Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З великою радістю зустріли трудящі Кутузового звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. З допомогою солдатів 129-го Бессарабського полку вони почали втілювати в життя ленінський Декрет про
землю. Вже в грудні 1917 року тут встановлено Радянську владу, яка до кінця січня 1918 року поширилася на всю волость. У містечку діяв ревком, який наділяв землею селян, займався організацією роботи лікарні, школи, хати-читальні. На перешкоді дальших соціалістичних перетворень стала окупація України кайзерівськими військами, які скористались запроданством контрреволюційної Центральної ради.
Захопивши містечко наприкінці лютого, окупанти грабували населення, вивозили до Німеччини хліб, худобу тощо. Навіть помічник повітового старости, в травні побувавши в Кутузовому й волості, констатував в офіційному донесенні: «Селяни живуть у землянках і під відкритим небом, не мають не тільки худоби і сільськогосподарських продуктів, а й, навіть, хліба для харчування. їдять зілля, що збирають на полях». Трудящі піднімалися на боротьбу проти загарбників. Вони йшли в ліси, створювали партизанські загони, били ненависного ворога. Наприкінці грудня 1918 року кайзерівці втекли з містечка, але влада перейшла до ставлеників буржуазно-націоналістичної Директорії.
В березні 1919 року Червона Армія визволила Кутузове від петлюрівців. Створено ревком, який докладав усіх зусиль для зміцнення Радянської влади, захисту її від різних банд. Селяни знову одержали землю. В серпні Кутузове опинилося в смузі запеклих боїв за Коростенський вузол, що точилися між підрозділами прославленої 44-ї дивізії й петлюрівцями. 4 вересня ворог захопив містечко, але ненадовго. В другій половині вересня радянські війська вибили його.
Одразу після визволення створені містечковий та волосний ревкоми продовжили роботу щодо здійснення соціалістичних перетворень. Наприкінці грудня 1919 року обрано комітет бідноти. 1 лютого 1920 року створено партійний осередок, до якого входило 9 комуністів. Вони проводили значну роботу щодо згуртування сільської бідноти. 28 лютого відбувся волосний з'їзд сільських комбідів, що обговорив питання про розподіл землі, відібраної у нетрудових елементів, якою насамперед наділятимуться безземельні та малоземельні селяни. Волревком інформував з'їзд про те, що відділ соціального забезпечення відкрив у містечку 2 їдальні для голодуючого заселення та дитбудинок для дітей-сиріт. Організовано також волосну надзвичайну комісію для боротьби з епідемією тифу. Губревком виділив на ці потреби 100 тис. крб. Було відкрито два ізолятори, дезкамеру, розпочато ремонт лазні, пральні. У першій половині квітня відбулися вибори містечкової Ради та волвиконкому.
Наприкінці квітня 1920 року Кутузове окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі. На захопленій землі загарбники запровадили жорстокий режим. Але недовго довелося «господарювати» ворогові. 8 червня, прорвавши польський фронт, Перша Кінна армія перейшла в рішучий контрнаступ. 20 червня 4-а кавалерійська дивізія під командуванням О. Я. Пархоменка визволила Кутузове від інтервентів.
