Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Працювала земська лікарня, в штаті якої було 2 лікарі.
На низькому рівні залишалася освіта. Через незначну кількість місць у школі та матеріальні нестатки вчитися могли не всі діти.
В роки першої світової війни у містечку значного поширення набули більшовицькі антивоєнні ідеї. їх несли в маси солдати, які поверталися з фронту, та члени корнинського осередку Чехословацької соціал-демократичної партії, утвореного тут у вересні — жовтні 1917 року військовополоненими чеської і словацької національностей.
Трудящі Корнина палко вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. На початку грудня 1917 року в містечку відбулися демонстрація та мітинг, на якому виступили робітники цукрового заводу У. М. Жила й І. І. Бондар і розповіли про II Всеросійський з'їзд Рад та перші ленінські декрети. Владу Рад у Корнині встановлено в січні 1918 року після розгрому збройних сил контрреволюційної Центральної ради. В лютому створено ревком, який очолив Й. Д. Шевчук.
За згодою націоналістичної Центральної ради, німецькі імперіалісти кинули свої війська на Україну. Вже наприкінці лютого 1918 року окупанти відновили в Корнині владу поміщиків і капіталістів. Але трудящі не корилися. Підпільники зривали відправлення цукру до Німеччини, залучали жителів до саботажу наказів та розпоряджень німецьких властей. У червні в містечку сформувалася червона сотня, яка активно боролася проти інтервентів та їх пособників — українських буржуазних націоналістів. В авангарді цієї боротьби йшли робітники цукрового і цегельного заводів.
Після вигнання німецьких окупантів та ставлеників петлюрівської Директорії у Корнині в кінці лютого 1919 року відновлено Радянську владу. В серпні його знову захопили петлюрівці. У вересні містечко визволили частини Південної групи радянських військ під командуванням Й. Е. Якіра, які пробивалися з-під Одеси в район Коростеня на з'єднання з військами 12-ї армії. Однак до другої половини грудня 1919 року Корнин перебував у районі бойових дій Частин 12-ї армії проти денікінців.
Короткочасну передишку перервало вторгнення військ буржуазно-поміщицької Польщі. 30 квітня 1920 року вони захопили містечко. Прокотилася нова хвиля грабежів, насильств, репресій проти партійного і радянського активу. Однак уже 5 червня Перша Кінна армія, прорвавши польський фронт, перейшла в наступ. 11 червня кавалерійські бригади О. Я. Пархоменка та Г. І. Котовського визволили Корнин.
Настав період мирного соціалістичного будівництва. Проте в ході його багато сил доводилося витрачати на боротьбу з бандитизмом. Щоб захистити містечко від бандитів, з ініціативи ревкому в серпні 1920 року з комуністів та активу було сформовано загін особливого призначення в складі 50 чоловік.
Організатором соціалістичних перетворень у Корнині виступив партійний осередок, створений 1919 року. Він складався з комуністів цукрового заводу та комуністів-селян. Навколо нього згуртовувалися безпартійні активісти. В 1921 році створено комсомольський осередок. Головну увагу комуністи, комсомольці й актив містечка приділяли відбудові цукрового заводу, переведенню сільського господарства на соціалістичні рейки та ліквідації неписьменності.
Завдяки наполегливій праці трудящих містечка у вересні 1921 року почав діяти цукровий завод. 1922 року при ньому організовано бурякорадгосп. Того ж року оформився заводський партійний осередок, який об'єднував 25 комуністів заводу та відділків Корнинського бурякорадгоспу. Секретарем його обрали Д. Г. Грудницького, колишнього робітника київського заводу «Арсенал». Тоді ж створено заводський комсомольський осередок.
У 1923 році містечко стало адміністративним центром Корнинського району.
