Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Восени 1933 року за побажанням членів артілі господарство було знову
поділено на колгоспи «Комінтерн» та «Більшовик». Перемога колгоспного ладу на селі створила сприятливі умови для творчої праці. Свідченням цього був розмах соціалістичного змагання, стахановського руху. 1938 року колгоспники Троянова змагалися за вирощення 25 цнт зернових і 300—350 цнт цукрових буряків з кожного гектара посіву. З розвитком економіки колгоспу зростав добробут трудівників села. Люди стали краще харчуватися, одягатися, дедалі зростав їхній культурний рівень.
Поліпшилося медичне обслуговування населення. В лікарні і поліклініці працювало 10 медичних працівників, з них 4 лікарі.
1934 року Троянівську семирічну школу перетворено на середню. В ній 18 учителів навчали понад 600 учнів з п'яти сіл. Школа мала добре обладнаний спортивний майданчик, дослідні земельні ділянки, столярну майстерню. В будинку культури, спорудженому в 1935 році, кілька разів на тиждень демонструвалися кінофільми. Бібліотека налічувала 30 тис. книжок, працювало відділення книги для дітей та юнацтва.
Розбійницький напад німецько-фашистських загарбників на нашу країну перервав мирну працю радянського народу. 15 липня 1941 року Троянів був окупований фашистськими загарбниками.
Багато лиха зазнали жителі села під час фашистської окупації. Гітлерівці планували перетворити Троянів на німецьку колонію. В зв'язку з цим, за розпорядженням рейхскомісара України Коха, в 1942 році почалося масове виселення місцевих жителів із своїх рідних осель. Всіх, хто чинив опір німецько-фашистським окупантам, загарбники вбивали. Взимку 1942 року гітлерівці закатували старих комуністів М. Г. Якимчука, В. І. Гнідого, О. Г. Якимчука та А. Т. Прилипка. В березні того ж року фашисти розстріляли ще 15 комуністів і активістів села. Всього 1942 року гітлерівці знищили близько 500 чоловік. 150 чоловік, переважно дівчат і жінок середнього віку, відправили на каторжні роботи до Німеччини.
Але ні масові розстріли, ні інші жорстокі дії окупаційних властей не залякали радянських людей. Вони не схилили голови перед ворогом. Улітку 1942 року на території району розгорнулася боротьба проти окупантів. У Троянові почала діяти підпільна група, до якої ввійшли О. М. Бендер (керівник), О. М. Кравчук, І. С. Тишецький, М. Д. Ткачук та його дружина Катерина, дочка Ганна, сини Григорій та Олександр, Ф. Т. Гіренко та інші. Згодом група виросла до 35 чоловік. Вона тримала зв'язок з Житомирським підпільним обкомом КП(б)У. Підпільники діставали для народних месників боєприпаси, продукти харчування, одяг, медикаменти, допомагали добувати розвідувальні дані тощо.
За завданням партизанів підпільники лікар-хірург троянівської лікарні І. С. Тишецький та фельдшер Н. Я. Бумакова врятували від гітлерівського рабства багатьох юнаків і дівчат, видавши їм фіктивні довідки, лікували поранених партизанів, постачали загін необхідними медикаментами. Н. Я. Бумакова під час переходу партизанського загону ім. Дзержинського до Білорусії героїчно загинула в бою з гітлерівцями.
Троянів був визволений від фашистських загарбників 2 січня 1944 року військами 1-го Українського фронту. Безпосередню участь у бою за населений пункт брала 23-я мотострілецька бригада під командуванням полковника О. О. Головачова згодом двічі Героя Радянського Союзу. В боях за Троянів загинули танкіст Герой Радянського Союзу капітан П. Т. Шурупов з Орловщини, Герой Радянського Союзу старший лейтенант С. Ф. Макаєв з Москви та 126 інших відважних воїнів Червоної Армії. За мужність і відвагу, проявлені в боротьбі з фашистськими загарбниками, звання Героя Радянського Союзу удостоєні жителі Троянова В. Я. Кравець та посмертно — дев'ятнадцятирічний комсомолець Н. Г. Шеремет, який героїчно загинув у бою під селом Лунною Гродненської області Білоруської PCP під час форсування річки Німану. 388 троянівців, учасників Великої Вітчизняної війни, нагороджені орденами й медалями, в т. ч. П. І. Польовий, О. Я. Трокоз, В. К. Наумов, П. М. Глібко, С. С. Куник, Д. К. Складанівський. Воїнам, які віддали життя за визволення села, встановлено пам'ятник.
