Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У відбудові зруйнованого господарства величезну роль відіграла допомога Радянського уряду і братніх народів СРСР. Лише протягом 1944 року колгоспи Чоповичів одержали зі східних районів СРСР понад 150 голів худоби.
В зоні Чоповицької селищної Ради було відновлено колгоспи «Перемога», «Нове життя» та ім. Ворошилова. З надзвичайно бідною
матеріально-технічною базою приступили вони до першої після визволення весняної сівби. Орали коровами, копали вручну, сіяли зібраним серед колгоспників насінням. Сільськогосподарські роботи проводились успішно завдяки трудовому героїзмові людей похилого віку, жінок і підлітків. Колгоспи «Нове життя» та «Перемога» в числі перших у районі впоралися з сівбою, вели перед і в догляді за посівами. Городня бригада одержала урожай капусти по 200 цнт з гектара.
Зважаючи на відсутність достатньої кількості техніки, керівництво й парторганізація МТС взяли курс на її найбільш раціональне використання. Бригада МТС, яку очолював В. А. Іваненко, виконала річний план тракторних робіт 1944 року на 132 проц., а трактористка Г. Дученко — на 201 процент.
Поступово артілі набирали сили. 1950 року на території Чоповичів було два колгоспи — «Перемога» та ім. Ворошилова (до останнього приєднався колгосп «Нове життя»). У господарстві «Перемоги» на 1 січня 1951 року вже було 472 голови великої рогатої худоби, 330 свиней, 160 овець, 2 тис. голів птиці.
Водночас відновлювали роботу лікувальні заклади, школи, клуби. У червні 1945 року відбувся масовий недільник по відбудові районної лікарні, на який вийшло понад 300 чоловік. 115 підвід підвозили будівельні матеріали. Було постелено дах, вставлено двері, вікна, зроблено огорожу. Силами громадськості відбудовувалися школи та культурно-побутові заклади. У 1944 році встановлено 73 радіоточки.
Після успішної відбудови господарство Чоповичів розвивалося далі. В результаті реконструкції фабрика гнутих меблів «Паризька комуна» перетворилася у велике високомеханізоване підприємство. 1972 року вона налічувала 205 робітників. У порівнянні з довоєнним часом випуск меблів збільшився майже в два з половиною рази. Значно розширився асортимент виробів. План восьмої п'ятирічки колектив виконав достроково — 15 травня 1970 року, підвищивши продуктивність праці на 24 проц. Ядром трудового колективу є первинна партійна організація, що налічує 26 членів КПРС. За успішне виконання п'ятирічного плану та активну участь у громадському житті 45 робітникам присвоєно звання ударників комуністичної праці. На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 15 чоловік удостоєні ювілейних медалей. За систематичне виконання виробничих планів на 140 проц. робітник В. К. Бабійчук нагороджений орденом «Знак Пошани».
Розширено і реконструйовано швейну фабрику. Протягом восьмої п'ятирічки побудовано двоповерхове приміщення, де розмістилися цехи. Зросла технічна оснащеність. Так, якщо 1965 року було 68 швейних машин, то 1970—92. На підприємстві працює 282 робітники, з них 68 — ударники комуністичної праці. Комуністи — майстер зміни О. В. Дученко та швачка-мотористка В. О. Журавська нагороджені орденами «Знак Пошани».
1957 року в Чоповичах збудовано льонозавод, який щорічно випускає близько 1800 тонн волокна. Реконструкція підприємства дала можливість подвоїти продуктивність праці. 1972 року тут вперше серед споріднених підприємств області введено автоматизований цех костроплит, продукція якого знаходить широке застосування у меблевому виробництві.
Великим підприємством є Чоповицьке відділення «Сільгосптехніки», що спеціалізується на ремонті зернових комбайнів. Відділення обслуговує колгоспи Малинського та Коростенського районів.