Районні організації приділяли багато уваги залученню, жінок до активної участі в соціалістичному будівництві. У січні 1925 року відбувся районний зліт
Корнин
Сторінка 2 з 6
1906 року стався масовий виступ жителів с. Липок. В ньому взяли участь і корнинці. Спроба властей розігнати селян призвела до збройної сутички між ними та козаками, під час якої було убито Й. Тихончука і поранено ще трьох селян. Обурені селяни почали руйнувати економію. Інформуючи київського губернатора про становище у повіті, повітовий справник підкреслював, що аграрним рухом охоплені майже всі села Сквирського повіту, в т. ч. і Корнин. Виступи трудящих містечка було жорстоко придушено. Для «підтримання порядку» в Корнині ще тривалий час стояли козаки.Працювала земська лікарня, в штаті якої було 2 лікарі.
В роки першої світової війни у містечку значного поширення набули більшовицькі антивоєнні ідеї. їх несли в маси солдати, які поверталися з фронту, та члени корнинського осередку Чехословацької соціал-демократичної партії, утвореного тут у вересні — жовтні 1917 року військовополоненими чеської і словацької національностей.
Трудящі Корнина палко вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. На початку грудня 1917 року в містечку відбулися демонстрація та мітинг, на якому виступили робітники цукрового заводу У. М. Жила й І. І. Бондар і розповіли про II Всеросійський з'їзд Рад та перші ленінські декрети. Владу Рад у Корнині встановлено в січні 1918 року після розгрому збройних сил контрреволюційної Центральної ради. В лютому створено ревком, який очолив Й. Д. Шевчук.
За згодою націоналістичної Центральної ради, німецькі імперіалісти кинули свої війська на Україну. Вже наприкінці лютого 1918 року окупанти відновили в Корнині владу поміщиків і капіталістів. Але трудящі не корилися. Підпільники зривали відправлення цукру до Німеччини, залучали жителів до саботажу наказів та розпоряджень німецьких властей. У червні в містечку сформувалася червона сотня, яка активно боролася проти інтервентів та їх пособників — українських буржуазних націоналістів. В авангарді цієї боротьби йшли робітники цукрового і цегельного заводів.
Після вигнання німецьких окупантів та ставлеників петлюрівської Директорії у Корнині в кінці лютого 1919 року відновлено Радянську владу. В серпні його знову захопили петлюрівці. У вересні містечко визволили частини Південної групи радянських військ під командуванням Й. Е. Якіра, які пробивалися з-під Одеси в район Коростеня на з'єднання з військами 12-ї армії. Однак до другої половини грудня 1919 року Корнин перебував у районі бойових дій Частин 12-ї армії проти денікінців.
Короткочасну передишку перервало вторгнення військ буржуазно-поміщицької Польщі. 30 квітня 1920 року вони захопили містечко. Прокотилася нова хвиля грабежів, насильств, репресій проти партійного і радянського активу. Однак уже 5 червня Перша Кінна армія, прорвавши польський фронт, перейшла в наступ. 11 червня кавалерійські бригади О. Я. Пархоменка та Г. І. Котовського визволили Корнин.
Настав період мирного соціалістичного будівництва. Проте в ході його багато сил доводилося витрачати на боротьбу з бандитизмом. Щоб захистити містечко від бандитів, з ініціативи ревкому в серпні 1920 року з комуністів та активу було сформовано загін особливого призначення в складі 50 чоловік.
Організатором соціалістичних перетворень у Корнині виступив партійний осередок, створений 1919 року. Він складався з комуністів цукрового заводу та комуністів-селян. Навколо нього згуртовувалися безпартійні активісти. В 1921 році створено комсомольський осередок. Головну увагу комуністи, комсомольці й актив містечка приділяли відбудові цукрового заводу, переведенню сільського господарства на соціалістичні рейки та ліквідації неписьменності.
Завдяки наполегливій праці трудящих містечка у вересні 1921 року почав діяти цукровий завод. 1922 року при ньому організовано бурякорадгосп. Того ж року оформився заводський партійний осередок, який об'єднував 25 комуністів заводу та відділків Корнинського бурякорадгоспу. Секретарем його обрали Д. Г. Грудницького, колишнього робітника київського заводу «Арсенал». Тоді ж створено заводський комсомольський осередок.
У 1923 році містечко стало адміністративним центром Корнинського району.
Районні організації приділяли багато уваги залученню, жінок до активної участі в соціалістичному будівництві. У січні 1925 року відбувся районний зліт