Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Навесні 1920 року на Україні знову склалося загрозливе становище. 25 квітня у похід на Країну Рад рушили польські інтервенти. Просуваючись вздовж залізниці Ковель — Київ, вони 26 квітня підійшли до Малина і оточили його. 27 квітня 1920
року під тиском польської кінноти радянські частини залишили містечко. Однак не встигли інтервенти закріпитися в Малині, як 7-а стрілецька дивізія стрімким контрударом оволоділа Малином і примусила їх відійти, захопивши при цьому багато полонених, 8 гармат і 23 кулемети. За успішні бойові операції під Коростенем і Малином Реввійськрада Республіки нагородила 7-у стрілецьку дивізію почесним революційним Червоним Прапором.
Лише підтягнувши значні сили, інтервенти 28 квітня знову ввійшли у містечко, але не надовго. У другій половині червня 14-а кавалерійська дивізія легендарного героя громадянської війни О. Я. Пархоменка та 131-а Таращанська бригада визволили Малин. В роки громадянської війни героїчно боролися за владу Рад
кулеметник бронепоїзда «Гроза революції» та багато інших малинців.
Під час громадянської війни Малин зазнав великих руйнувань. Паперову фабрику спалили самі фабриканти, щоб вона не дісталася народу. Збереглось лише одне невелике приміщення. Але завдяки зусиллям робітників вже на кінець 1920 року фабрика дала першу продукцію. На початку 1921 року створено фабричний комсомольський осередок. 15 липня 1923 року папірники ухвалили рішення про обрання В. І. Леніна почесним сіточником фабрики. Фабрика швидко розвивалась і день-у-день нарощувала випуск продукції. 1924 року на ній працювало 260 робітників (серед них 38 комуністів і 68 комсомольців).
1924 року в Малині збудовано електростанцію потужністю 55 квт. У 1925/26 господарському році стала до ладу фабрика гнутих меблів, що спершу виготовляла 150 стільців на день, а через два роки — 600. Відновили роботу цегельний і маслозавод, три підприємства обробітку шкіри, кілька промислових артілей, що виготовляли переважно гнуті меблі.
У травні 1921 року тут виник ТСОЗ «Іскра». До нього вступило 7 бідняцьких дворів, в яких налічувався 31 чоловік, з них 16 працездатних. В колективному володінні тсозівців було 38 дес. землі. Вони мали молотарку, два плуги, чотири борони, віз. У 1924 році ТСОЗ уже налічував 11 господарств, з яких 8 були комнезамівськими. Поруч з «Іскрою» в Малині виникли хліборобські артілі «Багаття» та «Єднання». 1926 року всі три артілі об'єднували 25 родин. Вони мали 173 дес. землі.
1923 року в складі Київської губернії утворено 7 округів, у т. ч. Малинський.
Вживалися заходи до налагодження охорони здоров'я. Чимало зробив для цього лікар І. І. Соснін, який завідував амбулаторією. Щоб запобігти епідеміям, він обладнав на залізничній станції санпропускник. З 1922 року в Малині працювала лікарня.
1921 року у волості, з метою боротьби з безпритульністю, був проведений «Тиждень дитини», під час якого організовано малинський дитячий будинок. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення створювалися спеціальні гуртки. 1922 року почали діяти дві семирічні загальноосвітні та чотирирічна сільськогосподарська школи.
З допомогою держави робилися перші кроки в галузі культурного будівництва. При паперовій фабриці діяв робітничий клуб. 1925 року споруджено районний селянський будинок. При ньому відкрилася бібліотека з книжковим фондом близько 8 тис. примірників. У 1923—1924 рр. в Малині видавалась окружна газета «Серп і Молот». При ній діяв літературний гурток.
З великим болем у серці переживали трудящі Малина смерть В. І. Леніна. 24 січня відбувся траурний мітинг, на якому робітники й селяни поклялися неухильно йти ленінським шляхом, завжди і в усьому бути вірними справі Ілліча.
У листопаді 1924 року Малинський округ було ліквідовано, його територію поділено між Київською і Волинською губерніями. Малинський район увійшов до складу Коростенського округу. У вересні 1925 року Малин віднесено до категорії селищ міського типу. Малин продовжував рости і розвиватись. Якщо 1923 року в ньому було 7426 чоловік населення, то через три роки — вже 8816.
