Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Володарськ-Волинський

їх інтере­сів. Вони відмовилися посилати своїх представників на селянський з'їзд у Житомир, а також складати списки виборців і брати будь-яку участь у виборах до Установчих зборів.
З великою радістю зустріли трудящі Кутузового звістку про перемогу Жовтне­вого збройного повстання в Петрограді. З допомогою солдатів 129-го Бессарабського полку вони почали втілювати в життя ленінський Декрет про
землю. Вже в грудні 1917 року тут встановлено Радянську владу, яка до кінця січня 1918 року пошири­лася на всю волость. У містечку діяв ревком, який наділяв землею селян, займався організацією роботи лікарні, школи, хати-читальні. На перешкоді дальших соціалі­стичних перетворень стала окупація України кайзерівськими військами, які ско­ристались запроданством контрреволюційної Центральної ради.
Захопивши містечко наприкінці лютого, окупанти грабували населення, виво­зили до Німеччини хліб, худобу тощо. Навіть помічник повітового старости, в травні побувавши в Кутузовому й волості, констатував в офіційному донесенні: «Селяни живуть у землянках і під відкритим небом, не мають не тільки худоби і сільськогоспо­дарських продуктів, а й, навіть, хліба для харчування. їдять зілля, що збирають на полях». Трудящі піднімалися на боротьбу проти загарбників. Вони йшли в ліси, ство­рювали партизанські загони, били ненависного ворога. Наприкінці грудня 1918 року кайзерівці втекли з містечка, але влада перейшла до ставлеників буржуазно-націоналістичної Директорії.
В березні 1919 року Червона Армія визволила Кутузове від петлюрівців. Ство­рено ревком, який докладав усіх зусиль для зміцнення Радянської влади, захисту її від різних банд. Селяни знову одержали землю. В серпні Кутузове опинилося в смузі запеклих боїв за Коростенський вузол, що точилися між підрозділами про­славленої 44-ї дивізії й петлюрівцями. 4 вересня ворог захопив містечко, але нена­довго. В другій половині вересня радянські війська вибили його.
Одразу після визволення створені містечковий та волосний ревкоми продов­жили роботу щодо здійснення соціалістичних перетворень. Наприкінці грудня 1919 року обрано комітет бідноти. 1 лютого 1920 року створено партійний осередок, до якого входило 9 комуністів. Вони проводили значну роботу щодо згуртування сільської бідноти. 28 лютого відбувся волосний з'їзд сільських комбідів, що обгово­рив питання про розподіл землі, відібраної у нетрудових елементів, якою насамперед наділятимуться безземельні та малоземельні селяни. Волревком інформував з'їзд про те, що відділ соціального забезпечення відкрив у містечку 2 їдальні для голодую­чого заселення та дитбудинок для дітей-сиріт. Організовано також волосну надзви­чайну комісію для боротьби з епідемією тифу. Губревком виділив на ці потреби 100 тис. крб. Було відкрито два ізолятори, дезкамеру, розпочато ремонт лазні, пральні. У першій половині квітня відбулися вибори містечкової Ради та волвиконкому.
Наприкінці квітня 1920 року Кутузове окупували війська буржуазно-поміщи­цької Польщі. На захопленій землі загарбники запровадили жорстокий режим. Але недовго довелося «господарювати» ворогові. 8 червня, прорвавши польський фронт, Перша Кінна армія перейшла в рішучий контрнаступ. 20 червня 4-а кавале­рійська дивізія під командуванням О. Я. Пархоменка визволила Кутузове від інтер­вентів.
Після закінчення громадянської війни містечко було напівзруйноване, а еконо­міка його підірвана. В липні створено ревком та комітет незаможних селян. Відновив свою діяльність партійний осередок, в якому налічувалося 6 комуністів. Вони мобілізовували трудящих на відбудову зруйнованого господарства. Велика увага насамперед приділялася виконанню продрозкладки, водночас велася боротьба з бандитиз­мом. 18 липня оголошено трудову мобілізацію для ремонту й відбудови шляхів, мостів через Іршу. У 1921 році, в третю річницю загибелі активного учасника бороть­би за владу Рад В. Володарського, містечко було перейменоване на Володарськ. На цей час у ньому налічувався 971 двір. Містечковий КНС виявляв у куркулів лишки землі, зерна, продуктів харчування, збирав гроші для подання допомоги вдовам, сиротам, родинам червоноармійців, організовував шефство над військовими частинами. За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року Володарськ став селищем, центром однойменного району Коростенського округу. Під керівни­цтвом створених партійних, радянських і комсомольських органів трудящі ще з більшим ентузіазмом відроджували його


Сучасна карта - Володарськ-Волинський