Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бердичів

Сторінка 3 з 14
Жорстока експлуатація, безробіття були причиною частих робітничих висту­пів. 19 січня 1887 року в місті відбулася велика демонстрація трудящих під ло­зунгом «Хліба й роботи!». Поліція розігнала її. 1898 року два тижні страйкували робітники цегельних заводів, які вимагали підвищення заробітної плати й добилися часткової перемоги. Часто відбувалися робітничі страйки в 1901 й в наступні роки.
Організованішою стала боротьба трудящих мас після створення 1902 року соціал-демократичної групи, яка мала підпільну друкарню. 8—11 серпня 1903 року поліція виявила видану нею прокламацію «До всіх бердичівських робітників». Листівка закликала пролетарів приєднатися 12 серпня до загального страйку робіт­ників Півдня Росії. Під керівництвом групи в місті застрайкувало 1500 чоловік. Революційний рух у Бердичеві тривав і далі.
В ніч проти 15 березня 1904 року поліції вдалося виявити друкарню. Було заб­рано понад два пуди шрифту, близько 2000 примірників різних видань, у т. ч. «Глав­нейшие резолюции, принятые II съездом РСДРП».
Особливої гостроти набула боротьба під час першої російської революції. Со­ціал-демократи Бердичева 11 січня 1905 року організували демонстрацію протесту проти кривавої розправи в Петербурзі, майже 200 робітників міста вийшли на ву­лиці з революційними піснями й гаслами «Геть самодержавство!», «Геть російсько - японську війну!», «8-годинний робочий день!». 17 січня припинили роботу робітники шкірзаводу Бурка. На другий день у місті страйкувало 2 тис. чоловік. Вранці почалися антиурядові демонстрації, під час яких розповсюджувалися листівки. Поліції вдалося розігнати демонстрантів і заарештувати 50 чоловік. Для наве­дення «порядку» на прохання місцевих властей у Бердичів послано додаткові вій­ська. В липні 1905 року застрайкували робітники заводу «Прогрес». Вони вима­гали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітку на 25—30 проц., скасування надурочних робіт, подвоєння плати за роботу у святкові дні та поліпшення медич­ного обслуговування. Страйк тривав близько двох тижнів. Адміністрація заводу погодилася задовольнити частину вимог робітників, скоротити робочий день до 10 годин, поліпшити медичну допомогу.
Пролетаріат Бердичева активно відгукнувся і на Жовтневий всеросійський політичний страйк. Протягом двох днів страйкували робітники шкіряних і цукро­вих заводів, заводу «Прогрес» та будівельники. Як тільки стало відомо про царський маніфест 17 жовтня, в місті відбулася двотисячна демонстрація під гаслом: «Геть самодержавство!». Частина демонстрантів вирушила до в’язниці, щоб визволити політичних в’язнів, але драгуни розігнали їх. Були вбиті й поранені. Власті ого­лосили місто в стані облоги. З 12 по 14 грудня робітники знову оголосили страйк на знак солідарності з Грудневим збройним повстанням у Москві. Місцева органі­зація соціал-демократів випустила спеціальну листівку-звернення «До всіх солда­тів м. Бердичева», в якій закликала їх у дні вирішальної сутички з самодержавством не стріляти в робітників, а переходити на бік трудового народу. 18 вересня 1907 року поліція конфіскувала в місті багаж з літературою, надісланий з Петер­бурга, в т. ч. брошуру «Про бойкот третьої Думи», в якій надруковано ленінську статтю «Проти бойкоту».
Напередодні першої світової війни в Бердичеві налічувалося 27 промислових підприємств. Найбільшими з них були заводи «Прогрес», пісочно-рафінадний, шкіряний, дві ткацькі фабрики, збудовані в 90-х роках, миловарний (1886 рік), пивоварний, медоварний, два цегельні та маслоробний заводи, тютюнова, три конди­терські фабрики. Діяло також 4 млини й 14 друкарень і літографій, електростанція. Умови праці робітників залишалися тяжкими. Завойовані економічні поступки під час столипінської реакції були втрачені. Збільшувалася тривалість робочого дня, зростали ціни на продукти харчування, а плата за працю залишалася тією ж. Тому в роки нового революційного піднесення трудящі Бердичева знову активно включилися в боротьбу. 1 травня 1910 року робітники провели збори, присвячені Міжнародному дню пролетарської солідарності. У травні 1913 року страйкували металісти, шкіряники та швейники.
Зростала кількість населення, розширювалося й саме місто. Напередодні першої світової війни в Бердичеві налічувалося 5815 будинків і 77 тис. чоловік. Місцеві власті мало турбувалися про впорядкування міста. Більшість вулиць не була забрукованою і восени потопала в грязюці. Вечорами темрява огортала місто, бо ліхтарі горіли тільки в центрі. У місті не було каналізації. Відходи виробництва, сміття, нечистоти скидалися в річку


Сучасна карта - Бердичів