Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Великий вплив на робітників Малина справила Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року. Під впливом подій у
Петрограді, Москві, Києві та інших містах країни тут завирувало політичне життя. На паперовій фабриці була створена Рада робітничих депутатів. Під її керівництвом робітники 18 квітня оголосили і провели загальний страйк, що тривав 9 днів і закінчився перемогою. Адміністрація погодилась підвищити заробітну плату на 50—75 проц., звітуватись перед робітниками про прибутки фабрики, нікого не звільняти без згоди конфліктної комісії, обраної робітниками, обладнати при фабриці медпункт, аптеку.
У квітні — травні 1917 року в Малині було створено організацію РСДРП(б), яка 10—12 липня 1917 року взяла участь у конференції РСДРП(б) Південно-Західного краю. На той час в організації налічувалося 60 чоловік. Вони вели серед трудящих роз'яснювальну роботу: викривали антинародну політику Тимчасового уряду та Центральної ради, піддавали нищівній критиці українських і єврейських націоналістів, меншовиків, есерів та інших угодовців. В доповіді обласного комітету РСДРП(б) Південно-Західного краю, надісланій Центральному комітету влітку 1917 року, говорилося, що в Малині популярність більшовицьких лозунгів зросла й успіх агітації підвищився після того, як на одних із зборів були дані роз'яснення подій та лозунгів.
Щастя і радість трудящим принесла Велика Жовтнева соціалістична революція. На початку 1918 року в Малині встановлено Радянську владу, але вона проіснувала недовго. В лютому вторглися німецькі окупанти і встановили жорстокий окупаційний режим. Проте трудящі не схилили голови. За дорученням Радомишльського повітового комітету РКП(б) весною 1918 року в районі Малина створено партизанський загін. Ним керували І. І. Драпій та І. О. Чернов-Мирутенко. їх найближчими соратниками по боротьбі були Ш. С. Остраковський, О. К. Мирутенко та Ф. М. Мельниченко. Малинські партизани успішно провели ряд бойових операцій. 18 липня 1918 року розгромили значні сили німців, каральний загін гетьманців і зайняли станцію та село Чоповичі, захопивши 30 гармат, 40 кулеметів, чимало іншого військового майна. Здійснення операцій не обходилося без жертв. В одній з них окупанти схопили більшовика Ф. М. Мельниченка і 18 серпня 1918 року після жорстоких катувань стратили. В записці, написаній рідним і друзям перед стратою, Мельниченко закликав: «Дорогі брати, не занепадайте духом, будьте бадьорими. Труднощі, що їх переживає Радянська влада, — тимчасові. Справа більшовиків переможе».
Після І з'їзду КП(б)У відповідно до його рішень Малин став на Київщині одним з чотирьох районних центрів підпільної партійної роботи. Тут же діяла одна з 15 підпільних більшовицьких друкарень на Україні.
Під тиском революційних сил німецькі окупанти залишили нашу країну. Зазнавала нищівних ударів петлюрівська Директорія, яка в грудні 1918 року захопила владу на Україні. В лютому 1919 року малинські партизани знищили великий загін петлюрівців і оволоділи станцією Малин. Через кілька днів вони роззброїли петлюрівську комендатуру містечка. Наприкінці березня 1919 року Червона Армій визволила Малин від петлюрівців. Одразу було створено містечковий ревком, а через кілька днів — волосний, головою якого став колишній командир партизанського загону І. І. Драпій, секретарем В. І. Канюка. Душею ревкому були більшовики. На початку червня 1919 року в містечку їх налічувалося 30. Борючись за утвердження Радянської влади, вони виконували найважчі завдання. Влітку 1919 року за рішенням волосного ревкому в банду Соколовського був направлений більшовик О. К. Мирутенко. За його допомогою банда була ліквідована.
Запеклі бої в районі Малина точилися влітку й восени 1919 року, коли вели наступ денікінці з півдня і петлюрівці з заходу. Тут діяла 44-а стрілецька дивізія, якою командував М. О. Щорс, а після його загибелі — І. Н. Дубовий. На початку вересня, коли дивізія боронила Коростенський залізничний вузол, її штаб розміщувався в Малині.
У грудні 1919 року виник комсомольський осередок. У лютому 1920 року він об'єднував 80 членів і 60 співчуваючих. Вони вивчали військову справу, вели політико-виховну роботу серед молоді, проводили комуністичні недільники. На одному з них було навантажено 3 вагони дров для Києва та відремонтовано військовий госпіталь. 15 комсомольців було виділено для роботи в селах.
