Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розгортанню партизанської боротьби і діяльності партійно-комсомольського підпілля на Житомирщині велику увагу приділяли ЦК ВКП(б), ЦК КП(б)У, Центральний та Український штаби партизанського руху. Влітку і восени 1942 року Український штаб партизанського руху та військове командування створили на Житомирщині спеціальні диверсійні й організаторські групи на чолі з І. А. Петровим, І. Ф. Потуржанським, С. Ф. Набокою та іншими. З їх допомогою та під їх керівництвом на базі груп народних месників, що діяли в Словечанському і Луганському районах, у вересні сформовано великий партизанський загін «За перемогу» під командуванням І. Ф. Потуржанського.
У середині листопада 1942 року на територію Олевського району за рішенням ЦК КП(б)У перекинуто оперативну групу Українського штабу партизанського руху на чолі з С. Ф. Маликовим. Незабаром після приземлення група встановила зв'язок із загоном І. Ф. Потуржанського, який став базою для створення великого партизанського з'єднання. Командиром цього з'єднання був С. Ф. Маликов, комісаром — Л. Г. Бугаєнко. Згідно з наказом Головного командування партизанським рухом 26 листопада 1942 року в район Селезівки Словечанського району з Брянських лісів передислокувалося партизанське з'єднання О. М. Сабурова. Одночасно з брянських лісів у район Олевська — Сарни прибуло партизанське з'єднання С. А. Ковпака. На території Житомирської області також діяли партизанські з'єднання О. Ф. Федорова, М. І. Наумова, І. І. Шитова, А. М. Грабчака та ін. прославлених партизанських командирів. Тисячі житомирян влилися до лав народних месників для боротьби з ненависним ворогом.
На початку 1943 року почали діяти партизанські загони О. Г. Єгорушкіна, С. Ф. Лісниківського та Є. І. Мірковського. Тоді ж на території області сформувався польський партизанський загін під командуванням Р. Я. Сатановського та чехословацький партизанський загін під командуванням Яна Налєпки, колишнього начальника штабу 101-го словацького полку. Налєпка з групою офіцерів і солдатів перейшов на бік радянських партизанів з'єднання О. М. Сабурова. Всього в партизанських з'єднаннях, загонах і диверсійних групах, що діяли на Житомирщині, налічувалося до 30 тис. чоловік, у т. ч. близько 20 тис. житомирян.
Цементуючою силою партизанських з'єднань і загонів були комуністи та комсомольці. Лише в з'єднанні С. Ф. Маликова в грудні 1943 року було 638 членів та кандидатів у члени партії, понад 1100 комсомольців. 1600 комуністів діяло в партизанських лавах.
На весну 1943 року біля білоруського села Дуброви Лельчицького району, неподалік Житомирщини, з'єднання 0. М. Сабурова підготувало майданчик для посадки літаків. Користуючись ним, Центральний та Український штаби партизанського руху обслуговували потреби партизанів, які діяли на північному заході України. З 1 березня до 26 червня 1943 року тут приземлилося 65 літаків зі зброєю, боєприпасами, медикаментами, газетами та іншим вантажем. Звідси вивезено в радянський тил багато поранених і хворих партизанів. Крім того, в район посадочного майданчика скинуто вантажі для народних месників з 64 радянських літаків. Зв'язок між партизанами і «Великою землею» здійснював 101-й авіаційний полк, яким командувала відома льотчиця Герой Радянського Союзу полковник В. С. Гризодубова.
Народні месники завдавали ворогові дошкульних ударів. Вони тримали під постійним контролем залізниці Сарни — Коростень, Коростень — Тетерів, Житомир — Фастів, Бердичів — Шепетівка, Козятин — Фастів. Тут пущено під укіс десятки військових ешелонів, висаджено в повітря велику кількість мостів та інших залізничних об'єктів. У бойових операціях, здійснених у тилу ворога, лише два партизанські з'єднання О. М. Сабурова та С. Ф. Маликова, що діяли головним чином на Житомирщині, знищили близько 53 тис. фашистських солдатів, офіцерів і чиновників окупаційного апарату, понад 1,5 тис. чоловік взяли в полон, висадили в повітря 63 залізничні мости і 750 ешелонів ворога з живою силою, бойовою технікою, пальним, продовольством.
