Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розгортанню суспільно- політичного руху сприяло також польське визвольне повстання 1863—1864 рр.
1876 року в місті виникло два гуртки народників. До гуртка терористів входили М. С. Абрамович, К. Ф. Багряновський, Г. Бистрицький, В. Г. Виленц, О. Більчанський та інші. Останній під час арешту в березні 1879 року вчинив збройний опір. У червні того ж року він був страчений у Києві. 1878 року в Житомирі діяла група народників, яка входила до складу Київського гуртка І. Басова. В їх числі були робітники С. Чуйков, І. Кречетович, К. Багряновський, С. Строганов, офіцери К. Козакевич та Р. Зундштрем.
На утиски й знущання підприємців робітники відповідали посиленням боротьби за свої права, яка часто переростала в страйки. Першими у вересні 1902 року застрайкували робітники тютюнової фабрики. Вони вимагали підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. Після трьох днів страйку господар підприємства змушений був підвищити заробітну плату чоловікам з 6 до 8 крб. на місяць, а жінкам — з 1 до 2. Страйк охопив також інші тютюнові та гільзові фабрики міста. В результаті страйку робітники добилися підвищення заробітної плати в середньому на 20 процентів.
У листопаді того ж року застрайкували робітники друкарень. Друкарі теж зажадали підвищення зарплати. Підприємці, намагаючись зламати опір страйкуючих, звернулися до власників київських друкарень з проханням прислати їм робітників. Однак на заклик Київського комітету РСДРП робітники київських друкарень підтримали страйкарів Житомира. Солідарність київських робітників з друкарями Житомира допомогла останнім добитися від підприємців задоволення економічних вимог. Робітники міста в 1903 році дружно включилися в страйковий рух на півдні України. У зведенні департаменту поліції за 1903 рік вказувалося на зв’язок страйкового руху в Баку, Одесі і Києві з страйковим рухом у Житомирі. Характерною особливістю цього виступу було зростання організованості й згуртованості робітників, організація страйкових комітетів та кас взаємодопомоги. Друкарям подали грошову допомогу робітники паперової фабрики.
Велике значення для розгортання революційної боротьби на початку XX ст. мало створення за допомогою представників Київської організації РСДРП міської групи соціал-демократів. Житомирська соціал-демократична група в цей час розповсюджувала політичну літературу. В грудні 1902 року поліція виявила в Житомирі до двох тисяч заборонених видань, у т. ч. брошури «Завдання російських соціал-демократів» і прокламацію «Початок демонстрацій», написані В. І. Леніним. За поширення забороненої літератури багатьох членів соціал-демократичної групи було заарештовано.
Проте арешти не змогли перешкодити діяльності соціал-демократичної групи. Розповсюдження політичної літератури тривало й далі. В останніх числах грудня 1903 року в Житомирі з’явилася прокламація під назвою «Повідомлення про черговий з’їзд Російської соціал-демократичної робітничої партії», де в стислій формі викладався зміст роботи з’їзду.
У січні, травні і листопаді 1904 року в Житомирі відбулися масові виступи учнів гімназій, які вимагали припинення поліцейських репресій. У прокламації «До суспільства» та інших листівках, що розповсюджувалися серед гімназистів, був заклик до боротьби з існуючим ладом.
У Житомирі виникли також організації різних буржуазних і дрібнобуржуазних партій (українських есерів, Бунду, сіоністів, анархістів), які намагалися поширити свій вплив на трудящі маси. Однак робітничий рух проходив під лозунгами революційних соціал-демократів, що особливо яскраво проявилося в період першої російської революції 1905—1907 років.
Політичні страйки і демонстрації на знак протесту проти розстрілу робітників у Петербурзі 9 січня 1905 року охопили й Житомир. 15 січня виступ групи робітників переріс у масову демонстрацію протесту проти кривавих подій у Петербурзі. Мітинг закінчився вигуками «Геть самодержавство і царя!», «Хай живе героїчний петербурзький пролетаріат!». Демонстрантів розігнала поліція.