Троянів
Сторінка 4 з 7
Щоб артільне господарство велося на рівні вимог агрономічної науки, партійна організація і правління колгоспу організували агротехнічну школу для колгоспного активу, де навчалося 60 кращих трудівників села.Восени 1933 року за побажанням членів артілі господарство було знову
Поліпшилося медичне обслуговування населення. В лікарні і поліклініці працювало 10 медичних працівників, з них 4 лікарі.
1934 року Троянівську семирічну школу перетворено на середню. В ній 18 учителів навчали понад 600 учнів з п'яти сіл. Школа мала добре обладнаний спортивний майданчик, дослідні земельні ділянки, столярну майстерню. В будинку культури, спорудженому в 1935 році, кілька разів на тиждень демонструвалися кінофільми. Бібліотека налічувала 30 тис. книжок, працювало відділення книги для дітей та юнацтва.
Розбійницький напад німецько-фашистських загарбників на нашу країну перервав мирну працю радянського народу. 15 липня 1941 року Троянів був окупований фашистськими загарбниками.
Багато лиха зазнали жителі села під час фашистської окупації. Гітлерівці планували перетворити Троянів на німецьку колонію. В зв'язку з цим, за розпорядженням рейхскомісара України Коха, в 1942 році почалося масове виселення місцевих жителів із своїх рідних осель. Всіх, хто чинив опір німецько-фашистським окупантам, загарбники вбивали. Взимку 1942 року гітлерівці закатували старих комуністів М. Г. Якимчука, В. І. Гнідого, О. Г. Якимчука та А. Т. Прилипка. В березні того ж року фашисти розстріляли ще 15 комуністів і активістів села. Всього 1942 року гітлерівці знищили близько 500 чоловік. 150 чоловік, переважно дівчат і жінок середнього віку, відправили на каторжні роботи до Німеччини.
Але ні масові розстріли, ні інші жорстокі дії окупаційних властей не залякали радянських людей. Вони не схилили голови перед ворогом. Улітку 1942 року на території району розгорнулася боротьба проти окупантів. У Троянові почала діяти підпільна група, до якої ввійшли О. М. Бендер (керівник), О. М. Кравчук, І. С. Тишецький, М. Д. Ткачук та його дружина Катерина, дочка Ганна, сини Григорій та Олександр, Ф. Т. Гіренко та інші. Згодом група виросла до 35 чоловік. Вона тримала зв'язок з Житомирським підпільним обкомом КП(б)У. Підпільники діставали для народних месників боєприпаси, продукти харчування, одяг, медикаменти, допомагали добувати розвідувальні дані тощо.
За завданням партизанів підпільники лікар-хірург троянівської лікарні І. С. Тишецький та фельдшер Н. Я. Бумакова врятували від гітлерівського рабства багатьох юнаків і дівчат, видавши їм фіктивні довідки, лікували поранених партизанів, постачали загін необхідними медикаментами. Н. Я. Бумакова під час переходу партизанського загону ім. Дзержинського до Білорусії героїчно загинула в бою з гітлерівцями.
Троянів був визволений від фашистських загарбників 2 січня 1944 року військами 1-го Українського фронту. Безпосередню участь у бою за населений пункт брала 23-я мотострілецька бригада під командуванням полковника О. О. Головачова згодом двічі Героя Радянського Союзу. В боях за Троянів загинули танкіст Герой Радянського Союзу капітан П. Т. Шурупов з Орловщини, Герой Радянського Союзу старший лейтенант С. Ф. Макаєв з Москви та 126 інших відважних воїнів Червоної Армії. За мужність і відвагу, проявлені в боротьбі з фашистськими загарбниками, звання Героя Радянського Союзу удостоєні жителі Троянова В. Я. Кравець та посмертно — дев'ятнадцятирічний комсомолець Н. Г. Шеремет, який героїчно загинув у бою під селом Лунною Гродненської області Білоруської PCP під час форсування річки Німану. 388 троянівців, учасників Великої Вітчизняної війни, нагороджені орденами й медалями, в т. ч. П. І. Польовий, О. Я. Трокоз, В. К. Наумов, П. М. Глібко, С. С. Куник, Д. К. Складанівський. Воїнам, які віддали життя за визволення села, встановлено пам'ятник.