На території Чоповицької селищної Ради — одне з найбільших в області Чоповицьке лісництво, у розпорядженні якого 5257 га лісу. Бригадира лісозаготівельної бригади цього лісництва В. П. Мойсеєнка 1966 року нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Значних успіхів досягнуто в сільському господарстві. 1958 року всі чоповицькі колгоспи об'єдналися в один, що дістав назву «Перемога». 10 травня 1972
Чоповичі
Сторінка 6 з 7
їх керівництвом розпочалася відбудова промисловості й сільського господарства. Було відновлено довоєнну промартіль «Паризька комуна», де в січні 1944 року працювало 17 робітників. Згодом вона перетворилася на багатогалузеву артіль і забезпечувала побутове обслуговування колгоспів селища і району, всього населення. На цей же час було відбудовано машиннотракторну станцію.У відбудові зруйнованого господарства величезну роль відіграла допомога Радянського уряду і братніх народів СРСР. Лише протягом 1944 року колгоспи Чоповичів одержали зі східних районів СРСР понад 150 голів худоби.
В зоні Чоповицької селищної Ради було відновлено колгоспи «Перемога», «Нове життя» та ім. Ворошилова. З надзвичайно бідною
Зважаючи на відсутність достатньої кількості техніки, керівництво й парторганізація МТС взяли курс на її найбільш раціональне використання. Бригада МТС, яку очолював В. А. Іваненко, виконала річний план тракторних робіт 1944 року на 132 проц., а трактористка Г. Дученко — на 201 процент.
Поступово артілі набирали сили. 1950 року на території Чоповичів було два колгоспи — «Перемога» та ім. Ворошилова (до останнього приєднався колгосп «Нове життя»). У господарстві «Перемоги» на 1 січня 1951 року вже було 472 голови великої рогатої худоби, 330 свиней, 160 овець, 2 тис. голів птиці.
Водночас відновлювали роботу лікувальні заклади, школи, клуби. У червні 1945 року відбувся масовий недільник по відбудові районної лікарні, на який вийшло понад 300 чоловік. 115 підвід підвозили будівельні матеріали. Було постелено дах, вставлено двері, вікна, зроблено огорожу. Силами громадськості відбудовувалися школи та культурно-побутові заклади. У 1944 році встановлено 73 радіоточки.
Після успішної відбудови господарство Чоповичів розвивалося далі. В результаті реконструкції фабрика гнутих меблів «Паризька комуна» перетворилася у велике високомеханізоване підприємство. 1972 року вона налічувала 205 робітників. У порівнянні з довоєнним часом випуск меблів збільшився майже в два з половиною рази. Значно розширився асортимент виробів. План восьмої п'ятирічки колектив виконав достроково — 15 травня 1970 року, підвищивши продуктивність праці на 24 проц. Ядром трудового колективу є первинна партійна організація, що налічує 26 членів КПРС. За успішне виконання п'ятирічного плану та активну участь у громадському житті 45 робітникам присвоєно звання ударників комуністичної праці. На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 15 чоловік удостоєні ювілейних медалей. За систематичне виконання виробничих планів на 140 проц. робітник В. К. Бабійчук нагороджений орденом «Знак Пошани».
Розширено і реконструйовано швейну фабрику. Протягом восьмої п'ятирічки побудовано двоповерхове приміщення, де розмістилися цехи. Зросла технічна оснащеність. Так, якщо 1965 року було 68 швейних машин, то 1970—92. На підприємстві працює 282 робітники, з них 68 — ударники комуністичної праці. Комуністи — майстер зміни О. В. Дученко та швачка-мотористка В. О. Журавська нагороджені орденами «Знак Пошани».
1957 року в Чоповичах збудовано льонозавод, який щорічно випускає близько 1800 тонн волокна. Реконструкція підприємства дала можливість подвоїти продуктивність праці. 1972 року тут вперше серед споріднених підприємств області введено автоматизований цех костроплит, продукція якого знаходить широке застосування у меблевому виробництві.
Великим підприємством є Чоповицьке відділення «Сільгосптехніки», що спеціалізується на ремонті зернових комбайнів. Відділення обслуговує колгоспи Малинського та Коростенського районів.
На території Чоповицької селищної Ради — одне з найбільших в області Чоповицьке лісництво, у розпорядженні якого 5257 га лісу. Бригадира лісозаготівельної бригади цього лісництва В. П. Мойсеєнка 1966 року нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Значних успіхів досягнуто в сільському господарстві. 1958 року всі чоповицькі колгоспи об'єдналися в один, що дістав назву «Перемога». 10 травня 1972