Посилювалася підпільна партійно-комсомольська робота. В березні 1943 року нелегальний ЦК КП(б)У на подання С. Ф. Маликова затвердив секретарем
Житомирська область
Сторінка 33 з 48
Коростенському, Олевському, Базарському, Словечанському, Народицькому, Потіївському та інших районах розпочали бойові дії майже з перших днів окупації області. За визнанням самих гітлерівців, вони вже 5—31 серпня 1941 року були змушені провести велику каральну операцію проти житомирських партизанів. Розгортанню партизанської боротьби і діяльності партійно-комсомольського підпілля на Житомирщині велику увагу приділяли ЦК ВКП(б), ЦК КП(б)У, Центральний та Український штаби партизанського руху. Влітку і восени 1942 року Український штаб партизанського руху та військове командування створили на Житомирщині спеціальні диверсійні й організаторські групи на чолі з І. А. Петровим, І. Ф. Потуржанським, С. Ф. Набокою та іншими. З їх допомогою та під їх керівництвом на базі груп народних месників, що діяли в Словечанському і Луганському районах, у вересні сформовано великий партизанський загін «За перемогу» під командуванням І. Ф. Потуржанського.
У середині листопада 1942 року на територію Олевського району за рішенням ЦК КП(б)У перекинуто оперативну групу Українського штабу партизанського руху на чолі з С. Ф. Маликовим. Незабаром після приземлення група встановила зв'язок із загоном І. Ф. Потуржанського, який став базою для створення великого партизанського з'єднання. Командиром цього з'єднання був С. Ф. Маликов, комісаром — Л. Г. Бугаєнко. Згідно з наказом Головного командування партизанським рухом 26 листопада 1942 року в район Селезівки Словечанського району з Брянських лісів передислокувалося партизанське з'єднання О. М. Сабурова. Одночасно з брянських лісів у район Олевська — Сарни прибуло партизанське з'єднання С. А. Ковпака. На території Житомирської області також діяли партизанські з'єднання О. Ф. Федорова, М. І. Наумова, І. І. Шитова, А. М. Грабчака та ін. прославлених партизанських командирів. Тисячі житомирян влилися до лав народних месників для боротьби з ненависним ворогом.
На початку 1943 року почали діяти партизанські загони О. Г. Єгорушкіна, С. Ф. Лісниківського та Є. І. Мірковського. Тоді ж на території області сформувався польський партизанський загін під командуванням Р. Я. Сатановського та чехословацький партизанський загін під командуванням Яна Налєпки, колишнього начальника штабу 101-го словацького полку. Налєпка з групою офіцерів і солдатів перейшов на бік радянських партизанів з'єднання О. М. Сабурова. Всього в партизанських з'єднаннях, загонах і диверсійних групах, що діяли на Житомирщині, налічувалося до 30 тис. чоловік, у т. ч. близько 20 тис. житомирян.
Цементуючою силою партизанських з'єднань і загонів були комуністи та комсомольці. Лише в з'єднанні С. Ф. Маликова в грудні 1943 року було 638 членів та кандидатів у члени партії, понад 1100 комсомольців. 1600 комуністів діяло в партизанських лавах.
На весну 1943 року біля білоруського села Дуброви Лельчицького району, неподалік Житомирщини, з'єднання 0. М. Сабурова підготувало майданчик для посадки літаків. Користуючись ним, Центральний та Український штаби партизанського руху обслуговували потреби партизанів, які діяли на північному заході України. З 1 березня до 26 червня 1943 року тут приземлилося 65 літаків зі зброєю, боєприпасами, медикаментами, газетами та іншим вантажем. Звідси вивезено в радянський тил багато поранених і хворих партизанів. Крім того, в район посадочного майданчика скинуто вантажі для народних месників з 64 радянських літаків. Зв'язок між партизанами і «Великою землею» здійснював 101-й авіаційний полк, яким командувала відома льотчиця Герой Радянського Союзу полковник В. С. Гризодубова.
Народні месники завдавали ворогові дошкульних ударів. Вони тримали під постійним контролем залізниці Сарни — Коростень, Коростень — Тетерів, Житомир — Фастів, Бердичів — Шепетівка, Козятин — Фастів. Тут пущено під укіс десятки військових ешелонів, висаджено в повітря велику кількість мостів та інших залізничних об'єктів. У бойових операціях, здійснених у тилу ворога, лише два партизанські з'єднання О. М. Сабурова та С. Ф. Маликова, що діяли головним чином на Житомирщині, знищили близько 53 тис. фашистських солдатів, офіцерів і чиновників окупаційного апарату, понад 1,5 тис. чоловік взяли в полон, висадили в повітря 63 залізничні мости і 750 ешелонів ворога з живою силою, бойовою технікою, пальним, продовольством.
Посилювалася підпільна партійно-комсомольська робота. В березні 1943 року нелегальний ЦК КП(б)У на подання С. Ф. Маликова затвердив секретарем