Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У вогні смертю героїв загинули Ніна Сосніна, І. І. Соснін, Є. Ф. Дорошок та троє партизанів, які були з ними.
Ряд учасників Малинського партійно-комсомольського підпілля удостоєні високих урядових нагород. П. А. Тараскіну й Н. І. Сосніній посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
12 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту визволили Малин від фашистських загарбників. У боях за місто відзначилися 4-й гвардійський Кантемирівський танковий корпус під командуванням генерал-лейтенанта П. П. Полубоярова. Сміливо і вміло тут також діяли 226-а Глухівсько-Київська і 112-а стрілецька дивізії. Разом з мільйонами радянських воїнів у лавах Червоної Армії відважно боролися з ворогом близько 1400 малинців. Санітарний інструктор комуніст М. П. Грищенко за час перебування на фронті, ризикуючи життям, виніс з поля бою 176 поранених бійців та офіцерів. За мужність і героїзм, проявлені при врятуванні поранених, він удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Багато операцій по розгрому угруповань противника було здійснено в роки війни під керівництвом уродженців Малина генералів Ф. А. Мельниченка та А. І. Канюки. Бойовими орденами і медалями відзначені всі радянські воїни, але багато з них навіть не встигли одержати свої нагороди. Захищаючи від фашистських загарбників честь, свободу і незалежність Радянської Батьківщини, смертю героїв загинуло 530 жителів міста. В оборонних і наступальних боях за Малин віддали своє життя 920 радянських воїнів, партизанів-підпільників — славних синів і дочок всіх братніх народів нашої багатонаціональної держави.
За роки німецько-фашистської окупації Малин зазнав великих втрат. Тут було розстріляно і закатовано 1313 чоловік. 187 юнаків і дівчат ворог силоміць вивіз на каторжні роботи. Німецько-фашистські розбійники вивели з ладу всі промислові підприємства, зруйнували і спалили колгоспні господарства, лікарні, школи, бібліотеки, 70 проц. житлового фонду.
Одразу ж після визволення відновили роботу райком партії, районний і міський виконавчий комітети Рад депутатів трудящих. Трудящі міста на чолі з комуністами активно взялися за відбудову зруйнованого господарства. Великою була допомога держави й братніх республік. Вже восени 1944 року дала першу продукцію паперова фабрика.
На початку 1945 року працювали фабрика гнутих меблів, промислові артілі.
Поступово відроджували господарства малинські колгоспи — ім. Леніна та «Червоний партизан». Успішно провели вони першу після визволення сівбу, зібрали урожай і 1944 року виконали план хлібозаготівель. Одразу після визволення розгорнула роботу лікарня. Діти шкільного віку пішли до школи.
Відбудовуючи господарство, трудящі міста піклувалися про сім'ї військовослужбовців, інвалідів війни та про дітей-сиріт. Уже 1944 року народним методом було відремонтовано 53 квартири, 110 сім'ям завезено паливо. Не забували малинці й про Червону Армію, що переможно громила ворога: слали на фронт подарунки, передплачували облігації державної позики, вели з радянськими воїнами жваве листування.
Після переможного завершення війни з особливою силою розгорнулася боротьба трудящих Малина за відбудову й дальший розвиток народного господарства. 6 листопада 1947 року на паперовій фабриці стала до ладу дизельна електростанція потужністю 100 квт. Цим трудовим досягненням трудящі Малина відзначили 30-річчя Великого Жовтня. А через два роки фабрика перевершила довоєнний рівень випуску продукції. Тоді, 1949 року, працювали 4 папероробні машини. Трудовий колектив підприємства налічував близько 1 тис. робітників, інженерно-технічних працівників і службовців.
Розширювали виробництво інші промислові підприємства. Зараз у місті — 17 промислових підприємств, зокрема каменедробильний, бетонний, овочесушильний, хлібний, молочний заводи, на яких зайнято понад 8700 робітників, інженерно-технічних працівників та службовців.
Провідним підприємством, як і раніше, є паперова фабрика, колектив якої ще 1961 року дав країні першу партію чотиримікронного паперу.
