Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під час революції 1905—1907 рр. троянівські селяни не раз виступали проти поміщика. Вони спалили економію й вигнали орендаря Нестроєва. Столипінська аграрна реформа прискорила процес класового розшарування селянства.
В той час, як переважна маса селян дедалі убожіла, окремі господарі багатіли. За два роки — з 1908 по 1910 рік — у Троянові утворилося 27 куркульських господарств, кожному з них належало від 40 до 140 десятин землі.
У 1910—1913 рр. дальшого розвитку набуло дрібне промислове виробництво. Тут уже діяло 10 кузень, крупорушка, олійня, шкірзавод, паровий, вітряний і водяний млини та кілька столярних майстерень. Розвивалися кустарні промисли. Особливо поширеним було гончарство. Гончарні вироби місцевих майстрів: горщики, миски, глечики славилися далеко за межами губернії.
Більшість населення Троянова була неписьменною. В церковнопарафіяльній школі, яка відкрилася ще 1836 року, навчалося 15—20 хлопчиків. Дівчаток в школу не приймали. Лише 1895 року в містечку відкрили жіноче училище, де здобували освіту 25—30 дітей, переважно дочки заможних жителів.
Перша світова війна 1914—1918 рр. призвела до занепаду селянські господарства. 1916 року посівні площі, порівняно з 1913, зменшилися. Зросли ціни на ліс, промислові та продовольчі товари. Найбільше терпіли селяни від реквізицій великої рогатої худоби та коней на потреби армії. Невдоволення політикою самодержавства стало масовим.
Після Лютневої революції, внаслідок якої було повалено самодержавство, в Троянові обрано волосний виконавчий комітет. Але, переконавшись згодом у антинародній політиці Тимчасового уряду, частина депутатів, представників трудового селянства, вийшла зі складу виконавчого комітету й він припинив свою діяльність. Влітку та восени 1917 року селяни самовільно розорювали поміщицьку землю, ділили майно. Ініціаторами цих дій часто були солдати, що повернулися з фронту.
З великою радістю зустріли трудящі Троянова звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Вони одностайно схвалили декрети Радянської влади. Та приступити до здійснення їх тоді ще не змогли через опір місцевих властей Центральної ради. В січні 1918 року було встановлено Радянську владу, але в лютому 1918 року містечко окупували кайзерівські війська.
В Троянові і на території волості розгорнулася боротьба проти німецьких загарбників та їх ставлеників. Восени був сформований партизанський загін, який в листопаді розгромив ворожий гарнізон і визволив містечко. Та утримати його загін не зміг. Через кілька днів Троянів, як і багато інших міст і сіл Волині, захопили війська буржуазно-націоналістичної Директорії.
В січні 1919 року троянівці повстали проти петлюрівців. Але повстання було придушене, лише наприкінці квітня 1919 року Червона Армія визволила містечко від цих запроданців. 4 травня 1919 року в Троянові утворено волосний ревком та комітет бідноти, а 25 травня — містечковий ревком.
Волосний та містечковий ревкоми, спираючись на відданих владі Рад активістів, розгорнули серед населення велику організаторську та масово-політичну роботу. Вони роз'яснювали внутрішню і зовнішню політику більшовицької партії та Радянського уряду, забезпечували виконання продрозкладки, організували збирання продовольства та одягу для Червоної Армії.
В серпні 1919 року Троянів захопили петлюрівці. Та не довго безчинствували буржуазні націоналісти. Через місяць частини 44-ї та 45-ї радянських дивізій знову визволили його. Відновили роботу волосний і містечковий ревкоми та комітет бідноти. Тоді ж виник комсомольський осередок. На початку квітня 1920 року створено партійний осередок, який був ініціатором заходів, спрямованих на здійснення соціалістичних перетворень.
Однак мирний перепочинок був нетривалим. 26 квітня 1920 року Троянів окупували польські інтервенти, вони відновили старі порядки, грабували населення, чинили розправи над радянськими активістами.
