Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під час розгрому корніловщини в Житомирі солдати і робітники негайно зайняли пошту, телеграф, залізничну станцію, почали арешти вищих чинів армії, причетних до контрреволюційного заколоту. Активну участь у
придушенні корніловського заколоту в штабі Південно-Західного фронту взяв М. А. Кост, один з організаторів Житомирської більшовицької організації.
У жовтні 1917 року в Житомирі відбувся з’їзд селян і солдатів Південно-Західного фронту, які не входили до складу діючої армії. З’їзд ухвалив резолюцію, що вимагала негайного скасування приватної власності на землю, ліси, надра, і доручив повітовим та волосним комітетам взяти на облік реманент і приступити до розподілу землі. З’їзд вимагав передачі всієї влади Радам як у центрі, так і на місцях.
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді стало відомо в Житомирі на другий день, 26 жовтня 1917 року. Через день відбулося термінове засідання Ради робітничих і солдатських депутатів. На розгляд засідання депутати-більшовики запропонували свою резолюцію, яка вимагала передати владу Радам. Однак есеро-меншовицька більшість Ради проголосувала за довір’я поваленому Тимчасовому уряду. Більше того, Житомирська Рада та губернський комісар оголосили про визнання й підтримку буржуазно-націоналістичної Центральної ради.
Трудящі міста з радістю вітали соціалістичну революцію. ЗО жовтня (12 листопада) в Житомирі відбувся багатолюдний мітинг, скликаний більшовиками всупереч діям контрреволюційних угодовців та націоналістів. Більшовики закликали трудящих відстоювати владу Рад. 16 листопада загальні збори солдатів гарнізону ухвалили рішення про підтримку влади Рад, а через два дні на засіданні Ради представник 39-ї мотоциклетної команди вимагав встановити в Житомирі Радянську владу і переобрати Раду, яка складалася з прибічників Корнілова і Керенського. За вимогою більшовиків, робітників і солдатів, з житомирської в’язниці 23 листопада звільнили 39 солдатів-більшовиків.
Важливою подією в житті більшовиків Житомира, як і багатьох міст України, був обласний з'їзд РСДРП(б) Південно-Західного краю, що відбувся 3—5 грудня 1917 року в Києві, в роботі якого взяв участь делегат від більшовиків Житомира.
Боротьба за владу Рад набувала в Житомирі дедалі гострішого характеру. Вороги соціалістичної революції створили тут «Комітет охорони громадської безпеки», який наказав взяти під охорону пошту, телеграф і заявив, що всякі революційні виступи будуть негайно придушені силою зброї. Буржуазно-націоналістична Центральна рада за допомогою меншовиків, есерів та бундівців наприкінці листопада прибрала владу в місті до своїх рук. Боротьба проти сил контрреволюції ще більше активізувалася після Першого Всеукраїнського з’їзду Рад, який проголосив встановлення Радянської влади на Україні і закликав трудящих усіма силами охороняти і зміцнювати братерський союз з робітниками і селянами Росії.
Радянську владу в Житомирі встановлено 8—9 січня 1918 року, але вона протрималася недовго. Місто захопила контрреволюційна Центральна рада, яка після вигнання радянськими військами з Києва в кінці січня втекла до Житомира, а звідти далі на Захід. У Житомир радянські війська, якими командував В. С. Кіквідзе, вступили 17 лютого 1918 року. У визволенні міста брали участь частини 1-го гвардійського корпусу та загони моряків Балтійського флоту, які прийшли на допомогу українським трудящим. Того ж дня в місті створено військово-революційний комітет. 18 лютого 1918 року влада в Житомирі перейшла до Ради робітничих і солдатських депутатів. Для боротьби з контрреволюцією було організовано червоногвардійський загін з робітників і солдатів. Але 22 лютого Житомир знову захопили війська Центральної ради, а 24 лютого 1918 р. місто окупували німецькі війська.
Більшовики, перебуваючи в підпіллі, продовжували керувати боротьбою за владу Рад. Першого травня 1918 року в місті відбулася демонстрація трудящих. Вони висловлювали готовність рішуче боротися проти окупантів та їх прислужників.
У травні — червні 1918 року відбулися страйки пекарів та друкарів, а 17 липня почався страйк залізничників Житомира.
