Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Командири і політпрацівники всіх рангів особистим прикладом надихали радянських бійців на військові подвиги. Так, коли в районі Малина один з полків почав відходити, командир дивізії генерал-майор К. С. Москаленко (згодом Маршал Радянського Союзу) в повній генеральській формі пішов у бойові порядки, і становище було відновлено.
Наші воїни героїчно захищали кожну п'ядь радянської землі і вкрили себе немеркнучою славою. Коли гітлерівці захопили Бердичів, там залишилося 70 вагонів з боєприпасами. Батальйон радянських воїнів під командуванням майора А. І. Копитіна з боєм пробився на станцію, висадив у повітря боєприпаси і через вісім днів з'єднався з своєю частиною, при цьому вивів з ворожого оточення понад дві роти бійців іншого військового з'єднання.
У середині липня, коли німецькі танки прорвалися з Житомира до Києва, рота 144-го полку 28-ї гірськострілецької дивізії на чолі з молодшим лейтенантом Д. І. Шепеленком у районі села Ставища прорвалася на шосе й закріпилась. Проти роти ворог кинув значні сили мотопіхоти і півтора десятка танків. Дві доби тривала нерівна боротьба. Д. І. Шепеленко і його друзі загинули, але не відступили, знищивши тут багато фашистських солдатів і техніки.
Коростенський укріплений район радянські війська тримали в своїх руках до 22—25 серпня і лише за наказом Ставки Верховного Головнокомандування відійшли на рубіж Дніпра. На кінець серпня вся Житомирщина опинилася в руках ворога. На окупованій території загарбники встановили нечуваний режим терору, насильства й грабежу.
Але радянські люди не схилили голови перед гітлерівцями. Вони піднімалися на боротьбу проти загарбників. Для керівництва цією боротьбою на території області за вказівкою ЦК КП(б)У залишено понад 860 комуністів, 16 секретарів райкомів партії. Були затверджені керівники основного і запасного підпільних обкомів. Першим секретарем основного підпільного обкому партії призначено секретаря Коростишівського райкому партії Г. І. Шелушкова, секретарем запасного обкому — голову Червоноармійського райвиконкому Т. Л. Гришана.
Незабаром після того, як фашисти вдерлися в обласний центр, Г. І. Шелушков влаштувався в Житомирі двірником. Його квартира стала місцем зустрічей підпільників. Шелушков старанно вивчав обстановку в області, налагоджував зв'язки з підпільними групами та організаціями. В кінці 1941 року з ініціативи Шелушкова склад підпільного обкому поповнено. Його членами стали П. І. Шиманський та М. В. Шклярук. У січні 1942 року до складу підпільного обкому введено П. І. Кондратюка. Навесні 1942 року членами обкому стали І. П. Музика, а згодом Г. М. Буржимський та Г. С. Протасевич. Пізніше до складу підпільного обкому КП(б)У введено О. Д. Бородія, який також став секретарем підпільного обкому партії.
За завданням підпільного обкому КП(б)У для зв'язку 8 підпільними комітетами й організаціями виїжджали в села П. І. Кондратюк,. Г. С. Протасевич, С. Й. Першин та інші. Серед партійного підпілля, що діяло на території області, найчисленнішим було Житомирське, Коростишівське і Малинське. Велику антифашистську роботу вели Новоград-Волинський, Ємільчинський та Чуднівський підпільні райкоми партії, секретарями яких були М. І. Лянгус, К. Г. Лавринчук та Ю. С. Рещиков.
Поруч з комуністами і під їх керівництвом розгорнули підпільну діяльність комсомольці. Ім'я 19-річної комсомолки, керівника Малинського підпілля Ніни Сосніної знає вся країна. Активно діяла Ярунська районна організація, до якої входило 54 комсомольці. Юних патріотів очолювала. Марія Сокирко. Сміливо боролася з ворогом комсомольська організація Житомирського району (секретар підпільного райкому ЛКСМУ В. П. Плотницький).
На кінець 1942 року на Житомирщині було 12 райкомів партії та 75 інших підпільних організацій і груп, що об'єднували майже 2,5 тис. чоловік. За неповними данихми, підпільники мали 28 радіоприймачів та сім друкарень. Вони розповсюджували серед населення зведення Радянського Інформбюро., антифашистські листівки та відозви, які закликали радянських людей до нещадної боротьби з ворогами, вселяли впевненість у перемогу над гітлерівською Німеччиною.
