Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Радомишль

Сторінка 4 з 10
регулярні загони Червоної Армії, які разом з місцевими загонами добровольців знищили бандитів.
У серпні 1919 року Радомисль знову захопили петлюрівці. 17 вересня частини Південної групи радянських військ визволили Радомисль від ворога. В складі 58-ї стрілецької дивізії І. Ф. Федька безстрашно воювали з ворогами й
червоноармійці-угорці інтернаціонального полку на чолі з комуністом-угорцем Лайошем Гавро. Політвідділ дивізії з участю члена реввійськради 12-ї армії В. П. Затонського, який у той час перебував у Радомислі, відновив роботу повітового ревкому та його відділів. Почалася відбудова господарства. В листопаді стали до ладу меха­нічний і чавуноливарний заводи, суконна фабрика, дві цегельні, смолокурня, клеє­варний та миловарний заводи, гільзова фабрика, електростанція, 4 кузні та водогін.
Значна увага приділялася охороні здоров'я трудящих. 22 жовтня 1919 року створено санітарне бюро, а 25 листопада — надзвичайну комісію для боротьби з епідеміями. Було відкрито дві лікарні, дві зубні амбулаторії, два пологові будинки, а в передмісті — фельдшерсько-акушерський пункт та амбулаторію. У місті працювало п'ять шкіл, у т. ч. дві вищі початкові, одна першого ступеня, дві — другого ступеня. Замість чоловічої гімназії створено міську соціально-економічну професійну школу на 105 учнів.
Мирне життя, однак, незабаром було перерване нападом на Країну Рад буржуазно-поміщицької Польщі. В квітні 1920 року інтервенти захопили місто й почали нещадно грабувати та вбивати населення. 15 червня радянські війська вигнали інтервентів з міста. Через два дні відновив діяльність повітовий ревком, пізніше — всі партійні, радянські та громадські організації. В тяжких умовах розрухи й вели­ких нестатків вони зуміли мобілізувати трудящих на відбудову народного господар­ства. В квітні 1922 року відбувся четвертий повітовий з'їзд Рад, на якому розгляда­лися питання зміцнення Радянської влади та відбудови народного господарства в місті й повіті, 180 делегатів, у т. ч. 83 комуністи, одноголосно схвалили політику Комуністичної партії, спрямовану на політичну, економічну й воєнну єдність на­родів усіх братніх республік.
За короткий строк піднято з руїн шкіряний завод. У лютому 1921 року шкіряники протягом тижня дві години працювали надурочно, а зароблені за цей час гроші відраховували у фонд допомоги шахтарям Донбасу. Видавав продукцію миловар­ний завод, чавуноливарний та механічний об'єдналися в одне підприємство — меха­нічний завод, який у 1925 році випускав нескладні машини й знаряддя праці для сільського господарства. На кінець відбудовного періоду діяли пивоварний завод, електростанція, суконна фабрика, меблева майстерня, водогін. Проведено кооперу­вання ремісників. 1923 року відкрито кредитне товариство «Кустар», створено кооператив військових інвалідів, сільськогосподарське товариство «Колос» та інші.
Партійні й радянські органи проявляли турботу про поліпшення економічних та культурних умов життя робітників, червоноармійців та їх сімей. У грудні 1920 року проводився тиждень сім'ї червоноармійця, під час якого збиралися кошти, заготовлялося паливо, ремонтувалися житлові приміщення для сімей військовослужбовців. У нетрудових елементів вилучено понад 14 тис. кв. метрів житлової площі, яку передано робітникам.
Багато уваги приділялося налагодженню охорони здоров'я. На базі двох лікарень 1923 року створено міську лікарню, в якій працювало 6 лікарів, 2 стоматологи, 2 акушери і 5 медсестер. Удосконалювалась і система народної освіти. В лютому 1920 року створено першу й другу семирічні трудові школи. Першій 1924 року присвоєно ім'я Т. Г. Шевченка. На подвір'ї школи встановлено погруддя Кобзаря. Проводилася робота щодо ліквідації неписьменності та малописьменності серед дорослого населення. На 1925 рік у школах та пунктах лікнепу навчалися грамоти 2500 чоловік. 1921 року на базі соціально-економічної профспілкової школи почав працювати сільськогосподарський технікум, де здобували середню спеціальну освіту 120 учнів. Через два роки технікум переведено з міста в село Ставки Радомисльського повіту.
Збільшилася кількість культосвітніх закладів. При суконній фабриці 1923 року відкрито робітничий клуб ім. К. Маркса, 1924 року — клуб меблевої майстерні, на механічному, шкіряному та пивоварному заводах з 1920 року працювали червоні кутки й бібліотеки. 1924 року збудовано будинок культури та районну бібліотеку. З серпня 1920 року виходила повітова газета «Эхо коммуниста»,


Сучасна карта - Радомишль