Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Першу п'ятирічку було виконано достроково, у червні 1932 року,— за три роки і дев'ять місяців. На відзнаку своєї трудової перемоги папірники поруч з будинком культури спорудили пам'ятник В. І. Леніну, на постаменті якого викарбувані слова: «Леніну — в пам'ять виконання його заповітів, в день дострокового завершення першої п'ятирічки — від колективу робітників і інженерно-технічних працівників Малинської паперової фабрики». Трудове піднесення не спадало і в наступні роки. Першим послідовником О. Стаханова став у Малині сіточник М. Мельниченко, син потомственного папірника. Лише за 6 місяців 1936 року лави стахановців зросли з 136 до 254 чоловік.
Розвивались і інші промислові підприємства Малина — меблева фабрика, цегельний завод, промислові артілі.
14 травня 1928 року створено малинське машинно-тракторне товариство. Спочатку в нього входило 26 господарств: 23 бідняцькі й 3 середняцькі. Серед членів товариства були один комуніст та один комсомолець. Держава надала кооператорам кредит, і вони придбали 2 сортувалки, 2 молотарки, трієр, жниварку, 12 плугів. Цією технікою користувались також незаможники, які не були членами товариства.
1930 року в Малині організовано колгосп імені Леніна, а 1931 року — «Червоний партизан». Першим головою «Червоного партизана» став колишній командир Малинського партизанського загону І. О. Чернов-Мирутенко. Важливу роль у колгоспному будівництві відіграла Малинська МТС, організована восени 1930 року. У фонд її будівництва селищна комсомольська організація в лютому 1931 року внесла 896 крб. На початку 1932 року МТС налічувала 52 трактори. 1936 року тут було 16 тракторних бригад, з яких 4 стахановські. Множилися ряди передовиків колгоспного будівництва. Зокрема О. І. Фоменко (нині Бобошко) самовіддано працювала в сільськогосподарській артілі з перших днів її заснування ланковою, бригадиром, заступником голови колгоспу. Під час масової колективізації робітник паперової фабрики М. П. Дубровець був висунутий на посаду голови колгоспу с. Головки Малинського району. 1933 року він брав участь в роботі І Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва нагороджений орденом «Знак Пошани».
Дедалі поліпшувався добробут трудящих. Про це переконливо свідчить те, що товарообіг підприємств торгівлі та громадського харчування лише з 1934 по 1937 рр. подвоївся.
1931 року в Малині діяли лікарня, поліклініка, стоматологічний кабінет, дитяча консультація, аптека. 1940 року тут працювало 12 лікарів і 37 чоловік із середньою медичною освітою. В лікарні було 35 ліжок.
Працювали: 4 загальноосвітні школи, робітничої молоді та медична; технікуми: лісовий та педагогічний. 98 проц. дітей шкільного віку вчилися. Ще в роки першої п'ятирічки при паперовій фабриці відкрилася школа фабрично-заводського навчання. У 11 класах та майстернях 220 юнаків та дівчат готувалися стати кваліфікованими кадровими робітниками. Діяли радпартшколи — 1 та 2 ступенів, політшколи.
Розвивалося культурне будівництво. Працювали будинки культури — районний на 550 місць і при паперовій фабриці — на 350 місць. Активізувала роботу районна бібліотека, що налічувала понад 4 тис. примірників книжок. Крім того, промислові підприємства мали свої бібліотеки. Багатогранне життя селища висвітлювала районна газета «За більшовицькі темпи».
У вересні 1937 року утворено Житомирську область, куди включено і Малинський район. 1938 року Малин віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
Зимою 1940 року, під час війни з білофіннами малинець Б. Л. Кузнецов здійснив ратний подвиг. Він і його друг П. С. Федорчук — уродженець с. Івниці Андрушівського району — під нищівним кулеметним вогнем добралися до ворожого доту й підірвали його. За це відважні воїни удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Малин
Сторінка 5 з 10
В роки довоєнних п'ятирічок були досягнуті успіхи на всіх ділянках господарського і культурного будівництва. Потужність паперової фабрики внаслідок її реконструкції 1929 року порівняно з 1925 подвоїлась. Кількість робітників збільшилась до 700. 1930 року, коли вирішувалось завдання технічного переозброєння народного господарства і почали бурхливо розвиватись електро- та радіотехнічна промисловість, колектив фабрики першим у країні розпочав випуск конденсаторного паперу. Розвивались і інші промислові підприємства Малина — меблева фабрика, цегельний завод, промислові артілі.
14 травня 1928 року створено малинське машинно-тракторне товариство. Спочатку в нього входило 26 господарств: 23 бідняцькі й 3 середняцькі. Серед членів товариства були один комуніст та один комсомолець. Держава надала кооператорам кредит, і вони придбали 2 сортувалки, 2 молотарки, трієр, жниварку, 12 плугів. Цією технікою користувались також незаможники, які не були членами товариства.
1930 року в Малині організовано колгосп імені Леніна, а 1931 року — «Червоний партизан». Першим головою «Червоного партизана» став колишній командир Малинського партизанського загону І. О. Чернов-Мирутенко. Важливу роль у колгоспному будівництві відіграла Малинська МТС, організована восени 1930 року. У фонд її будівництва селищна комсомольська організація в лютому 1931 року внесла 896 крб. На початку 1932 року МТС налічувала 52 трактори. 1936 року тут було 16 тракторних бригад, з яких 4 стахановські. Множилися ряди передовиків колгоспного будівництва. Зокрема О. І. Фоменко (нині Бобошко) самовіддано працювала в сільськогосподарській артілі з перших днів її заснування ланковою, бригадиром, заступником голови колгоспу. Під час масової колективізації робітник паперової фабрики М. П. Дубровець був висунутий на посаду голови колгоспу с. Головки Малинського району. 1933 року він брав участь в роботі І Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва нагороджений орденом «Знак Пошани».
Дедалі поліпшувався добробут трудящих. Про це переконливо свідчить те, що товарообіг підприємств торгівлі та громадського харчування лише з 1934 по 1937 рр. подвоївся.
1931 року в Малині діяли лікарня, поліклініка, стоматологічний кабінет, дитяча консультація, аптека. 1940 року тут працювало 12 лікарів і 37 чоловік із середньою медичною освітою. В лікарні було 35 ліжок.
Працювали: 4 загальноосвітні школи, робітничої молоді та медична; технікуми: лісовий та педагогічний. 98 проц. дітей шкільного віку вчилися. Ще в роки першої п'ятирічки при паперовій фабриці відкрилася школа фабрично-заводського навчання. У 11 класах та майстернях 220 юнаків та дівчат готувалися стати кваліфікованими кадровими робітниками. Діяли радпартшколи — 1 та 2 ступенів, політшколи.
Розвивалося культурне будівництво. Працювали будинки культури — районний на 550 місць і при паперовій фабриці — на 350 місць. Активізувала роботу районна бібліотека, що налічувала понад 4 тис. примірників книжок. Крім того, промислові підприємства мали свої бібліотеки. Багатогранне життя селища висвітлювала районна газета «За більшовицькі темпи».
У вересні 1937 року утворено Житомирську область, куди включено і Малинський район. 1938 року Малин віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
Зимою 1940 року, під час війни з білофіннами малинець Б. Л. Кузнецов здійснив ратний подвиг. Він і його друг П. С. Федорчук — уродженець с. Івниці Андрушівського району — під нищівним кулеметним вогнем добралися до ворожого доту й підірвали його. За це відважні воїни удостоєні звання Героя Радянського Союзу.