12 червня 1920 року 6-а і 11-а кавалерійські дивізії Першої Кінної армії визволили містечко від ворога. Палко вітали троянівці своїх визволителів — прославлених кіннотників. Одразу був створений волосний ревком, а в липні — містечковий. У серпні того ж року почав діяти комітет незаможних селян. Під керівництвом волосного ревкому та партійного осередку населення
Троянів
Сторінка 2 з 7
відбувалися ярмарки, на яких здебільшого торгували хлібом. 1887 року в Троянові проживало 2399 чоловік.Під час революції 1905—1907 рр. троянівські селяни не раз виступали проти поміщика. Вони спалили економію й вигнали орендаря Нестроєва. Столипінська аграрна реформа прискорила процес класового розшарування селянства.
У 1910—1913 рр. дальшого розвитку набуло дрібне промислове виробництво. Тут уже діяло 10 кузень, крупорушка, олійня, шкірзавод, паровий, вітряний і водяний млини та кілька столярних майстерень. Розвивалися кустарні промисли. Особливо поширеним було гончарство. Гончарні вироби місцевих майстрів: горщики, миски, глечики славилися далеко за межами губернії.
Більшість населення Троянова була неписьменною. В церковнопарафіяльній школі, яка відкрилася ще 1836 року, навчалося 15—20 хлопчиків. Дівчаток в школу не приймали. Лише 1895 року в містечку відкрили жіноче училище, де здобували освіту 25—30 дітей, переважно дочки заможних жителів.
Перша світова війна 1914—1918 рр. призвела до занепаду селянські господарства. 1916 року посівні площі, порівняно з 1913, зменшилися. Зросли ціни на ліс, промислові та продовольчі товари. Найбільше терпіли селяни від реквізицій великої рогатої худоби та коней на потреби армії. Невдоволення політикою самодержавства стало масовим.
Після Лютневої революції, внаслідок якої було повалено самодержавство, в Троянові обрано волосний виконавчий комітет. Але, переконавшись згодом у антинародній політиці Тимчасового уряду, частина депутатів, представників трудового селянства, вийшла зі складу виконавчого комітету й він припинив свою діяльність. Влітку та восени 1917 року селяни самовільно розорювали поміщицьку землю, ділили майно. Ініціаторами цих дій часто були солдати, що повернулися з фронту.
З великою радістю зустріли трудящі Троянова звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Вони одностайно схвалили декрети Радянської влади. Та приступити до здійснення їх тоді ще не змогли через опір місцевих властей Центральної ради. В січні 1918 року було встановлено Радянську владу, але в лютому 1918 року містечко окупували кайзерівські війська.
В Троянові і на території волості розгорнулася боротьба проти німецьких загарбників та їх ставлеників. Восени був сформований партизанський загін, який в листопаді розгромив ворожий гарнізон і визволив містечко. Та утримати його загін не зміг. Через кілька днів Троянів, як і багато інших міст і сіл Волині, захопили війська буржуазно-націоналістичної Директорії.
В січні 1919 року троянівці повстали проти петлюрівців. Але повстання було придушене, лише наприкінці квітня 1919 року Червона Армія визволила містечко від цих запроданців. 4 травня 1919 року в Троянові утворено волосний ревком та комітет бідноти, а 25 травня — містечковий ревком.
Волосний та містечковий ревкоми, спираючись на відданих владі Рад активістів, розгорнули серед населення велику організаторську та масово-політичну роботу. Вони роз'яснювали внутрішню і зовнішню політику більшовицької партії та Радянського уряду, забезпечували виконання продрозкладки, організували збирання продовольства та одягу для Червоної Армії.
В серпні 1919 року Троянів захопили петлюрівці. Та не довго безчинствували буржуазні націоналісти. Через місяць частини 44-ї та 45-ї радянських дивізій знову визволили його. Відновили роботу волосний і містечковий ревкоми та комітет бідноти. Тоді ж виник комсомольський осередок. На початку квітня 1920 року створено партійний осередок, який був ініціатором заходів, спрямованих на здійснення соціалістичних перетворень.
Однак мирний перепочинок був нетривалим. 26 квітня 1920 року Троянів окупували польські інтервенти, вони відновили старі порядки, грабували населення, чинили розправи над радянськими активістами.
12 червня 1920 року 6-а і 11-а кавалерійські дивізії Першої Кінної армії визволили містечко від ворога. Палко вітали троянівці своїх визволителів — прославлених кіннотників. Одразу був створений волосний ревком, а в липні — містечковий. У серпні того ж року почав діяти комітет незаможних селян. Під керівництвом волосного ревкому та партійного осередку населення