Малин
Сторінка 4 з 10
На початку 1920 року в Малині існувала сільськогосподарська артіль. Зберігся протокол її зборів від 10 лютого 1920 року. З нього видно; що артіль об'єднувала сім дворів, мала 25 дес. орної землі, трьох коней, плуг, дві борони, п'ять кіс, чотири сапки.Навесні 1920 року на Україні знову склалося загрозливе становище. 25 квітня у похід на Країну Рад рушили польські інтервенти. Просуваючись вздовж залізниці Ковель — Київ, вони 26 квітня підійшли до Малина і оточили його. 27 квітня 1920
Лише підтягнувши значні сили, інтервенти 28 квітня знову ввійшли у містечко, але не надовго. У другій половині червня 14-а кавалерійська дивізія легендарного героя громадянської війни О. Я. Пархоменка та 131-а Таращанська бригада визволили Малин. В роки громадянської війни героїчно боролися за владу Рад
кулеметник бронепоїзда «Гроза революції» та багато інших малинців.
Під час громадянської війни Малин зазнав великих руйнувань. Паперову фабрику спалили самі фабриканти, щоб вона не дісталася народу. Збереглось лише одне невелике приміщення. Але завдяки зусиллям робітників вже на кінець 1920 року фабрика дала першу продукцію. На початку 1921 року створено фабричний комсомольський осередок. 15 липня 1923 року папірники ухвалили рішення про обрання В. І. Леніна почесним сіточником фабрики. Фабрика швидко розвивалась і день-у-день нарощувала випуск продукції. 1924 року на ній працювало 260 робітників (серед них 38 комуністів і 68 комсомольців).
1924 року в Малині збудовано електростанцію потужністю 55 квт. У 1925/26 господарському році стала до ладу фабрика гнутих меблів, що спершу виготовляла 150 стільців на день, а через два роки — 600. Відновили роботу цегельний і маслозавод, три підприємства обробітку шкіри, кілька промислових артілей, що виготовляли переважно гнуті меблі.
У травні 1921 року тут виник ТСОЗ «Іскра». До нього вступило 7 бідняцьких дворів, в яких налічувався 31 чоловік, з них 16 працездатних. В колективному володінні тсозівців було 38 дес. землі. Вони мали молотарку, два плуги, чотири борони, віз. У 1924 році ТСОЗ уже налічував 11 господарств, з яких 8 були комнезамівськими. Поруч з «Іскрою» в Малині виникли хліборобські артілі «Багаття» та «Єднання». 1926 року всі три артілі об'єднували 25 родин. Вони мали 173 дес. землі.
1923 року в складі Київської губернії утворено 7 округів, у т. ч. Малинський.
Вживалися заходи до налагодження охорони здоров'я. Чимало зробив для цього лікар І. І. Соснін, який завідував амбулаторією. Щоб запобігти епідеміям, він обладнав на залізничній станції санпропускник. З 1922 року в Малині працювала лікарня.
1921 року у волості, з метою боротьби з безпритульністю, був проведений «Тиждень дитини», під час якого організовано малинський дитячий будинок. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення створювалися спеціальні гуртки. 1922 року почали діяти дві семирічні загальноосвітні та чотирирічна сільськогосподарська школи.
З допомогою держави робилися перші кроки в галузі культурного будівництва. При паперовій фабриці діяв робітничий клуб. 1925 року споруджено районний селянський будинок. При ньому відкрилася бібліотека з книжковим фондом близько 8 тис. примірників. У 1923—1924 рр. в Малині видавалась окружна газета «Серп і Молот». При ній діяв літературний гурток.
З великим болем у серці переживали трудящі Малина смерть В. І. Леніна. 24 січня відбувся траурний мітинг, на якому робітники й селяни поклялися неухильно йти ленінським шляхом, завжди і в усьому бути вірними справі Ілліча.
У листопаді 1924 року Малинський округ було ліквідовано, його територію поділено між Київською і Волинською губерніями. Малинський район увійшов до складу Коростенського округу. У вересні 1925 року Малин віднесено до категорії селищ міського типу. Малин продовжував рости і розвиватись. Якщо 1923 року в ньому було 7426 чоловік населення, то через три роки — вже 8816.