зруйноване громадянською війною підприємство. Через рік воно дало першу продукцію, з 3 січня 1922 року відмовилося від
державних дотацій і перейшло на госпрозрахунок. Ще через два роки виробництво фарфору уже перевищило рівень 1913 року.
Почали діяти цегельня, млин, дві промартілі.
Влітку 1921 року обрано сільську Раду, волосний виконавчий комітет, створено партійний осередок у складі семи чоловік. Комуністи роз'яснювали населенню суть нової економічної політики, за їх ініціативою для боротьби з ворожими елементами було створено частину особливого призначення.
Наприкінці 1921 року на території колишнього поміщицького маєтку створено радгосп, що мав 98 десятин землі, з них присадибної — 28, орної — 55, сінокосів — 15.
З великим піднесенням зустрічали трудящі Баранівки 5-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції. До знаменної дати вони вирішили: «В зв'язку із збігом видужання вождя світової революції товариша Леніна з Жовтневими святами і пуском заводу виготовити дорогому вождеві іменний сервіз, який відправити в Москву. Просити Володимира Ілліча дозволити називати Баранівський завод «Державний фарфоровий завод імені Леніна».
Незабаром сервіз виготовили і доручили найстарішому з робітників Бродському вручити його Іллічеві. Володимир Ілліч прийняв старого фарфоровика й розмовляв із ним протягом 20 хвилин: жваво цікавився загальним станом заводу, матеріальним становищем робітників, персональним складом правління тресту, а на прощання просив передати товариське спасибі і братерський привіт баранівським робітникам.
З 1923 року Баранівську волость реорганізовано в район. 7 квітня 1923 року утворено Баранівський райком КП(б)У.
Радість трудящих від перших успіхів у відбудові народного господарства була затьмарена смертю В. І. Леніна. На траурних зборах жителі Баранівки вирішили спорудити пам'ятник великому вождеві і назвати центральну вулицю селища іменем Леніна. 18 передових робітників-фарфоровиків у дні Ленінського призову вступили до лав Комуністичної партії.
У ті роки велика увага приділялася медичному обслуговуванню, питанням освіти й культури. Було відкрито лікарню на 15 ліжок, фельдшерський пункт. Тільки 1923 року 70 робітників закінчили школу лікнепу при заводі. 385 учнів ходили до початкової і семирічної шкіл. Їх навчали 13 учителів. На фарфоровому заводі працювала школа фабрично-заводського учнівства. З квітня 1923 року функціонував робітничий клуб, при якому діяли хоровий та драматичний гуртки. Бібліотека влаштовувала читки газет і журналів. З березня 1924року справжнім центром масово-політичної та культурно-освітньої роботи став райсельбуд. Тут працювала бібліотека, відбувалися лекції, концерти й вистави, демонструвалися кінофільми.
Баранівка
Сторінка 4 з 10
взаємодопомоги, споживче товариство, роз'яснював політику Радянської влади.17 листопада 1920 року націоналізовано фарфоровий завод. Профспілка хіміків допомагала заводському колективу відбудувати зруйноване громадянською війною підприємство. Через рік воно дало першу продукцію, з 3 січня 1922 року відмовилося від
Почали діяти цегельня, млин, дві промартілі.
Влітку 1921 року обрано сільську Раду, волосний виконавчий комітет, створено партійний осередок у складі семи чоловік. Комуністи роз'яснювали населенню суть нової економічної політики, за їх ініціативою для боротьби з ворожими елементами було створено частину особливого призначення.
Наприкінці 1921 року на території колишнього поміщицького маєтку створено радгосп, що мав 98 десятин землі, з них присадибної — 28, орної — 55, сінокосів — 15.
З великим піднесенням зустрічали трудящі Баранівки 5-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції. До знаменної дати вони вирішили: «В зв'язку із збігом видужання вождя світової революції товариша Леніна з Жовтневими святами і пуском заводу виготовити дорогому вождеві іменний сервіз, який відправити в Москву. Просити Володимира Ілліча дозволити називати Баранівський завод «Державний фарфоровий завод імені Леніна».
Незабаром сервіз виготовили і доручили найстарішому з робітників Бродському вручити його Іллічеві. Володимир Ілліч прийняв старого фарфоровика й розмовляв із ним протягом 20 хвилин: жваво цікавився загальним станом заводу, матеріальним становищем робітників, персональним складом правління тресту, а на прощання просив передати товариське спасибі і братерський привіт баранівським робітникам.
З 1923 року Баранівську волость реорганізовано в район. 7 квітня 1923 року утворено Баранівський райком КП(б)У.
Радість трудящих від перших успіхів у відбудові народного господарства була затьмарена смертю В. І. Леніна. На траурних зборах жителі Баранівки вирішили спорудити пам'ятник великому вождеві і назвати центральну вулицю селища іменем Леніна. 18 передових робітників-фарфоровиків у дні Ленінського призову вступили до лав Комуністичної партії.
У ті роки велика увага приділялася медичному обслуговуванню, питанням освіти й культури. Було відкрито лікарню на 15 ліжок, фельдшерський пункт. Тільки 1923 року 70 робітників закінчили школу лікнепу при заводі. 385 учнів ходили до початкової і семирічної шкіл. Їх навчали 13 учителів. На фарфоровому заводі працювала школа фабрично-заводського учнівства. З квітня 1923 року функціонував робітничий клуб, при якому діяли хоровий та драматичний гуртки. Бібліотека влаштовувала читки газет і журналів. З березня 1924року справжнім центром масово-політичної та культурно-освітньої роботи став райсельбуд. Тут працювала бібліотека, відбувалися лекції, концерти й вистави, демонструвалися кінофільми.