Водночас підпільники організовували диверсії та саботаж, відбирали людей для поповнення партизанських загонів, добували зброю,продовольство та розвідувальні дані для партизанів. Партизанські загони в Овруцькому,
Житомирська область
Сторінка 32 з 48
Соколова. Велику допомогу військам 5-ї армії подавали бронепоїзди київських ополченців під командуванням Л. В. Василевського і А. С. Тихохода.Командири і політпрацівники всіх рангів особистим прикладом надихали радянських бійців на військові подвиги. Так, коли в районі Малина один з полків почав відходити, командир дивізії генерал-майор К. С. Москаленко (згодом Маршал Радянського Союзу) в повній генеральській формі пішов у бойові порядки, і становище було відновлено.
Наші воїни героїчно захищали кожну п'ядь радянської землі і вкрили себе немеркнучою славою. Коли гітлерівці захопили Бердичів, там залишилося 70 вагонів з боєприпасами. Батальйон радянських воїнів під командуванням майора А. І. Копитіна з боєм пробився на станцію, висадив у повітря боєприпаси і через вісім днів з'єднався з своєю частиною, при цьому вивів з ворожого оточення понад дві роти бійців іншого військового з'єднання.
У середині липня, коли німецькі танки прорвалися з Житомира до Києва, рота 144-го полку 28-ї гірськострілецької дивізії на чолі з молодшим лейтенантом Д. І. Шепеленком у районі села Ставища прорвалася на шосе й закріпилась. Проти роти ворог кинув значні сили мотопіхоти і півтора десятка танків. Дві доби тривала нерівна боротьба. Д. І. Шепеленко і його друзі загинули, але не відступили, знищивши тут багато фашистських солдатів і техніки.
Коростенський укріплений район радянські війська тримали в своїх руках до 22—25 серпня і лише за наказом Ставки Верховного Головнокомандування відійшли на рубіж Дніпра. На кінець серпня вся Житомирщина опинилася в руках ворога. На окупованій території загарбники встановили нечуваний режим терору, насильства й грабежу.
Але радянські люди не схилили голови перед гітлерівцями. Вони піднімалися на боротьбу проти загарбників. Для керівництва цією боротьбою на території області за вказівкою ЦК КП(б)У залишено понад 860 комуністів, 16 секретарів райкомів партії. Були затверджені керівники основного і запасного підпільних обкомів. Першим секретарем основного підпільного обкому партії призначено секретаря Коростишівського райкому партії Г. І. Шелушкова, секретарем запасного обкому — голову Червоноармійського райвиконкому Т. Л. Гришана.
Незабаром після того, як фашисти вдерлися в обласний центр, Г. І. Шелушков влаштувався в Житомирі двірником. Його квартира стала місцем зустрічей підпільників. Шелушков старанно вивчав обстановку в області, налагоджував зв'язки з підпільними групами та організаціями. В кінці 1941 року з ініціативи Шелушкова склад підпільного обкому поповнено. Його членами стали П. І. Шиманський та М. В. Шклярук. У січні 1942 року до складу підпільного обкому введено П. І. Кондратюка. Навесні 1942 року членами обкому стали І. П. Музика, а згодом Г. М. Буржимський та Г. С. Протасевич. Пізніше до складу підпільного обкому КП(б)У введено О. Д. Бородія, який також став секретарем підпільного обкому партії.
За завданням підпільного обкому КП(б)У для зв'язку 8 підпільними комітетами й організаціями виїжджали в села П. І. Кондратюк,. Г. С. Протасевич, С. Й. Першин та інші. Серед партійного підпілля, що діяло на території області, найчисленнішим було Житомирське, Коростишівське і Малинське. Велику антифашистську роботу вели Новоград-Волинський, Ємільчинський та Чуднівський підпільні райкоми партії, секретарями яких були М. І. Лянгус, К. Г. Лавринчук та Ю. С. Рещиков.
Поруч з комуністами і під їх керівництвом розгорнули підпільну діяльність комсомольці. Ім'я 19-річної комсомолки, керівника Малинського підпілля Ніни Сосніної знає вся країна. Активно діяла Ярунська районна організація, до якої входило 54 комсомольці. Юних патріотів очолювала. Марія Сокирко. Сміливо боролася з ворогом комсомольська організація Житомирського району (секретар підпільного райкому ЛКСМУ В. П. Плотницький).
На кінець 1942 року на Житомирщині було 12 райкомів партії та 75 інших підпільних організацій і груп, що об'єднували майже 2,5 тис. чоловік. За неповними данихми, підпільники мали 28 радіоприймачів та сім друкарень. Вони розповсюджували серед населення зведення Радянського Інформбюро., антифашистські листівки та відозви, які закликали радянських людей до нещадної боротьби з ворогами, вселяли впевненість у перемогу над гітлерівською Німеччиною.
Водночас підпільники організовували диверсії та саботаж, відбирали людей для поповнення партизанських загонів, добували зброю,продовольство та розвідувальні дані для партизанів. Партизанські загони в Овруцькому,