Малин
Сторінка 3 з 10
громлять будинки, палять поміщицькі маєтки. Загальна паніка, просимо захисту». Лише силою зброї антивоєнні заворушення були придушені.Великий вплив на робітників Малина справила Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року. Під впливом подій у
У квітні — травні 1917 року в Малині було створено організацію РСДРП(б), яка 10—12 липня 1917 року взяла участь у конференції РСДРП(б) Південно-Західного краю. На той час в організації налічувалося 60 чоловік. Вони вели серед трудящих роз'яснювальну роботу: викривали антинародну політику Тимчасового уряду та Центральної ради, піддавали нищівній критиці українських і єврейських націоналістів, меншовиків, есерів та інших угодовців. В доповіді обласного комітету РСДРП(б) Південно-Західного краю, надісланій Центральному комітету влітку 1917 року, говорилося, що в Малині популярність більшовицьких лозунгів зросла й успіх агітації підвищився після того, як на одних із зборів були дані роз'яснення подій та лозунгів.
Щастя і радість трудящим принесла Велика Жовтнева соціалістична революція. На початку 1918 року в Малині встановлено Радянську владу, але вона проіснувала недовго. В лютому вторглися німецькі окупанти і встановили жорстокий окупаційний режим. Проте трудящі не схилили голови. За дорученням Радомишльського повітового комітету РКП(б) весною 1918 року в районі Малина створено партизанський загін. Ним керували І. І. Драпій та І. О. Чернов-Мирутенко. їх найближчими соратниками по боротьбі були Ш. С. Остраковський, О. К. Мирутенко та Ф. М. Мельниченко. Малинські партизани успішно провели ряд бойових операцій. 18 липня 1918 року розгромили значні сили німців, каральний загін гетьманців і зайняли станцію та село Чоповичі, захопивши 30 гармат, 40 кулеметів, чимало іншого військового майна. Здійснення операцій не обходилося без жертв. В одній з них окупанти схопили більшовика Ф. М. Мельниченка і 18 серпня 1918 року після жорстоких катувань стратили. В записці, написаній рідним і друзям перед стратою, Мельниченко закликав: «Дорогі брати, не занепадайте духом, будьте бадьорими. Труднощі, що їх переживає Радянська влада, — тимчасові. Справа більшовиків переможе».
Після І з'їзду КП(б)У відповідно до його рішень Малин став на Київщині одним з чотирьох районних центрів підпільної партійної роботи. Тут же діяла одна з 15 підпільних більшовицьких друкарень на Україні.
Під тиском революційних сил німецькі окупанти залишили нашу країну. Зазнавала нищівних ударів петлюрівська Директорія, яка в грудні 1918 року захопила владу на Україні. В лютому 1919 року малинські партизани знищили великий загін петлюрівців і оволоділи станцією Малин. Через кілька днів вони роззброїли петлюрівську комендатуру містечка. Наприкінці березня 1919 року Червона Армій визволила Малин від петлюрівців. Одразу було створено містечковий ревком, а через кілька днів — волосний, головою якого став колишній командир партизанського загону І. І. Драпій, секретарем В. І. Канюка. Душею ревкому були більшовики. На початку червня 1919 року в містечку їх налічувалося 30. Борючись за утвердження Радянської влади, вони виконували найважчі завдання. Влітку 1919 року за рішенням волосного ревкому в банду Соколовського був направлений більшовик О. К. Мирутенко. За його допомогою банда була ліквідована.
Запеклі бої в районі Малина точилися влітку й восени 1919 року, коли вели наступ денікінці з півдня і петлюрівці з заходу. Тут діяла 44-а стрілецька дивізія, якою командував М. О. Щорс, а після його загибелі — І. Н. Дубовий. На початку вересня, коли дивізія боронила Коростенський залізничний вузол, її штаб розміщувався в Малині.
У грудні 1919 року виник комсомольський осередок. У лютому 1920 року він об'єднував 80 членів і 60 співчуваючих. Вони вивчали військову справу, вели політико-виховну роботу серед молоді, проводили комуністичні недільники. На одному з них було навантажено 3 вагони дров для Києва та відремонтовано військовий госпіталь. 15 комсомольців було виділено для роботи в селах.