Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Організувати населення на вирішення складних завдань допомогли комуністи. У той час за рішенням ЦК КП(б)У до села прибув П. В. Муратов. Разом з більшовиками А. Н. Шоботенком та І. О. Шпаковичем він створив 1920 року партійний осередок. У своїй роботі комуністи спиралися на комсомольський осередок у кількості 25 чоловік, створений того ж року.
Навесні 1920 року в зв'язку з нападом буржуазно-поміщицької Польщі на Україну над Чоповичами знову нависла небезпека. Фронт швидко наближався, і наприкінці квітня польські інтервенти захопили Чоповичі. Наприкінці червня частини 12-ї армії визволили село. Відступаючи, вороги вчинили криваву розправу над місцевим населенням: убили 38 чоловік, багатьох поранили й покалічили.
В тяжких умовах починався відбудовний період. Після безчинств окупантів село стояло вкрай зруйноване. Епідемії косили людей. Не раз доводилося відбивати напади куркульських банд. Але ніщо не могло похитнути віру трудящих у Радянську владу. Одразу ж після визволення вони зібрали для 7-ї стрілецької дивізії 100 пудів жита, 25 — різних круп, 50 — гречки, 100 — картоплі, 100 — вівса. 18 жовтня 1920 року в Чоповичах створено новий сільський ревком на чолі з В. П. Філоненком та волосний на чолі з І. Н. Кириченком.
Важливу роль у здійсненні соціалістичних перетворень відіграли сільський та волосний комітети незаможних селян, що виникли 26 серпня 1920 року.
Робота партійної, комсомольської організацій і радянських органів по здійсненню соціалістичних перетворень зустріла шалений опір з боку куркулів. Вони убивали сільських активістів, ховали хліб, поширювали чутки серед населення про нову війну з Польщею. Особливо активізувалися куркулі восени 1921 року, коли на Україну з Польщі вдерлася банда Тютюнника. Від рук бандитів загинули завідуючий військовим відділом Ф. О. Шпакович та секретар волвиконкому член РКП(б) з 1917 р. А. Н. Шоботенко.
Але дії бандитів не залишилися безкарними. Невдовзі після розгрому банди Тютюнника була викрита і знешкоджена петлюрівсько-куркульська банда і в Чоповичах. Велике значення в боротьбі з бандитизмом мала та обставина, що в селі тоді розміщувався штаб кавалерійської бригади Г. І. Котовського.
Зміцнювалися селянські господарства. За рахунок державних коштів бідноті надавалися кредити, організовувалася допомога тяглом, насінням, реманентом. Тільки восени 1921 року сільська біднота Чоповичів отримала грошову допомогу в сумі 17 500 крб. У травні 1921 року організовано прокатну станцію. Велика увага приділялася кооперуванню селянства. 1924 року виникли сільське споживче товариство (392 члени) та два ТСОЗи.
1923 року Чоповичі стали селом Радомишльського повіту Малинського округу. 1925 року тут проживало понад 12 тис. чоловік. Близько 20 кустарних підприємств села об'єдналися в промартіль, де працювало близько 200 робітників. Тут виробляли гнуті меблі, що мали широкий попит. Крім того, в селі було 6 млинів та 4 олійниці.
Відкрилася лікарня. Вже 1924 року у Чоповичах діяло чотири школи: дворічна, дві чотирирічні і семирічна, де 17 учителів навчали понад 600 дітей, працювали 12 гуртків ліквідації неписьменності серед дорослих.
Своє дозвілля жителі Чоповичів проводили в сельбуді, де часто відбувалися вистави місцевих аматорів сцени, демонструвалися кінофільми. При сельбуді діяла бібліотека, що мала 892 книги.
Партійний осередок села, в складі якого 1925 року налічувалося 22 члени та кандидати в члени партії, організував для населення читання доповідей про поточний момент, голосні читки газет, бесіди на політичні теми, під час яких роз'яснювалися питання внутрішнього і міжнародного становища країни.
Значну роботу серед молоді проводив комсомол, створивши свій комсомольський клуб, гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції. Комсомол очолював ліквідацію неписьменності серед спілкової й неспілкової молоді. Боротьбу з хибами в господарській і громадській роботі вела так звана легка кавалерія. Виявлені недоліки обговорювалися на зборах, висвітлювалися в стінній газеті.