Після закінчення громадянської війни містечко було напівзруйноване, а економіка його підірвана. В липні створено ревком та комітет незаможних селян. Відновив свою діяльність партійний осередок, в якому налічувалося 6 комуністів. Вони мобілізовували трудящих на відбудову зруйнованого господарства. Велика увага насамперед приділялася виконанню продрозкладки, водночас велася боротьба з бандитизмом. 18 липня оголошено трудову мобілізацію для ремонту й відбудови шляхів, мостів через Іршу. У 1921 році, в третю річницю загибелі активного учасника боротьби за владу Рад В. Володарського, містечко було перейменоване на Володарськ. На цей час у ньому налічувався 971 двір. Містечковий КНС виявляв у куркулів лишки землі, зерна, продуктів харчування, збирав гроші для подання допомоги вдовам, сиротам, родинам червоноармійців, організовував шефство над військовими частинами. За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року Володарськ став селищем, центром однойменного району Коростенського округу. Під керівництвом створених партійних, радянських і комсомольських органів трудящі ще з більшим ентузіазмом відроджували його
Володарськ-Волинський
Сторінка 3 з 8
їх інтересів. Вони відмовилися посилати своїх представників на селянський з'їзд у Житомир, а також складати списки виборців і брати будь-яку участь у виборах до Установчих зборів.З великою радістю зустріли трудящі Кутузового звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. З допомогою солдатів 129-го Бессарабського полку вони почали втілювати в життя ленінський Декрет про
Захопивши містечко наприкінці лютого, окупанти грабували населення, вивозили до Німеччини хліб, худобу тощо. Навіть помічник повітового старости, в травні побувавши в Кутузовому й волості, констатував в офіційному донесенні: «Селяни живуть у землянках і під відкритим небом, не мають не тільки худоби і сільськогосподарських продуктів, а й, навіть, хліба для харчування. їдять зілля, що збирають на полях». Трудящі піднімалися на боротьбу проти загарбників. Вони йшли в ліси, створювали партизанські загони, били ненависного ворога. Наприкінці грудня 1918 року кайзерівці втекли з містечка, але влада перейшла до ставлеників буржуазно-націоналістичної Директорії.
В березні 1919 року Червона Армія визволила Кутузове від петлюрівців. Створено ревком, який докладав усіх зусиль для зміцнення Радянської влади, захисту її від різних банд. Селяни знову одержали землю. В серпні Кутузове опинилося в смузі запеклих боїв за Коростенський вузол, що точилися між підрозділами прославленої 44-ї дивізії й петлюрівцями. 4 вересня ворог захопив містечко, але ненадовго. В другій половині вересня радянські війська вибили його.
Одразу після визволення створені містечковий та волосний ревкоми продовжили роботу щодо здійснення соціалістичних перетворень. Наприкінці грудня 1919 року обрано комітет бідноти. 1 лютого 1920 року створено партійний осередок, до якого входило 9 комуністів. Вони проводили значну роботу щодо згуртування сільської бідноти. 28 лютого відбувся волосний з'їзд сільських комбідів, що обговорив питання про розподіл землі, відібраної у нетрудових елементів, якою насамперед наділятимуться безземельні та малоземельні селяни. Волревком інформував з'їзд про те, що відділ соціального забезпечення відкрив у містечку 2 їдальні для голодуючого заселення та дитбудинок для дітей-сиріт. Організовано також волосну надзвичайну комісію для боротьби з епідемією тифу. Губревком виділив на ці потреби 100 тис. крб. Було відкрито два ізолятори, дезкамеру, розпочато ремонт лазні, пральні. У першій половині квітня відбулися вибори містечкової Ради та волвиконкому.
Наприкінці квітня 1920 року Кутузове окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі. На захопленій землі загарбники запровадили жорстокий режим. Але недовго довелося «господарювати» ворогові. 8 червня, прорвавши польський фронт, Перша Кінна армія перейшла в рішучий контрнаступ. 20 червня 4-а кавалерійська дивізія під командуванням О. Я. Пархоменка визволила Кутузове від інтервентів.
Після закінчення громадянської війни містечко було напівзруйноване, а економіка його підірвана. В липні створено ревком та комітет незаможних селян. Відновив свою діяльність партійний осередок, в якому налічувалося 6 комуністів. Вони мобілізовували трудящих на відбудову зруйнованого господарства. Велика увага насамперед приділялася виконанню продрозкладки, водночас велася боротьба з бандитизмом. 18 липня оголошено трудову мобілізацію для ремонту й відбудови шляхів, мостів через Іршу. У 1921 році, в третю річницю загибелі активного учасника боротьби за владу Рад В. Володарського, містечко було перейменоване на Володарськ. На цей час у ньому налічувався 971 двір. Містечковий КНС виявляв у куркулів лишки землі, зерна, продуктів харчування, збирав гроші для подання допомоги вдовам, сиротам, родинам червоноармійців, організовував шефство над військовими частинами. За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року Володарськ став селищем, центром однойменного району Коростенського округу. Під керівництвом створених партійних, радянських і комсомольських органів трудящі ще з більшим ентузіазмом відроджували його