Житомир
Сторінка 5 з 26
В цей час у місті починають поширюватися прогресивні видання. Так, серед учнівської молоді та солдатів місцевого гарнізону нелегально розповсюджувалася прогресивно настроєною інтелігенцією перша російська революційна газета «Колокол», яку видавали О. І. Герцен та М. П. Огарьов. 1876 року в місті виникло два гуртки народників. До гуртка терористів входили М. С. Абрамович, К. Ф. Багряновський, Г. Бистрицький, В. Г. Виленц, О. Більчанський та інші. Останній під час арешту в березні 1879 року вчинив збройний опір. У червні того ж року він був страчений у Києві. 1878 року в Житомирі діяла група народників, яка входила до складу Київського гуртка І. Басова. В їх числі були робітники С. Чуйков, І. Кречетович, К. Багряновський, С. Строганов, офіцери К. Козакевич та Р. Зундштрем.
На утиски й знущання підприємців робітники відповідали посиленням боротьби за свої права, яка часто переростала в страйки. Першими у вересні 1902 року застрайкували робітники тютюнової фабрики. Вони вимагали підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. Після трьох днів страйку господар підприємства змушений був підвищити заробітну плату чоловікам з 6 до 8 крб. на місяць, а жінкам — з 1 до 2. Страйк охопив також інші тютюнові та гільзові фабрики міста. В результаті страйку робітники добилися підвищення заробітної плати в середньому на 20 процентів.
У листопаді того ж року застрайкували робітники друкарень. Друкарі теж зажадали підвищення зарплати. Підприємці, намагаючись зламати опір страйкуючих, звернулися до власників київських друкарень з проханням прислати їм робітників. Однак на заклик Київського комітету РСДРП робітники київських друкарень підтримали страйкарів Житомира. Солідарність київських робітників з друкарями Житомира допомогла останнім добитися від підприємців задоволення економічних вимог. Робітники міста в 1903 році дружно включилися в страйковий рух на півдні України. У зведенні департаменту поліції за 1903 рік вказувалося на зв’язок страйкового руху в Баку, Одесі і Києві з страйковим рухом у Житомирі. Характерною особливістю цього виступу було зростання організованості й згуртованості робітників, організація страйкових комітетів та кас взаємодопомоги. Друкарям подали грошову допомогу робітники паперової фабрики.
Велике значення для розгортання революційної боротьби на початку XX ст. мало створення за допомогою представників Київської організації РСДРП міської групи соціал-демократів. Житомирська соціал-демократична група в цей час розповсюджувала політичну літературу. В грудні 1902 року поліція виявила в Житомирі до двох тисяч заборонених видань, у т. ч. брошури «Завдання російських соціал-демократів» і прокламацію «Початок демонстрацій», написані В. І. Леніним. За поширення забороненої літератури багатьох членів соціал-демократичної групи було заарештовано.
Проте арешти не змогли перешкодити діяльності соціал-демократичної групи. Розповсюдження політичної літератури тривало й далі. В останніх числах грудня 1903 року в Житомирі з’явилася прокламація під назвою «Повідомлення про черговий з’їзд Російської соціал-демократичної робітничої партії», де в стислій формі викладався зміст роботи з’їзду.
У січні, травні і листопаді 1904 року в Житомирі відбулися масові виступи учнів гімназій, які вимагали припинення поліцейських репресій. У прокламації «До суспільства» та інших листівках, що розповсюджувалися серед гімназистів, був заклик до боротьби з існуючим ладом.
У Житомирі виникли також організації різних буржуазних і дрібнобуржуазних партій (українських есерів, Бунду, сіоністів, анархістів), які намагалися поширити свій вплив на трудящі маси. Однак робітничий рух проходив під лозунгами революційних соціал-демократів, що особливо яскраво проявилося в період першої російської революції 1905—1907 років.
Політичні страйки і демонстрації на знак протесту проти розстрілу робітників у Петербурзі 9 січня 1905 року охопили й Житомир. 15 січня виступ групи робітників переріс у масову демонстрацію протесту проти кривавих подій у Петербурзі. Мітинг закінчився вигуками «Геть самодержавство і царя!», «Хай живе героїчний петербурзький пролетаріат!». Демонстрантів розігнала поліція.