Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
23 травня 1943 року ЦК КП(б)У затвердив склад підпільного обласного комітету КП(б)У на базі двох Житомирських партизанських з'єднань. До його складу увійшли С. Ф. Маликов (секретар), О. М. Сабуров, Л. Г. Бугаєнко, З. А. Богатир, Я. Я. Довгань (члени бюро). Пізніше членами бюро були затверджені О. В. Прокопенко, С. Ф. Набока, Є. К. Матюхевич та В. Я. Голик. Новий склад Житомирського обкому партії успішно здійснював керівництво партійним підпіллям області. Було утворено кілька нових підпільних організацій і груп. Своїм впливом обком КП(б)У охоплював 21 район області, де вели підпільну роботу 1173 комуністи. Під керівництвом обкому партії працювали також підпільний обком ЛКСМУ, 8 райкомів комсомолу, понад 130 комсомольських організацій і груп.
Весною — літом 1943 року в розташуванні партизанських з'єднань, що діяли на території Житомирської області, значний час перебували з групою партійних та комсомольських працівників секретар ЦК КП(б)У Д. С. Коротченко та начальник Українського штабу партизанського руху Т. А. Строкач. У кінці травня в селі Картеничі відбулася дводенна нарада членів вузького нелегального ЦК КП(б)У і командно-політичного складу дев'яти найбільших партизанських з'єднань України. Нарадою керував Д. С. Коротченко. Тут було обговорено підсумки бойової і політичної діяльності українських партизанів і накреслено практичні заходи виконання весняно-літнього плану, розробленого Українським Штабом партизанського руху, виходячи з вказівок Ставки Верховного Головнокомандування.
У боротьбі з загарбниками зазнали втрат і радянські патріоти. Відстоюючи честь і свободу Батьківщини, смертю героїв у роки окупації області загинули секретарі і члени Житомирського підпільного обкому партії Г. І. Шелушков, О. Д. Бородій, Т. Л. Гришан, Г. М. Буржимський, Г. С. Протасевич, П. І. Шиманський, П. П. Вихованець, М. В. Шклярук, секретарі підпільних райкомів партії: Малинського — П. А. Тараскін, Потіївського — І. Ф. Бугайченко, Любарського — В. С. Марушко, керівник підпільної організації Малинського району Н. І. Сосніна та багато інших полум'яних патріотів.
Після розгрому фашистських військ під Сталінградом і на Курській дузі Червона Армія почала швидко просуватися на захід. У вересні війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна вийшли до Дніпра, форсували його і 6 листопада визволили Київ. Продовжуючи наступ, радянські війська незабаром очистили від фашистських загарбників майже половину території Житомирської області. 10 листопада вони вступили в Радомишль, 12-го — в Житомир, 17-го — в Коростень. Цього ж дня партизанське з'єднання О. М. Сабурова разом з військовими частинами 13-ї армії 1-го Українського фронту визволило Овруч. Це мало велике значення для дальших дій Радянських Збройних Сил. Залізницю Ленінград — Одеса, що зв'язувала всі групи фашистських армій на радянському фронті, було блоковано.
Гітлерівське командування почало спішно готувати контрудар по наступаючих радянських військах. Для цього в район Житомира і Корнина воно стягнуло 17 дивізій, серед них 8 танкових і моторизованих, близько тисячі танків і тисячі літаків. 15 листопада гітлерівські війська перейшли в контрнаступ. Протягом тринадцяти днів на Житомирському напряму точилися запеклі бої. Ціною великих втрат ворогові вдалося знову захопити Житомир, Коростень і просунутися на 40 км у напрямку Києва. Дальше просування фашистських військ було припинене героїчними зусиллями радянських військ. В грудні гітлерівське командування зробило спробу перейти в контрнаступ у районі Коростеня, але й тут воно не змогло добитися успіху. А тим часом 1-й Український фронт був зміцнений резервами Ставки Верховного Головнокомандування. 24 грудня радянські війська знову перейшли в наступ.