Чоповичі
Сторінка 3 з 7
ревком зосередив увагу на допомозі Червоній Армії. Формувалися загони добровольців, провадився збір продовольства, фуражу для коней. На початку 1920 року, коли фронт відкотився на захід, ревком знову приступив до вирішення господарських справ. Нелегко було провести весняну сівбу при відсутності техніки. Навесні 1920 року в зв'язку з нападом буржуазно-поміщицької Польщі на Україну над Чоповичами знову нависла небезпека. Фронт швидко наближався, і наприкінці квітня польські інтервенти захопили Чоповичі. Наприкінці червня частини 12-ї армії визволили село. Відступаючи, вороги вчинили криваву розправу над місцевим населенням: убили 38 чоловік, багатьох поранили й покалічили.
В тяжких умовах починався відбудовний період. Після безчинств окупантів село стояло вкрай зруйноване. Епідемії косили людей. Не раз доводилося відбивати напади куркульських банд. Але ніщо не могло похитнути віру трудящих у Радянську владу. Одразу ж після визволення вони зібрали для 7-ї стрілецької дивізії 100 пудів жита, 25 — різних круп, 50 — гречки, 100 — картоплі, 100 — вівса. 18 жовтня 1920 року в Чоповичах створено новий сільський ревком на чолі з В. П. Філоненком та волосний на чолі з І. Н. Кириченком.
Важливу роль у здійсненні соціалістичних перетворень відіграли сільський та волосний комітети незаможних селян, що виникли 26 серпня 1920 року.
Робота партійної, комсомольської організацій і радянських органів по здійсненню соціалістичних перетворень зустріла шалений опір з боку куркулів. Вони убивали сільських активістів, ховали хліб, поширювали чутки серед населення про нову війну з Польщею. Особливо активізувалися куркулі восени 1921 року, коли на Україну з Польщі вдерлася банда Тютюнника. Від рук бандитів загинули завідуючий військовим відділом Ф. О. Шпакович та секретар волвиконкому член РКП(б) з 1917 р. А. Н. Шоботенко.
Але дії бандитів не залишилися безкарними. Невдовзі після розгрому банди Тютюнника була викрита і знешкоджена петлюрівсько-куркульська банда і в Чоповичах. Велике значення в боротьбі з бандитизмом мала та обставина, що в селі тоді розміщувався штаб кавалерійської бригади Г. І. Котовського.
Зміцнювалися селянські господарства. За рахунок державних коштів бідноті надавалися кредити, організовувалася допомога тяглом, насінням, реманентом. Тільки восени 1921 року сільська біднота Чоповичів отримала грошову допомогу в сумі 17 500 крб. У травні 1921 року організовано прокатну станцію. Велика увага приділялася кооперуванню селянства. 1924 року виникли сільське споживче товариство (392 члени) та два ТСОЗи.
1923 року Чоповичі стали селом Радомишльського повіту Малинського округу. 1925 року тут проживало понад 12 тис. чоловік. Близько 20 кустарних підприємств села об'єдналися в промартіль, де працювало близько 200 робітників. Тут виробляли гнуті меблі, що мали широкий попит. Крім того, в селі було 6 млинів та 4 олійниці.
Відкрилася лікарня. Вже 1924 року у Чоповичах діяло чотири школи: дворічна, дві чотирирічні і семирічна, де 17 учителів навчали понад 600 дітей, працювали 12 гуртків ліквідації неписьменності серед дорослих.
Своє дозвілля жителі Чоповичів проводили в сельбуді, де часто відбувалися вистави місцевих аматорів сцени, демонструвалися кінофільми. При сельбуді діяла бібліотека, що мала 892 книги.
Партійний осередок села, в складі якого 1925 року налічувалося 22 члени та кандидати в члени партії, організував для населення читання доповідей про поточний момент, голосні читки газет, бесіди на політичні теми, під час яких роз'яснювалися питання внутрішнього і міжнародного становища країни.
Значну роботу серед молоді проводив комсомол, створивши свій комсомольський клуб, гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції. Комсомол очолював ліквідацію неписьменності серед спілкової й неспілкової молоді. Боротьбу з хибами в господарській і громадській роботі вела так звана легка кавалерія. Виявлені недоліки обговорювалися на зборах, висвітлювалися в стінній газеті.