1964 року колектив фабрики одним з перших в області удостоєний звання колективу комуністичної праці. Колектив підприємства неодноразово здобував першість у всесоюзному та республіканському змаганнях папірників,
Малин
Сторінка 7 з 10
оскаженілі фашисти підпалили будинок, вони сподівалися, що таким чином примусять підпільників здатись, але ті продовжували відстрілюватись аж поки не завалилася охоплена полум'ям будівля.У вогні смертю героїв загинули Ніна Сосніна, І. І. Соснін, Є. Ф. Дорошок та троє партизанів, які були з ними.
12 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту визволили Малин від фашистських загарбників. У боях за місто відзначилися 4-й гвардійський Кантемирівський танковий корпус під командуванням генерал-лейтенанта П. П. Полубоярова. Сміливо і вміло тут також діяли 226-а Глухівсько-Київська і 112-а стрілецька дивізії. Разом з мільйонами радянських воїнів у лавах Червоної Армії відважно боролися з ворогом близько 1400 малинців. Санітарний інструктор комуніст М. П. Грищенко за час перебування на фронті, ризикуючи життям, виніс з поля бою 176 поранених бійців та офіцерів. За мужність і героїзм, проявлені при врятуванні поранених, він удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Багато операцій по розгрому угруповань противника було здійснено в роки війни під керівництвом уродженців Малина генералів Ф. А. Мельниченка та А. І. Канюки. Бойовими орденами і медалями відзначені всі радянські воїни, але багато з них навіть не встигли одержати свої нагороди. Захищаючи від фашистських загарбників честь, свободу і незалежність Радянської Батьківщини, смертю героїв загинуло 530 жителів міста. В оборонних і наступальних боях за Малин віддали своє життя 920 радянських воїнів, партизанів-підпільників — славних синів і дочок всіх братніх народів нашої багатонаціональної держави.
За роки німецько-фашистської окупації Малин зазнав великих втрат. Тут було розстріляно і закатовано 1313 чоловік. 187 юнаків і дівчат ворог силоміць вивіз на каторжні роботи. Німецько-фашистські розбійники вивели з ладу всі промислові підприємства, зруйнували і спалили колгоспні господарства, лікарні, школи, бібліотеки, 70 проц. житлового фонду.
Одразу ж після визволення відновили роботу райком партії, районний і міський виконавчий комітети Рад депутатів трудящих. Трудящі міста на чолі з комуністами активно взялися за відбудову зруйнованого господарства. Великою була допомога держави й братніх республік. Вже восени 1944 року дала першу продукцію паперова фабрика.
На початку 1945 року працювали фабрика гнутих меблів, промислові артілі.
Поступово відроджували господарства малинські колгоспи — ім. Леніна та «Червоний партизан». Успішно провели вони першу після визволення сівбу, зібрали урожай і 1944 року виконали план хлібозаготівель. Одразу після визволення розгорнула роботу лікарня. Діти шкільного віку пішли до школи.
Відбудовуючи господарство, трудящі міста піклувалися про сім'ї військовослужбовців, інвалідів війни та про дітей-сиріт. Уже 1944 року народним методом було відремонтовано 53 квартири, 110 сім'ям завезено паливо. Не забували малинці й про Червону Армію, що переможно громила ворога: слали на фронт подарунки, передплачували облігації державної позики, вели з радянськими воїнами жваве листування.
Після переможного завершення війни з особливою силою розгорнулася боротьба трудящих Малина за відбудову й дальший розвиток народного господарства. 6 листопада 1947 року на паперовій фабриці стала до ладу дизельна електростанція потужністю 100 квт. Цим трудовим досягненням трудящі Малина відзначили 30-річчя Великого Жовтня. А через два роки фабрика перевершила довоєнний рівень випуску продукції. Тоді, 1949 року, працювали 4 папероробні машини. Трудовий колектив підприємства налічував близько 1 тис. робітників, інженерно-технічних працівників і службовців.
Розширювали виробництво інші промислові підприємства. Зараз у місті — 17 промислових підприємств, зокрема каменедробильний, бетонний, овочесушильний, хлібний, молочний заводи, на яких зайнято понад 8700 робітників, інженерно-технічних працівників та службовців.
Провідним підприємством, як і раніше, є паперова фабрика, колектив якої ще 1961 року дав країні першу партію чотиримікронного паперу.
1964 року колектив фабрики одним з перших в області удостоєний звання колективу комуністичної праці. Колектив підприємства неодноразово здобував першість у всесоюзному та республіканському змаганнях папірників,