Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
радянсько-фінської війни 1939—1940 років уродженців Житомирської області Ю. М. Гарбка, Є. А. Кривого, А. П. Крисюка, Б. Л. Кузнецова, П. У. Перегуду, С. І. Полянського, О. В. Трипольського, П. С. Федорчука, А. О. Чепуренка удостоєно високого звання Героя Радянського Союзу.
Великим випробуванням для трудящих Житомирщини, як і всього радянського народу, стала Велика Вітчизняна війна. Міста й села області одні з перших зазнали нападу фашистських розбійників, які ставили за мету захопити Радянський Союз, ліквідувати соціалістичний лад і запровадити капіталістичні порядки, перетворити радянські землі у свою колонію. На світанку 22 червня ворожа авіація піддала обласний центр бомбардуванню.
На заклик Комуністичної партії і Радянського уряду весь народ піднявся на рішучу боротьбу проти ворога. На підприємствах, у колгоспах, навчальних закладах області проходили в ті дні багатолюдні мітинги, на яких радянські люди висловлювали готовність віддавати всі свої сили для перемоги над загарбниками. Так, колектив робітників, інженерно-технічних працівників і службовців Бердичівського заводу «Комсомолець» на мітингу одностайно постановив вважати себе мобілізованими і готовими на перший заклик партії і уряду виступити на захист Батьківщини. Сотні патріотів, не чекаючи призову, просили військові комісаріати зарахувати їх до лав Червоної Армії і направити на фронт. Для боротьби з парашутними десантами і диверсантами в області створювалися винищувальні батальйони і групи сприяння їм.
З наближенням фронту почалася евакуація промислових підприємств, майна радгоспів і колгоспів у східні райони країни. Велося будівництво оборонних споруд. Радянський народ керувався ленінським правилом: «Якщо війна стала неминучою — все для війни. . .».
Трудящі області подавали допомогу радянським воїнам у будівництві аеродромів, протитанкових ровів та ін. укріплень. Неподалік станції Чоповичі споруджувався аеродром, а трохи на захід від нього копався рів. Тут щоденно працювало понад 4 тис. чоловік з навколишніх сіл і міст. Для спорудження оборонних укріплень на території Коростенського, Олевського й Новоград-Волинського районів лише з Вчорайшенського району виїхало близько 2 тис. чоловік.
Червона Армія героїчно боролася з німецько-фашистськими загарбниками, і все ж ворог просувався на схід. На початку липня бої розгорнулися на території Житомирщини. Проти гітлерівських військ діяли частини 5-ї і 6-ї армії під командуванням генералів М. І. Потапова та І. М. Музиченка з військ Південно-Західного фронту, яким командував генерал-полковник М. П. Кирпонос. Війська Новоград-Волинського укріпленого району відбили перші атаки танкової групи фашистських загарбників, яка прорвалася з району Дубни — Броди і затримали її на два - три дні. При цьому гітлерівці зазнали великих втрат.
Перегрупувавши свої сили, фашистські полчища завдали удару по радянських військах південніше Новограда-Волинського і зайняли 7 липня Бердичів, а 9 липня — Житомир. Під ударом опинилася столиця Радянської України — Київ. Починаючи з 9 липня близько тижня йшли жорстокі бої в районі Бердичева. Начальник генерального штабу гітлерівських сухопутних військ генерал Гальдер записав тоді у своєму щоденнику: «Бердичів. Внаслідок сильних атак противника з півдня і сходу 11-а танкова і 60-а моторизована дивізії були змушені перейти до оборони. 16-а танкова і 16-а моторизована дивізії просуваються надто повільно». А через два дні він доповнює свій запис: «11-а танкова дивізія втратила 2000 чоловік». Сорок днів наші війська героїчно! обороняли Коростенський укріплений район. Станція Малин чотири рази переходила з рук у руки.
В оборонних боях на Житомирщині особливо відзначилися 9-й і 19-й механізовані корпуси під командуванням генералів К. К. Рокоссовського та М. В. Фекленка, 27-й стрілецький корпус під командуванням генерала П. Д. Артеменка та Бердичівська ударна група під командуванням комдива О. Д.
