Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Радомишль

Сторінка 7 з 10
фабрики, центра­льну частину міста, пам'ятник К. Марксу і Т. Г. Шевченку, перетворили на згарища готель, аптеку, універмаг, гуртожиток школи бухгалтерів, палац піонерів, приміщення двох шкіл, 87 будинків, МТС, усі приміщення колгоспу ім. Леніна, 221 хату. Внаслідок фашистського терору кількість населення міста зменшилася з 11 700 чоловік у 1939 році до 7331 чоловіка в 1945 році.
Після визволення міста від окупантів відновили діяльність партійні й радян­ські організації. Вони мобілізували трудящих на відбудову господарства. 1944 року здано в експлуатацію близько 4 тис. кв. метрів житлової площі. Водночас подавалася допомога колгоспу ім. Близнюка у проведенні польових робіт, ремонті та будівництві тваринницьких ферм. Були виділені приміщення для воєнних госпіта­лів. 1944 року в фонд Червоної Армії трудящі міста внесли близько 47 тис. пудів хліба, 17 780 пудів картоплі, понад 117 тис. літрів молока, 29 тис. штук яєць і зібрали на будівництво танкової колони 1 млн. карбованців.
З великою радістю зустріли жителі Радомисля звістку про перемогу Червоної Армії над фашистською Німеччиною. Певний вклад внесли й вони самі. На фронтах та в партизанських загонах проти гітлерівців билося близько 2 тис. радомисльців. За виявлений героїзм у боротьбі з ворогом 1806 чоловік нагороджено орденами й медалями. Чотирьох орденів Червоного Прапора, ордена Олександра Невського, Вітчизняної війни другого ступеня, двох орденів Червоної Зірки удостоєно Г. Т. Ко­марова, двох орденів Червоного Прапора, двох Червоної Зірки — Г. С. Скляра, ордена Червоного Прапора, Вітчизняної війни — М. В. Крепченка та І. К. Лук'янова, а гвардії старшому лейтенанту В. Т. Бурбі посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Під час форсування річки Вісли він перший зі своїм підрозділом переправився на її лівий берег і до останнього подиху утримував захоплений плацдарм, що забезпечило успіх операції.
Після переможного закінчення війни трудящі Радомисля ще з більшим піднесенням узялися за відбудову й дальший розвиток господарства. Зусиллями кол­госпників і трудящих підприємств протягом четвертої п'ятирічки відновили своє господарство всі приміські колгоспи. 1950 року вони об'єдналися в артіль ім. Леніна, за якою закріплено 4545 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3012 га орної землі. У січні 1944 року вже працювало лісозаготівельне господарство.
З допомогою держави, яка виділяла кошти, будівельні матеріали, устаткування, одне за одним піднімалися з руїн підприємства. На машинобудівному заводі в першому кварталі 1944 року стали до ладу електростанція, вагранки, виконува­лися замовлення колгоспів, виготовлялися запасні частини для сільськогосподар­ських машин. До кінця року працювало 40 робітників. За короткий строк відбудо­вано основні цехи меблевої фабрики. В 1946 році на підприємстві налічувалося 80 робітників. Того ж року почали видавати продукцію пивоварний та маслоробний заводи, які на кінець 1950 досягли довоєнного рівня. Стали до ладу районні харчовий та промисловий комбінати. Останній займався пошиттям і ремонтом одягу й взуття, виробництвом черепиці.
Повністю відновили роботу заклади охорони здоров'я. З 1944 року працювала лікарня на 50 ліжок. Її обслуговувало 23 лікарі та 67 працівників середнього медперсоналу. Діяли також поліклініка, електроводолікарня, санепідемстанція, аптека. Цього ж року розпочалося навчання в семи школах — двох середніх, двох семирічних і трьох початкових. У них налічувалося 1879 учнів. 1946 року відкрито вечірню школу робітничої молоді, будинок піонерів. З дошкільних закладів 1950 року було два дитячі садки на 160 місць. Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників міська Рада багато уваги приділяла організації культ­освітніх закладів. У відремонтованому довоєнному кінотеатрі 1945 року відкрито будинок культури, де демонструвалися кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності. Тут же до 1950 року розміщалася й міська бібліотека. У 1945 році почала виходити районна газета «Соціалістична перемога».
Великою подією в житті міста було відкриття 1946 року пам'ятника В. І. Ле­ніну. Ще напередодні Великої Вітчизняної війни його було привезено з Києва й розпочато будівництво постаменту. Коли фашистські загарбники окупували місто, робітник електростанції, учасник громадянської війни Г. Ф. Струтинський, ризикуючи життям, переховував скульптуру вождя й після


Сучасна карта - Радомишль