Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Мирославка

Сторінка 4 з 7
23 липня 1936 року село відвідав радянський державний і партійний діяч голова ВУЦВК Г. І. Петровський, який зустрівся з колгоспниками, радився з ними про зміцнення колективних форм господарювання.
Успіхи колективного господарювання запалювали трудівників села на подвиги. В довоєнні роки за почином ініціатора масового руху
п’ятисотенниць М. С. Демченко в колгоспі розгорнулося соціалістичне змагання. Багато трудівників перевикону­вали свої виробничі завдання. Серед голодьківських дівчат було чимало послідовни­ків новатора сільськогосподарського виробництва П. М. Ангеліної. Одними з перших сіли за кермо трактора комсомолки О. А. Лисюк та Я. С. Мазур.
Рік у рік міцнів колгосп. У 1939 році врожай зернових культур становив 18 цнт, цукрових буряків — 250 цнт з га. Господарство мало свиноферму, вівцеферму та ферму великої рогатої худоби. Гордістю колгоспу була конеферма, яка виростила для Червоної Армії багато коней. 1940 року за високі виробничі показники 12 кол­госпників здобули право брати участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці.
Докорінні зміни відбулися і в соціально-культурному житті. 1928 року відкрито медичний пункт. Усі діти шкільного віку навчалися в семирічній школі, приміщен­ня якої збудовано того ж року. Повністю було ліквідовано серед дорослого населення неписьменність. У Голодьках діяли клуб, бібліотека. Тричі на місяць приїздила до села кінопересувка.
Підступний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирне життя. В перші ж дні війни захищати Батьківщину пішло близько 200 жителів села.
На початку липня 1941 року, прорвавши оборону радянських військ на стику 5-ї і 6-ї армій, німецько-фашистські загарбники вийшли в район Житомира й Берди­чева. Фронт, вигнувшись дугою, своїм південним крилом сягнув залізничної лінії Бердичів—Шепетівка. Кілька днів точилися запеклі бої між частинами 6-ї армії і гітлерівськими військами, що рвалися на схід. В ході боїв майже повністю була розгромлена 11-а танкова дивізія ворога і знищений її польовий штаб. У той час, коли під Бердичевом радянські війська вели успішні бої з окупантами, в районі По­пільні гітлерівцям удалося прорватися вперед і захопити Сквиру. Щоб уникнути ото­чення зі сходу, радянське командування 15 липня вирішило негайно відвести свої війська через Козятин і Ружин на південний схід. Голодьки опинилися в руках окупантів.
Гнівом і ненавистю зустріло населення села німецько-фашистських загарбників. Його жителі саботували розпорядження окупаційних властей, вчиняли диверсійні акти. За допомогою голодьківців партизани, які діяли в районі Великих Коровинців та Бердичева влітку 1942 року, висадили в повітря водокачку на залізничній станції Демчин, розміщеній на околиці Голодьок, міст через річку Гнилоп’ятку та пустили під укіс фашистський військовий ешелон.
Багато лиха зазнало село за тимчасової німецько-фашистської окупації. На ка­торжні роботи до Німеччини було вивезено 72 жителів села. Гітлерівці знищили 37 чоловік, у т. ч. комуністів О. Є. Задворного, Ф. Т. Лисюка, П. М. Матвійчука, А. А. Павшука, Д. А. Павшука, К. Є. Самотеса та С. П. Самотеса.
Але голодьківді не скорилися ворогові. Н. Д. Войтко, П. Л. Братусь, М. М. Строєв, А. Г. Мельничук та І. Ф. Лисюк вступили до підпільної організації. Патріоти вели агітаційну роботу серед місцевого населення, підтримували зв’язок з партизанами з’єднань під командуванням В. А. Андрєєва, І. І. Шитова та М. І. Шу- каєва, яким передавали зброю, боєприпаси, медикаменти, розвідувальні дані, а також підбирали і направляли перевірених людей до загонів народних месників.
7 січня 1944 року частини 1-го Українського фронту в ході успішного здійснення Житомирсько-Бердичівської наступальної операції визволили Голодьки від окупан­тів. У боях за визволення села від гітлерівців брали участь сини багатьох національ­ностей нашої країни — росіяни Євгеній Алякринський і Олексій Шинкарьов, узбеки Мухамед Бобоходжаєв і Ахмед Наджаєв, вірмени Салах Наханізян і Уніт Талян, азербайджанець Алі Бакієв, грузин Важа Байчадзе та інші.
З перших днів після визволення відновила роботу сільрада, населення гаряче взялося відроджувати село й колгосп. Ціною великих зусиль вони провели весняну сівбу 1944 року. Колгоспники у винятково тяжких умовах


Сучасна карта - Мирославка