В результаті успішного здійснення Житомирсько-Бердичівської операції радянські війська 31 грудня визволили Житомир, 3 січня 1944 року — Новоград-Волинський, 5 січня — Бердичів. До середини січня, коли війська 1-го Українського фронту завершили Житомирсько-Бердичівську операцію,
Житомирська область
Сторінка 34 з 48
Коростенського підпільного райкому І. М. Ющенка, Народицького — П. С. Лозовика, Ємільчинського — А. К. Волинчука, Барашівського — Д. А. Гарбарчука. Житомирський підпільний обком ЛКСМУ (секретар В. Я. Голик) організував підпільні райкоми комсомолу і десятки комсомольських організацій та груп у Лугинському, Овруцькому, Олевському, Ярунському та інших районах області. 23 травня 1943 року ЦК КП(б)У затвердив склад підпільного обласного комітету КП(б)У на базі двох Житомирських партизанських з'єднань. До його складу увійшли С. Ф. Маликов (секретар), О. М. Сабуров, Л. Г. Бугаєнко, З. А. Богатир, Я. Я. Довгань (члени бюро). Пізніше членами бюро були затверджені О. В. Прокопенко, С. Ф. Набока, Є. К. Матюхевич та В. Я. Голик. Новий склад Житомирського обкому партії успішно здійснював керівництво партійним підпіллям області. Було утворено кілька нових підпільних організацій і груп. Своїм впливом обком КП(б)У охоплював 21 район області, де вели підпільну роботу 1173 комуністи. Під керівництвом обкому партії працювали також підпільний обком ЛКСМУ, 8 райкомів комсомолу, понад 130 комсомольських організацій і груп.
Весною — літом 1943 року в розташуванні партизанських з'єднань, що діяли на території Житомирської області, значний час перебували з групою партійних та комсомольських працівників секретар ЦК КП(б)У Д. С. Коротченко та начальник Українського штабу партизанського руху Т. А. Строкач. У кінці травня в селі Картеничі відбулася дводенна нарада членів вузького нелегального ЦК КП(б)У і командно-політичного складу дев'яти найбільших партизанських з'єднань України. Нарадою керував Д. С. Коротченко. Тут було обговорено підсумки бойової і політичної діяльності українських партизанів і накреслено практичні заходи виконання весняно-літнього плану, розробленого Українським Штабом партизанського руху, виходячи з вказівок Ставки Верховного Головнокомандування.
У боротьбі з загарбниками зазнали втрат і радянські патріоти. Відстоюючи честь і свободу Батьківщини, смертю героїв у роки окупації області загинули секретарі і члени Житомирського підпільного обкому партії Г. І. Шелушков, О. Д. Бородій, Т. Л. Гришан, Г. М. Буржимський, Г. С. Протасевич, П. І. Шиманський, П. П. Вихованець, М. В. Шклярук, секретарі підпільних райкомів партії: Малинського — П. А. Тараскін, Потіївського — І. Ф. Бугайченко, Любарського — В. С. Марушко, керівник підпільної організації Малинського району Н. І. Сосніна та багато інших полум'яних патріотів.
Після розгрому фашистських військ під Сталінградом і на Курській дузі Червона Армія почала швидко просуватися на захід. У вересні війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна вийшли до Дніпра, форсували його і 6 листопада визволили Київ. Продовжуючи наступ, радянські війська незабаром очистили від фашистських загарбників майже половину території Житомирської області. 10 листопада вони вступили в Радомишль, 12-го — в Житомир, 17-го — в Коростень. Цього ж дня партизанське з'єднання О. М. Сабурова разом з військовими частинами 13-ї армії 1-го Українського фронту визволило Овруч. Це мало велике значення для дальших дій Радянських Збройних Сил. Залізницю Ленінград — Одеса, що зв'язувала всі групи фашистських армій на радянському фронті, було блоковано.
Гітлерівське командування почало спішно готувати контрудар по наступаючих радянських військах. Для цього в район Житомира і Корнина воно стягнуло 17 дивізій, серед них 8 танкових і моторизованих, близько тисячі танків і тисячі літаків. 15 листопада гітлерівські війська перейшли в контрнаступ. Протягом тринадцяти днів на Житомирському напряму точилися запеклі бої. Ціною великих втрат ворогові вдалося знову захопити Житомир, Коростень і просунутися на 40 км у напрямку Києва. Дальше просування фашистських військ було припинене героїчними зусиллями радянських військ. В грудні гітлерівське командування зробило спробу перейти в контрнаступ у районі Коростеня, але й тут воно не змогло добитися успіху. А тим часом 1-й Український фронт був зміцнений резервами Ставки Верховного Головнокомандування. 24 грудня радянські війська знову перейшли в наступ.
В результаті успішного здійснення Житомирсько-Бердичівської операції радянські війська 31 грудня визволили Житомир, 3 січня 1944 року — Новоград-Волинський, 5 січня — Бердичів. До середини січня, коли війська 1-го Українського фронту завершили Житомирсько-Бердичівську операцію,