Житомирська область
Сторінка 31 з 48
масове збирання коштів у фонд оборони СРСР. Пройняті духом пролетарського інтернаціоналізму, житомиряни подавали братерську допомогу пролетаріату, що вів боротьбу проти своїх гнобителів. Рух масового протесту в трудящих Житомирської області викликала судова розправа американського «правосуддя» над робітниками-революціонерами Н. Сакко і Б. Ванцетті. Житомиряни, які перебували в лавах Червоної Армії, зі зброєю в руках охороняли кордони Країни Рад. За мужність і відвагу, виявлені під час Великим випробуванням для трудящих Житомирщини, як і всього радянського народу, стала Велика Вітчизняна війна. Міста й села області одні з перших зазнали нападу фашистських розбійників, які ставили за мету захопити Радянський Союз, ліквідувати соціалістичний лад і запровадити капіталістичні порядки, перетворити радянські землі у свою колонію. На світанку 22 червня ворожа авіація піддала обласний центр бомбардуванню.
На заклик Комуністичної партії і Радянського уряду весь народ піднявся на рішучу боротьбу проти ворога. На підприємствах, у колгоспах, навчальних закладах області проходили в ті дні багатолюдні мітинги, на яких радянські люди висловлювали готовність віддавати всі свої сили для перемоги над загарбниками. Так, колектив робітників, інженерно-технічних працівників і службовців Бердичівського заводу «Комсомолець» на мітингу одностайно постановив вважати себе мобілізованими і готовими на перший заклик партії і уряду виступити на захист Батьківщини. Сотні патріотів, не чекаючи призову, просили військові комісаріати зарахувати їх до лав Червоної Армії і направити на фронт. Для боротьби з парашутними десантами і диверсантами в області створювалися винищувальні батальйони і групи сприяння їм.
З наближенням фронту почалася евакуація промислових підприємств, майна радгоспів і колгоспів у східні райони країни. Велося будівництво оборонних споруд. Радянський народ керувався ленінським правилом: «Якщо війна стала неминучою — все для війни. . .».
Трудящі області подавали допомогу радянським воїнам у будівництві аеродромів, протитанкових ровів та ін. укріплень. Неподалік станції Чоповичі споруджувався аеродром, а трохи на захід від нього копався рів. Тут щоденно працювало понад 4 тис. чоловік з навколишніх сіл і міст. Для спорудження оборонних укріплень на території Коростенського, Олевського й Новоград-Волинського районів лише з Вчорайшенського району виїхало близько 2 тис. чоловік.
Червона Армія героїчно боролася з німецько-фашистськими загарбниками, і все ж ворог просувався на схід. На початку липня бої розгорнулися на території Житомирщини. Проти гітлерівських військ діяли частини 5-ї і 6-ї армії під командуванням генералів М. І. Потапова та І. М. Музиченка з військ Південно-Західного фронту, яким командував генерал-полковник М. П. Кирпонос. Війська Новоград-Волинського укріпленого району відбили перші атаки танкової групи фашистських загарбників, яка прорвалася з району Дубни — Броди і затримали її на два - три дні. При цьому гітлерівці зазнали великих втрат.
Перегрупувавши свої сили, фашистські полчища завдали удару по радянських військах південніше Новограда-Волинського і зайняли 7 липня Бердичів, а 9 липня — Житомир. Під ударом опинилася столиця Радянської України — Київ. Починаючи з 9 липня близько тижня йшли жорстокі бої в районі Бердичева. Начальник генерального штабу гітлерівських сухопутних військ генерал Гальдер записав тоді у своєму щоденнику: «Бердичів. Внаслідок сильних атак противника з півдня і сходу 11-а танкова і 60-а моторизована дивізії були змушені перейти до оборони. 16-а танкова і 16-а моторизована дивізії просуваються надто повільно». А через два дні він доповнює свій запис: «11-а танкова дивізія втратила 2000 чоловік». Сорок днів наші війська героїчно! обороняли Коростенський укріплений район. Станція Малин чотири рази переходила з рук у руки.
В оборонних боях на Житомирщині особливо відзначилися 9-й і 19-й механізовані корпуси під командуванням генералів К. К. Рокоссовського та М. В. Фекленка, 27-й стрілецький корпус під командуванням генерала П. Д. Артеменка та Бердичівська ударна група під командуванням комдива О. Д.