Житомир
Сторінка 10 з 26
владу Рад, бундівці блокувалися з українськими буржуазними націоналістами проти більшовиків.Під час розгрому корніловщини в Житомирі солдати і робітники негайно зайняли пошту, телеграф, залізничну станцію, почали арешти вищих чинів армії, причетних до контрреволюційного заколоту. Активну участь у
У жовтні 1917 року в Житомирі відбувся з’їзд селян і солдатів Південно-Західного фронту, які не входили до складу діючої армії. З’їзд ухвалив резолюцію, що вимагала негайного скасування приватної власності на землю, ліси, надра, і доручив повітовим та волосним комітетам взяти на облік реманент і приступити до розподілу землі. З’їзд вимагав передачі всієї влади Радам як у центрі, так і на місцях.
Про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді стало відомо в Житомирі на другий день, 26 жовтня 1917 року. Через день відбулося термінове засідання Ради робітничих і солдатських депутатів. На розгляд засідання депутати-більшовики запропонували свою резолюцію, яка вимагала передати владу Радам. Однак есеро-меншовицька більшість Ради проголосувала за довір’я поваленому Тимчасовому уряду. Більше того, Житомирська Рада та губернський комісар оголосили про визнання й підтримку буржуазно-націоналістичної Центральної ради.
Трудящі міста з радістю вітали соціалістичну революцію. ЗО жовтня (12 листопада) в Житомирі відбувся багатолюдний мітинг, скликаний більшовиками всупереч діям контрреволюційних угодовців та націоналістів. Більшовики закликали трудящих відстоювати владу Рад. 16 листопада загальні збори солдатів гарнізону ухвалили рішення про підтримку влади Рад, а через два дні на засіданні Ради представник 39-ї мотоциклетної команди вимагав встановити в Житомирі Радянську владу і переобрати Раду, яка складалася з прибічників Корнілова і Керенського. За вимогою більшовиків, робітників і солдатів, з житомирської в’язниці 23 листопада звільнили 39 солдатів-більшовиків.
Важливою подією в житті більшовиків Житомира, як і багатьох міст України, був обласний з'їзд РСДРП(б) Південно-Західного краю, що відбувся 3—5 грудня 1917 року в Києві, в роботі якого взяв участь делегат від більшовиків Житомира.
Боротьба за владу Рад набувала в Житомирі дедалі гострішого характеру. Вороги соціалістичної революції створили тут «Комітет охорони громадської безпеки», який наказав взяти під охорону пошту, телеграф і заявив, що всякі революційні виступи будуть негайно придушені силою зброї. Буржуазно-націоналістична Центральна рада за допомогою меншовиків, есерів та бундівців наприкінці листопада прибрала владу в місті до своїх рук. Боротьба проти сил контрреволюції ще більше активізувалася після Першого Всеукраїнського з’їзду Рад, який проголосив встановлення Радянської влади на Україні і закликав трудящих усіма силами охороняти і зміцнювати братерський союз з робітниками і селянами Росії.
Радянську владу в Житомирі встановлено 8—9 січня 1918 року, але вона протрималася недовго. Місто захопила контрреволюційна Центральна рада, яка після вигнання радянськими військами з Києва в кінці січня втекла до Житомира, а звідти далі на Захід. У Житомир радянські війська, якими командував В. С. Кіквідзе, вступили 17 лютого 1918 року. У визволенні міста брали участь частини 1-го гвардійського корпусу та загони моряків Балтійського флоту, які прийшли на допомогу українським трудящим. Того ж дня в місті створено військово-революційний комітет. 18 лютого 1918 року влада в Житомирі перейшла до Ради робітничих і солдатських депутатів. Для боротьби з контрреволюцією було організовано червоногвардійський загін з робітників і солдатів. Але 22 лютого Житомир знову захопили війська Центральної ради, а 24 лютого 1918 р. місто окупували німецькі війська.
Більшовики, перебуваючи в підпіллі, продовжували керувати боротьбою за владу Рад. Першого травня 1918 року в місті відбулася демонстрація трудящих. Вони висловлювали готовність рішуче боротися проти окупантів та їх прислужників.
У травні — червні 1918 року відбулися страйки пекарів та друкарів, а 17 липня почався страйк залізничників Житомира.