Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Повсякденним піклуванням оточувала громадськість області сім'ї фронтовиків та дітей-сиріт. На кінець вересня 1944 року для сімей фронтовиків споруджено 4423 нові будинки, заготовлено 12 158 тонн торфу і 17 580 кубічних метрів дров. З 5870 дітей-сиріт частина була влаштована в дитячі будинки, а частина — в ремісничі училища і школи ФЗН. Близько півтори тисячі дітей-сиріт взяли трудящі області на своє утримання.
Здобувши всесвітньо-історичну перемогу над гітлерівською Німеччиною та імперіалістичною Японією, радянський народ під проводом Комуністичної партії взявся за мирне будівництво.
Обласна партійна організація, в лавах якої налічувалося наприкінці 1945 року близько 9,3 тис. комуністів, у т. ч. 1722 робітники і 1728 колгоспників, розгорнула велику роботу щодо роз'яснення завдань, поставлених у новому п'ятиріччі. Важливим кроком у пожвавленні й активізації всіх форм агітації і пропаганди післявоєнного часу були передвиборні збори і вибори до Верховних Рад Союзу PCP та Української PCP, що відбулися у 1946 і 1947 роках, та вибори до місцевих Рад депутатів трудящих. Зростали партійні і комсомольські організації. В січні 1948 року в області вже налічувалося понад 19,5 тис. комуністів і 42 тис. комсомольців.
Колективи фабрик, заводів, залізниць та артілей промислової кооперації палко підтримували звернення ленінградців про дострокове виконання четвертої п'ятирічки. Вони підхопили патріотичний рух москвичів за рентабельну роботу підприємств і збільшення понадпланових нагромаджень, за прискорення обігу оборотних коштів і відмовлення від бюджетних дотацій. Впроваджуючи прогресивні форми праці, 1,5 тис. робітників виконали по два і більше п'ятирічних виробничих завдань.
Завдяки масовому трудовому піднесенню і величезній організаторській роботі партійної організації, систематичній допомозі держави, четверту п'ятирічку трудящі області виконали достроково. В народне господарство області в четвертій п'ятирічці було вкладено 159 млн. крб. (в цінах 1969 p.). Всі промислові підприємства були відновлені й оснащені удосконаленим устаткуванням. Обсяг валової продукції становив 110 проц. довоєнного рівня, а великої промисловості — 117 проц. Порівняно з 1940 роком валова продукція склоробної промисловості збільшилася на 11 проц., фарфоро-фаянсової — на 69 проц., виробництво паперу — на 1106 тонн, панчішно-шкарпеткових виробів — на 1446 тис. пар, тваринного масла — на 822 тонни тощо. Цілком були відбудовані транспорт, шкіряно-взуттєва і текстильна промисловість.
За роки четвертої п'ятирічки стало до ладу чимало нових підприємств, у т. ч. Коростенський завод буддеталей, Ємільчинський завод переробки льону, шахти Коростишева, багато фабрик і заводів місцевої промисловості й промкооперації. На новій технічній основі були відбудовані й реконструйовані Бердичівський рафінадний завод, Коростенський завод «Жовтнева кузня», Бердичівський — «Прогрес» і Олевський фарфоровий заводи, Малинська і Миропільська паперові фабрики.
З такою ж наполегливістю, як і відбудова промисловості, йшло відродження сільського господарства. Піднімаючи з руїн колгоспи і радгоспи, Житомирська парторганізація стала ініціатором руху за надання допомоги у відбудові і побудові народним методом МТС. Березневий (1946 року) Пленум ЦК КП(б)У схвалив цей патріотичний почин. Водночас житомиряни підтримали ініціативу трудящих Вінницької області в справі будівництва народним методом сільських електростанцій. Лише до травня 1946 року вони спорудили 11 і розгорнули будівництво 15 електростанцій. Трудівники села палко підтримали й поширили досвід мар'їнських колгоспників у вирощуванні високих урожаїв.
Як і до Великої Вітчизняної війни, заспівувачами руху за одержання дорідних урожаїв виступили знатні новатори соціалістичних ланів. Н. Г. Заглада, Є. А. Саух, О. X. Заїка та багато інших щорічно одержували по 12—20 цнт льоноволокна, М. А. Марцун — по 600—730 цнт цукрових буряків, а М. С. Худолій — по 700 цнт картоплі з га. Ланка Г. П. Тараскіної з колгоспу ім. Леніна Ружинського району збирала по 30 цнт пшениці з одного гектара.
Застосовуючи досвід передовиків сільського господарства, колгоспи «Новий світ» Ружинського району, «Більшовик» Андрушівського, «Шлях Ілліча» Словечанського, «Хлібороб» Бердичівського району та багато інших
Житомирська область
Сторінка 37 з 48
заводи відправили для робітничих їдалень різного посуду на 500 тис. карбованців.Повсякденним піклуванням оточувала громадськість області сім'ї фронтовиків та дітей-сиріт. На кінець вересня 1944 року для сімей фронтовиків споруджено 4423 нові будинки, заготовлено 12 158 тонн торфу і 17 580 кубічних метрів дров. З 5870 дітей-сиріт частина була влаштована в дитячі будинки, а частина — в ремісничі училища і школи ФЗН. Близько півтори тисячі дітей-сиріт взяли трудящі області на своє утримання.
Здобувши всесвітньо-історичну перемогу над гітлерівською Німеччиною та імперіалістичною Японією, радянський народ під проводом Комуністичної партії взявся за мирне будівництво.
Обласна партійна організація, в лавах якої налічувалося наприкінці 1945 року близько 9,3 тис. комуністів, у т. ч. 1722 робітники і 1728 колгоспників, розгорнула велику роботу щодо роз'яснення завдань, поставлених у новому п'ятиріччі. Важливим кроком у пожвавленні й активізації всіх форм агітації і пропаганди післявоєнного часу були передвиборні збори і вибори до Верховних Рад Союзу PCP та Української PCP, що відбулися у 1946 і 1947 роках, та вибори до місцевих Рад депутатів трудящих. Зростали партійні і комсомольські організації. В січні 1948 року в області вже налічувалося понад 19,5 тис. комуністів і 42 тис. комсомольців.
Колективи фабрик, заводів, залізниць та артілей промислової кооперації палко підтримували звернення ленінградців про дострокове виконання четвертої п'ятирічки. Вони підхопили патріотичний рух москвичів за рентабельну роботу підприємств і збільшення понадпланових нагромаджень, за прискорення обігу оборотних коштів і відмовлення від бюджетних дотацій. Впроваджуючи прогресивні форми праці, 1,5 тис. робітників виконали по два і більше п'ятирічних виробничих завдань.
Завдяки масовому трудовому піднесенню і величезній організаторській роботі партійної організації, систематичній допомозі держави, четверту п'ятирічку трудящі області виконали достроково. В народне господарство області в четвертій п'ятирічці було вкладено 159 млн. крб. (в цінах 1969 p.). Всі промислові підприємства були відновлені й оснащені удосконаленим устаткуванням. Обсяг валової продукції становив 110 проц. довоєнного рівня, а великої промисловості — 117 проц. Порівняно з 1940 роком валова продукція склоробної промисловості збільшилася на 11 проц., фарфоро-фаянсової — на 69 проц., виробництво паперу — на 1106 тонн, панчішно-шкарпеткових виробів — на 1446 тис. пар, тваринного масла — на 822 тонни тощо. Цілком були відбудовані транспорт, шкіряно-взуттєва і текстильна промисловість.
За роки четвертої п'ятирічки стало до ладу чимало нових підприємств, у т. ч. Коростенський завод буддеталей, Ємільчинський завод переробки льону, шахти Коростишева, багато фабрик і заводів місцевої промисловості й промкооперації. На новій технічній основі були відбудовані й реконструйовані Бердичівський рафінадний завод, Коростенський завод «Жовтнева кузня», Бердичівський — «Прогрес» і Олевський фарфоровий заводи, Малинська і Миропільська паперові фабрики.
З такою ж наполегливістю, як і відбудова промисловості, йшло відродження сільського господарства. Піднімаючи з руїн колгоспи і радгоспи, Житомирська парторганізація стала ініціатором руху за надання допомоги у відбудові і побудові народним методом МТС. Березневий (1946 року) Пленум ЦК КП(б)У схвалив цей патріотичний почин. Водночас житомиряни підтримали ініціативу трудящих Вінницької області в справі будівництва народним методом сільських електростанцій. Лише до травня 1946 року вони спорудили 11 і розгорнули будівництво 15 електростанцій. Трудівники села палко підтримали й поширили досвід мар'їнських колгоспників у вирощуванні високих урожаїв.
Як і до Великої Вітчизняної війни, заспівувачами руху за одержання дорідних урожаїв виступили знатні новатори соціалістичних ланів. Н. Г. Заглада, Є. А. Саух, О. X. Заїка та багато інших щорічно одержували по 12—20 цнт льоноволокна, М. А. Марцун — по 600—730 цнт цукрових буряків, а М. С. Худолій — по 700 цнт картоплі з га. Ланка Г. П. Тараскіної з колгоспу ім. Леніна Ружинського району збирала по 30 цнт пшениці з одного гектара.
Застосовуючи досвід передовиків сільського господарства, колгоспи «Новий світ» Ружинського району, «Більшовик» Андрушівського, «Шлях Ілліча» Словечанського, «Хлібороб» Бердичівського району та багато інших